Розглянуто загальні тенденції розвитку промисловості України від 1990-х років до початку XXI ст. та їх вплив на реалізацію національних інтересів. Визначено найважливіші пріоритети підтримання належного рівня безпеки та захисту національних інтересів у промисловості України. Запропоновано практичні рекомендації щодо їх реалізації.

Расмотрены общие тенденции развития промышленности Украины с 1990-х годов до начала XXI ст., их влияние на реализацию национальных интересов. Определены главные приоритеты поддержки соответствующего уровня безопасности и защиты национальных интересов в промышленности Украины и предложены практические рекомендации по их реализации.

Обгрунтовано важливість використання методу аукціонних торгів для розвитку підприємницької діяльності в українському мистецтві. Наголошено на доцільності застосування зарубіжного досвіду. Розглянуто роботу аукціонних ринків англійського, голландського типів і структуру діяльності найвідоміших мистецьких аукціонів "Сотбіс" та "Крісті".

З'ясовано суть підприємництва як економічної категорії та досліджено його особливості у сфері мистецтва. Проаналізовано інституційні та економічні чинники, що впливають на його розвиток в перехідній економіці з застосуванням системного та процесорного підходів. Охарактеризовано процес формування соціально-економічних умов розвитку підприємництва у сфері мистецтва, вивчено його стан в Україні. З метою прогнозування змін щодо величини забезпеченості дизайнерами в Україні та привабливості стосовно вкладання коштів у мистецтво обгрунтовано можливість використання показників кількості дизайнерів на 1 млн населення та ефективності інвестування у твори мистецтва. Оцінено світовий досвід стимулювання розвитку підприємництва у сфері мистецтва та запропоновано схему реформування даної галузі господарювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)262.10

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж69299 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розкрито теоретико-методологічні та прикладні засади стратегії розвитку національної економіки України, проаналізовано її розвиток до проголошення незалежності. Висвітлено стратегії національної безпеки та структурні зміни у вітчизняній економіці. Описано особливості інституційних перетворень, механізми державного регулювання та моделі розвитку економіки. Розглянуто питання модернізації людського потенціалу в контексті розвитку української інформаційної економіки, створення конкурентоспроможної системи мотивації праці за умов інституційних змін економіки, визначено інноваційну складову розвитку її конкурентоспроможності, перспективи розвитку основних галузей, зокрема, промисловості, сільського господарства, транспорту. Висвітлено проблеми та перспективи ринкової інфраструктури в економіці, її просторовий розвиток в системі регіональної політики держави, питання екологічної безпеки та екологічно збалансованого розвитку економіки, міжнародні пріоритети та моделі розвитку за умов глобалізації.

Раскрыты теоретико-методологические и прикладные основы стратегии развития национальной экономики Украины, проанализировано её развитие до провозглашения независимости. Освещены стратегии национальной безопасности и структурные изменения в отечественной экономике. Описаны особенности институциональных преобразований, механизмы государственного регулирования и модели развития экономики. Рассмотрены вопросы модернизации человеческого потенциала в контексте развития украинской информационной экономики, создания конкурентоспособной системы мотивации труда в условиях институционных изменений экономики, определены инновационная составляющая развития её конкурентоспособности, перспективы развития основных отраслей, в частности, промышленности, сельского хозяйства, транспорта. Освещены проблемы и перспективы рыночной инфраструктуры в экономике, её пространственное развитие в системе региональной политики государства, вопросы экологической безопасности и экологически сбалансированного развития экономики, международные приоритеты и модели развития в условиях глобализации.

Розглянуто наукову спадщину відомих українських учених-економістів XIX - першої половини XX ст., що вплинула на формування теорії суспільних товарів і державного регулювання. На базі еволюційного підходу визначено особливості поглядів вітчизняних дослідників на таку економічну категорію, як суспільний товар, через такі поняття, як благо, потреби, державні видатки.

Визначено чинники та особливості запровадження програмно-цільового методу в бюджетний процес, вивчено закордонний досвід і запропоновано низку рекомендацій з активізації використання даної технології у виробництві суспільних благ.

Розглянуто теоретико-методологічні підходи до вивчення процесів виробництва суспільних товарів. Проаналізовано існуючий інструментарій дослідження процесів виробництва суспільних товарів, визначено його особливості та запропоновано підходи до його поліпшення.

