Проаналізовано сучасний стан і занепад виробництва вовни з точки зору аграрних підприємств вівчарського напряму та переробних підприємств легкої промисловості. Розроблено шляхи підвищення ефективності виробництва вовни через обгрунтування доцільності організації первинної обробки вовни в аграрних підприємствах, розроблено механізм їх впровадження. Запропоновано нову технологію обробки вовни, яка дозволить виробляти миту вовну, топе та ланолін з більш низькими тепловими й енергетичними витратами, ніж традиційні технології (Чернігів, Харків), та за більш низькими цінами реалізувати їх підприємствам легкої промисловості. Визначено новий узагальнювальний показник економічної ефективності виробництва, вдосконалено алгоритм оцінювання й управління ефективністю. Висвітлено та проаналізовано пріоритетні напрями й умови залучення інвестицій для реалізації процесу реформування галузі. Встановлено та використано комп'ютерні моделі проведення фінансово-економічного аналізу підприємства та розрахунку ринкової вартості.

Обгрунтовано основні засади та фактори забезпечення фінансової безпеки агропромислових підприємств. Консолідовано і систематизовано сукупність факторів макро-, мезо- та мікрорівня, які здійснюють вплив на рівень фінансової безпеки бізнес-структур у секторі АПВ. Зроблено акцент, що пріоритетною сферою у системі забезпечення фінансової безпеки підприємства постає площина задоволення інтересів власників бізнесу завдяки максимізації його ринкової вартості. Запропоновано методичну схему оцінювання рівня фінансової безпеки розвитку підприємства на засадах потокових концепцій управління.

Досліджено теоретико-методологічні засади формування та забезпечення фінансової стійкості підприємства аграрної сфери, визначено основоположні складові, що формують стан рівноваги аграрних підприємств, зазначено домінантні напрями прояву фінансово-економічної стійкості аграрних підприємств за умов трансформації галузі.

Розглянуто різні наукові підходи до теоретико-методологічних засад формування фінансового захисту переробних підприємств аграрного виробництва у процесі управління економічними конфліктами. З метою вдосконалення організаційно-економічних механізмів фінансового захисту надано якісні класифікаційні ознаки економічних конфліктів та запропоновано критерії їх оптимізації.

Здійснено ідентифікацію рівня інноваційної спроможності з використанням функції бажаності Харрінгтона. Головна гіпотеза дослідження базується на припущенні, що рівень готовності підприємств промисловості до розвитку на основі інновацій значно диференціюється в розрізі видів економічної діяльності. Це, своєю чергою, вимагає здійснення комплексної оцінки інноваційної спроможності на основі врахування множини факторів, які її визначають. Проведено ранжування видів розрахованого на основі сукупності індикаторів, які комплексно відображають ступінь готовності підприємств певної галузі до впровадження інновацій. Комплексна оцінка інноваційної спроможності промислових підприємств України надала можливість виявити переважно задовільну та добру їх здатність до інноваційної діяльності. До числа галузей-лідерів, підприємства яких мають досить високі показники інноваційної спроможності, віднесено виробництво автотранспортних засобів і фармацевтичну промисловість. Аутсайдерами в рейтингу інноваційної спроможності є підприємства, що займаються виробництвом коксу та продуктів нафтоперероблення; постачанням електроенергії, газу, пари; водопостачанням. За частковими функціями бажаності виявлено чинники, якими зумовлено певні позиції підприємств різних галузей у рейтингу. Встановлено, що переваги підприємств, що належать до галузей-лідерів, отримуються завдяки високому рівню інноваційних витрат та їх частки в загальних витратах підприємств, а також активному впровадженню інноваційних продуктів у виробництво. Низькі позиції в рейтингу інноваційної спроможності переважно зумовлюються незначною часткою суб'єктів, які розробляють інноваційну продукцію, реалізовують її та впроваджують інновації. Використання розробленої моделі надає можливість, крім ідентифікації рівня інноваційної спроможності підприємств, визначити тенденції його розвитку в динаміці, виявити резерви підвищення, а також виділити основні напрями реалізації стратегії інноваційного розвитку відповідно до встановленої позиції окремого суб'єкта чи галузі, на що можуть бути спрямовані подальші дослідження.