Визначено найважливіші проблеми акумулювання та використання бюджетних коштів на сферу культури, розглянуто особливості впровадження програмно-цільового методу та виявлено взаємозв'язки між темпами зростання видатків на культуру із Зведеного бюджету та індексом споживчих цін, між темпами зростання видатків на культуру із Зведеного бюджету і ВВП за допомогою регресивно-кореляційного аналізу, запропоновано низку порад з покращання бюджетного фінансування даного виду діяльності.

Розглянуто деформації продукування суспільних благ з урахуванням тінізації національної економіки. За допомогою кластерного аналізу оцінено характер викривлення виробництва суспільних благ тіньовим сектором та запропоновано напрями підвищення результативності відтворювального процесу для них.

Розглянуто теоретико-методологічні особливості відтворення суспільних благ у ринковій економічній системі. Поглиблено розуміння сутності економічної категорії "відтворення суспільних благ", виокремлено найголовніші складові простої та розширеної моделей їх відтворення. Окреслено концептуальні підходи до формування моделі відтворення суспільних благ в економіці України.

Мета роботи - з'ясування природи взаємодії інституційних чинників і виробництва суспільних благ, окреслення найголовніших напрямів удосконалення інституційного забезпечення, їх відтворення в економічній системі України. Достовірність і наукова обгрунтованість одержаних результатів грунтується на методах індукції, дедукції, порівняння, історичному і канонічному аналізах. Окреслено теоретико-методологічні засади впливу інституційного забезпечення на відтворення суспільних благ і проаналізовано дію політико-правових чинників на їх виробництво в економіці України. Показано, що деформація відтворення суспільних благ пов'язана з незавершеністю побудови вітчизняної моделі представницької демократії; процесами перманентного удосконалення електоральних процедур; непрозорістю відносин держави із споживачами таких благ у системі фіскальної організації. За допомогою канонічного аналізу оцінено характер залежностей між інституційним забезпеченням та основними індикаторами виробництва цих благ. Запропоновано такі найважливіші напрями удосконалення інституційного забезпечення відтворення суспільних благ в Україні: гармонізація електоральних циклів гілок влади, що сприятиме налагодженню взаємодії з електоратом щодо визначення системи преференцій при наданні суспільних благ; завершення реформування виборчого законодавства і побудови партійної системи для посилення функціональної спроможності держави; поступовий перехід до вищої якості демократії завдяки розбудові політичних прав, громадянських свобод, свободи преси і боротьбі з корупцією.

Розглянуто теоретичні та прикладні аспекти функціонування ринкової економіки, особливості її формування в Україні, базові положення економічної теорії, сучасний інструментарій дослідження ринкової економіки, особливості та закономірності його застосування в національній економіці, наукові здобутки видтаних українських вчених-економістів. Висвітлено взаємозв'язок економічної теорії та економічної політики. Приділено увагу основним школам та напрямам економічної теорії, з'ясовано внесок у її розвиток українських учених-економістів, основним проблемам організації господарського життя, головним складовим та особливостям функціонування товарного виробництва.

Розглянуто життєвий шлях і наукову спадщину доктора економічних наук, професора Степана Миколайовича Злупка. Показано, що становлення вченого відбувалось у непростих умовах, але непересічний талант, цілеспрямованість і працьовитість дозволили йому сформувати новаторські підходи до вивчення складних економічних явищ і процесів. Основою світоглядного пізнання історії економіки, історії економічної думки, теорії національної економіки, економічного націознавства та регіонології С. М. Злупка стала економічна україніка. Вчений був фундатором нового наукового напряму, який досліджує проблему органічного розвитку людини та довкілля - екогомології. На підставі "генетичного коду" Степан Миколайовичем сформовано системну історію економічної думки України та світу, запропоновано авторські підходи до розбудови національної економіки і регіонології, дослідження людського потенціалу, зайнятості та ринку праці, економічного націознавства. Науковий доробок та починання вченого-патріота, які відзначені численними нагородами і подяками, залишаються актуальними і сьогодні для консолідації української нації та розбудови національної економіки.

У контексті фіскальної децентралізації здійснено порівняльний аналіз основних параметрів державного і місцевого бюджетів для забезпечення відтворення суспільних благ в Україні, Польщі та ЄС. Оцінено масштаб нерівності базових умов виробництва суспільних благ на субнаціональному рівні в ЄС на підставі індексів Аткінсона, Джині та Тейла. Детерміновано найголовніші напрями імплементації зарубіжного досвіду фіскальної децентралізації в українську практику.