Здійснено ідентифікацію рівня інноваційної спроможності з використанням функції бажаності Харрінгтона. Головна гіпотеза дослідження базується на припущенні, що рівень готовності підприємств промисловості до розвитку на основі інновацій значно диференціюється в розрізі видів економічної діяльності. Це, своєю чергою, вимагає здійснення комплексної оцінки інноваційної спроможності на основі врахування множини факторів, які її визначають. Проведено ранжування видів розрахованого на основі сукупності індикаторів, які комплексно відображають ступінь готовності підприємств певної галузі до впровадження інновацій. Комплексна оцінка інноваційної спроможності промислових підприємств України надала можливість виявити переважно задовільну та добру їх здатність до інноваційної діяльності. До числа галузей-лідерів, підприємства яких мають досить високі показники інноваційної спроможності, віднесено виробництво автотранспортних засобів і фармацевтичну промисловість. Аутсайдерами в рейтингу інноваційної спроможності є підприємства, що займаються виробництвом коксу та продуктів нафтоперероблення; постачанням електроенергії, газу, пари; водопостачанням. За частковими функціями бажаності виявлено чинники, якими зумовлено певні позиції підприємств різних галузей у рейтингу. Встановлено, що переваги підприємств, що належать до галузей-лідерів, отримуються завдяки високому рівню інноваційних витрат та їх частки в загальних витратах підприємств, а також активному впровадженню інноваційних продуктів у виробництво. Низькі позиції в рейтингу інноваційної спроможності переважно зумовлюються незначною часткою суб'єктів, які розробляють інноваційну продукцію, реалізовують її та впроваджують інновації. Використання розробленої моделі надає можливість, крім ідентифікації рівня інноваційної спроможності підприємств, визначити тенденції його розвитку в динаміці, виявити резерви підвищення, а також виділити основні напрями реалізації стратегії інноваційного розвитку відповідно до встановленої позиції окремого суб'єкта чи галузі, на що можуть бути спрямовані подальші дослідження.

Оцінено значення аграрного виробництва в рамках світ-системної концепції, яка стає усе актуальнішою в світлі прискорення глобалізаційних процесів. Розвиток зовнішньоекономічних відносин і торгівлі позитивним чином впливає на ефективність аграрного виробництва, але для запобігання формування лише сировинного напряму необхідно шукати нові пріоритети. Мета статті - обгрунтування місця аграрного виробництва України в рамках світ-системної концепції. У межах досягнення мети виокремлено наступні завдання: дослідити особливості й сутність світ-системноїтеорії, країни центру (ядра); оцінити умови торгівлі українською агропродовольчою продукцією; визначити пріоритети розвитку зовнішньої торгівлі українською агропродовольчою продукцією. Індекс диверсифікації експорту сільськогосподарської продукції України впродовж аналізованого періоду погіршувався - частка зерна у його структурі в окремі роки доходила до 40 %. Це свідчить про його виключну сировинну спрямованість. На відміну від продовольчого чи кормового зерна, такі експортні товари як насіннєва продукція, саджанці дерев, племінна худоба високопродуктивних порід, молочні продукти, борошно й інші напівфабрикати та готові продукти харчування мають вищий рівень доданої вартості, а отже і кращі цінові позиції на зовнішньому ринку. При збільшенні частки таких товарів у структурі експорту агропродовольчої продукції умови торгівлі покращуються і навпаки. Переважання таких товарів у експорті країни свідчить пронаукоємне високотехнологічне агропродовольче виробництво, зорієнтованість на замкнутий цикл виробництва. Домінування в структурі експорту української сільськогосподарської продукції продовольчого та кормового зерна свідчить про розрив технологічних ланцюгів у національному агропромисловому комплексі, деградацію сортової та племінної справи, занепад тваринницьких галузей тощо. Висновки: в рамках світ-системної концепції, яка стає усе актуальнішою в світлі прискорення глобалізаційних процесів, за Україною свідомо закріплюється статус країни периферійної зони. Для уникнення цієї перспективи необхідно: змінити структуру експорту агропродовольчої продукції - зменшити частку зерна, насіння олійних культур (ріпаку) та збільшити частку продукції з відносно вищою доданою вартістю. Це насіннєва продукція, племінна високопродуктивна худоба, саджанці дерев та кущів, м'ясо первинної обробки, м'ясні й молочні продукти, готові продукти харчування, алкогольні та безалкогольні напої тощо. Що, передусім, потребує стабілізації та переходу до зростання поголів'я великої рогатої худоби, свиней, відновлення вітчизняної селекційно племінної справи, сучасного високотехнологічного наукоємного насінництва й т.д.; привести до європейських стандартів умови заготівлі молочної і м'ясної сировини; збільшити ємності внутрішнього ринку сільськогосподарської та продовольчої продукції. Що потребує стимулювання відповідного попиту.

Проведене дослідження надало змогу з'ясувати, що найважливішими факторами, які впливають на рівень сталого розвитку сільських територій регіону наразі є складовими виробничого і демографічного потенціалу - виробництво тваринницької продукції та кількість сільського населення обох статей у фертильному віці відповідно. Встановлено, що вага їх впливу на розвиток сільських територій регіону становить 55 %. Тому одним із першочергових завдань, у контексті відтворення ресурсного потенціалу сільських територій, є забезпечення розвитку тваринницьких галузей аграрної економіки регіонів Причорноморського економічного району. В зоні ризику перебуває поголів'я великої рогатої худоби та свиней. Зважаючи на необхідність забезпечення використання ресурсного потенціалу сільських територій на умовах їх сталого розвитку екологічна складова сталого розвитку може бути забезпечена за умови збереження та поступового нарощування лише поголів'я великої рогатої худоби. Збільшення поголів'я свиней, особливо того, яке утримується на індустріальних свинофермах, може спричинити серйозні екологічні збитки.

Індекс рубрикатора НБУВ: У9(4УКР)320-96

Рубрики:

Економіка окремих країн і частин світу

Шифр НБУВ: Ж61599 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дефіцит інвестицій є однією із найбільш нагальних проблем, яка гальмує поступальний розвиток вітчизняного аграрного виробництва, знижує його конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринку, обумовлює невиправдано низьку частку доданої вартості та сировинний характер зовнішньої торгівлі агропродовольчою продукцією. Нарешті, без достатнього обсягу інвестицій українське аграрне виробництво не спроможне вийти на траєкторію сталого розвитку. Мета статті - дослідження інституційного механізму забезпечення сталого розвитку аграрного виробництва. Надання статусу вільних економічних зон для ведення аграрного виробництва депресивним сільським територіям Степової та Поліської агрокліматичних зон, спроможне створити позитивну інвестиційну мотивацію як для малих, так і великих організаційних форм вкладати інвестиції у сільськогосподарське виробництво у відповідній місцевості. Державні програми продовольчої допомоги малозабезпеченим, а також поповнення й оновлення державних матеріальних продовольчих резервів спроможні активізувати інвестиційний попит в аграрному секторі економіки. Розвиток транспортної інфраструктури сприятиме зниженню вартості та скороченню часу перевезень агропродовольчої продукції. Це сприятиме залученню інвестицій у сільське господарство та промислову переробку, а підвищення побутових зручностей, культурного й медичного обслуговування, транспортного сполучення з найближчим адміністративним центром та інші подібні перетворення спроможні створити сприятливі умови для відродження демографічного потенціалу сільських територій. Висновки: інвестиційна політика в рамках державно-приватного партнерства - це потужний інструмент відновлення довіри до держави та реалізації масштабних інфраструктурних проектів. В порядку пріоритетності, на першому місці знаходиться відродження та розвиток соціальної інфраструктури сільських територій, а також надання консультативних, дорадчих, інформаційних та інших навчальних послуг жителям села.

Забезпечення гармонійного економічного розвитку підприємств провідних галузей економіки потребує постійного моніторингу виконання поставлених цілей і наявності плану протидії потенційним кризовим явищам на різних рівнях управління. Досвід впровадження інструментів оперативного та стратегічного контролінгу на підприємствах свідчить про значне підвищення рівня конкурентоспроможності, вдосконалення прогнозування швидкої реакції на таку проблему. Розроблено вдосконалену модель аналізу та прогнозування ймовірності кризової ситуації та банкрутства для підприємств кондитерської галузі. Проведено аналіз кондитерської галузі України. Визначено основні проблеми та перспективи розвитку галузі. Розглянуто стратегічний контролінг як інструмент антикризового управління. Розроблено модель аналізу та прогнозування ймовірності кризової ситуації та банкрутства на підприємствах галузі. На відміну від уже існуючих, запропонована модель для кондитерських підприємств розглядає значення фінансових показників у динаміці, а також враховує зовнішні чинники країни (політичне та соціальне середовище). Основною перевагою є те, що вона розроблена для вітчизняних підприємств і дозволяє врахувати їх якісні показники та специфіку діяльності, а також макроекономічну ситуацію в країні. Універсальність показника оцінки фінансового стану полягає в тому, що він може бути застосований як для акціонерних товариств (учасників фондових бірж, зовнішньоекономічної діяльності), так і для підприємств, які не працюють на фондовому ринку та не займаються зовнішньоекономічною діяльністю (перша частина формули). Кондитерське підприємство може успішно боротися з конкуренцією лише за умови застосування ефективного контролінгу. Розрахунок індикаторів по запропонованій моделі за декілька років допоможе спрогнозувати загрозу кризового стану, щоб вчасно впровадити необхідні управлінські заходи для вирішення поточних проблем та уникнення їх у майбутньому. Превентивне антикризове управління із використанням оперативного та стратегічного інструментарію контролінгу забезпечить реалізацію поставлених цілей і підвищить ефективність менеджменту компанії.

Розглянуто особливості консолідації для фінансової звітності груп підприємств харчової промисловості. Сформульовано принципи консолідації фінансової звітності, які є суттєвими для системи управління підприємством. Досліджена послідовність процесу проведення консолідації фінансової звітності, яка представлена схематично. Визначено основні етапи консолідації фінансової звітності відповідно до вимог МСФЗ. Надано загальну характеристику змісту складових етапів процесу консолідації за допомогою зведеної таблиці. Досліджено методи консолідації фінансової звітності. За результатами проведеного дослідження виокремлено проблеми, які є суттєвими для консолідації фінансової звітності в галузях харчової промисловості та зроблено висновки про напрями подальших наукових доробок. Висновки: напрямами вирішення нагальних проблем консолідації є узгодженість національних та міжнародних стандартів консолідації; узгодженість облікової та корпоративної політики консолідації, а також облікової політики суб'єктів консолідації; організації внутрішньогрупового контролю процесу консолідації та незалежного аудиторського підтвердження; розробка методики консолідації звітної інформації групи; підвищення кваліфікації облікових працівників.