Досліджено закономірності відтворення суспільних благ в економічній системі України, теоретико-гносеологічні засади їх продукування. Виокремлено особливості методології дослідження та запропоновано нові підходи щодо тлумачення низки економічних категорій у сфері відтворення суспільних благ. Розроблено концептуальні засади відтворення суспільних благ, висвітлено інституційні чинники та характер трансформації їх виробництва у вітчизняній економічній системі. За допомогою економіко-математичних і статистичних методів оцінено специфіку їх відтворення в українській економіці. Визначено найголовніші напрями удосконалення надання таких благ з урахуванням євроінтеграційних прагнень України.

Розроблено концептуальну модель відтворення суспільних благ в економічній системі України за умов реалізації стратегії сталого розвитку. Удосконалено систему наукових поглядів на еволюцію теорії їхнього відтворення у світовій економічній науці, визначено внесок українських учених-економістів кінця XVII - початку XX ст. в становлення цієї теорії. Уточнено наукове трактування економічної сутності суспільних благ і природи їхнього відтворення. Визначено теоретико-гносеологічні вектори дослідження відтворення суспільних благ. Розкрито особливості формування економічної онтології дослідження і побудовано розширену модель відтворення цих благ. Здійснено структурування методологічних принципів та аналітичного інструментарію дослідження відтворення суспільних благ. Ідентифіковано специфіку й умови їхнього відтворення в адміністративно-командній системі, розвинуто наукові підходи до обґрунтування впливу інституційних зрушень на цей процес в умовах становлення ринкової економіки в Україні. Визначено критерії використання інституту державно-приватного партнерства у системі їхнього відтворення і методологічні підходи до оцінювання характеру інвестування в такому партнерстві. Розкрито особливості розвитку фіскального обміну у системі відтворення суспільних благ. Розроблено науково-методологічні підходи до дослідження стану відтворення цих благ (на прикладі сфери культури) й основних умов реалізації такого процесу. Обґрунтовано основні напрями адаптації зарубіжного досвіду організації виробництва суспільних благ, вплив інституційних чинників на механізм їхнього відтворення, доцільність активізації програмно-цільового методу бюджетування в економіці України.

Індекс рубрикатора НБУВ: У.д(4УКР)

Рубрики:

Персоналії економістів

Шифр НБУВ: Ж24215 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одним із важливих чинників формування креативної економіки в країнах ЄС та Україні є розвиток сектора інформації та комунікації (СІК). Мета статті - оцінка особливостей структурної трансформації СІК у країнах ЄС в умовах становлення і розвитку креативної економіки та визначення головних напрямів адаптації цього досвіду до соціально-економічної ситуації в Україні. При дослідженні використано наукові методи індукції, дедукції, аналізу, синтезу, статистичного оцінювання варіації, багатофакторного регресійно-кореляційного аналізу. Встановлено, що СІК сприяє становленню креативної економіки в Україні та країнах ЄС, підгрунтям чого є поступове збільшення частки цього сектора у випуску продукції та зайнятості у 2008 - 2020 рр. Сформовано науково-методологічний підхід до оцінювання структурних змін у СІК як складової креативної економіки: порівняльний аналіз динаміки випуску продукції (% ввп) і зайнятості (% загальної кількості) у СІК між країнами ЄС та Україною; визначення особливостей просторової диференціації на підставі обчислення розмаху варіації, дисперсії та СКВ для головних соціальних і економічних показників СІК; ідентифікація чинників, які впливають на випуск продукції СІК (% ввп), за допомогою інструментарію багатофакторного регресійно-кореляційного аналізу. Обгрунтовано існування різної динаміки впливу цього сектора на формування креативної економіки в країнах ЄС у 2008 - 2020 рр. через посилення варіації ознак за показниками випуску продукції (% ввп) та зайнятості (% загальної кількості). Згідно з результатами багатофакторного регресивно-кореляційного аналізу виявлено, що до чинників, які впливають на випуск продукції СІК у країнах ЄС, належать поточна соціально-економічна ситуація в країні, обсяги видатків на НДДКР і безробіття. З урахуванням досвіду країн ЄС для України важливо стимулювати економічну активність у СІК, підгрунтям чого є проведення структурних реформ.