Розглянуто позиції різних гілок національного підпілля (ОУН-Б і ОУН-М), а також радянського підпілля щодо примусового вивезення українців на роботи до III Райху під час Другої світової війни.

Проаналізовано процес вивезення, а також умови праці та побуту українських робітників з теренів СРСР у німецькій промисловості та сільському господарстві Третього Райху; простежено специфіку у ставленні німецької влади та німецького населення до остарбайтерів і примусових робітників з дистрикту Галичина. Статтю побудовано на матеріалах спогадів очевидців подій Другої світової війни.

Вперше виділено й комлексно проаналізовано проблему вербування та депортації українців з різних частин окупованої території УРСР до Німеччини у період Другої світової війни. Досліджено питання соціальної адаптації українських робітників до умов праці та суспільного проживання на території країни-окупанта. Показано різні методи та форми мобілізації, вербування та вивезення українського населення з генерал-губернаторства (дистрикту Галичина) та райхскомісаріату Україна та прифронтової смуги. Розглянуто умови праці та побуту українських робітників з різних регіонів України у німецькій промисловості та сільському господарстві. З'ясовано специфіку у ставленні місцевої влади та населення до українських остербайтерів і робітників з дистрикту Галичина. Проаналізовано ефективність діяльності спеціально створених систем мобілізації та депортації (переважно на окупованих територіях УРСР), а також наглядово-каральної системи III Райху стосовно експлуатації праці українських робітників. Показано неоднозначне ставлення уряду СРСР, учасників українського національно-визвольного руху, радянського підпілля та церковних організацій до вивезення українських робітників на роботи до нацистської Німеччини. Досліджено роль і значення громадських організацій галицьких українців, створених у дискрикті Галичина та в Німеччині під час Другої світової війни.

Розглянуто теорії середнього рівня, що охоплюють низку актуальних соціальних явищ і феноменів у різних сферах соціологічного знання. Зроблено акцент на їхньому всебічному теоретико-прикладному аналізі з урахуванням сучасних тенденцій, що спостерігаються у розвитку інформаційного суспільства і нової економіки, а також наслідків глобальних та трансформаційних процесів у царині безпеки, праці, управління, міграції, освіти, споживання, підприємництва, молодіжної і тендерної політики.

Розглянуто актуальні соціальні аспекти глобальних впливів та їх місце в системі трансформаційних процесів. Особливу увагу звернено на наслідки глобальних процесів на локальному рівні з огляду на специфіку змін, які відбуваються в сучасному українському суспільстві. Представлено широкий спектр соціальних проблем, що потребують свого нового теоретико-прикладного осмислення, серед яких особливе місце посіли ціннісні системи суспільства, питання пандемії коронавірусу та суспільної безпеки, соціальних медіа, освіти, екологічної міграції, місцевого самоврядування, медіадискурсу бідності, публічних практик лідерства, корупційної поведінки та особливостей споживання. Представлено соціопсихологічні наслідки російсько-українського збройного конфлікту та вимушених переселень з акцентуванням на самопочутті внутрішньо переміщених осіб, а також на тендерних стереотипах, що мали і мають місце за таких важливих для країни доленосних подій.

Зауважено, що у монографії представлено деякі силуети однолітків Незалежності держави - тих, хто народився на початку 90-х років минулого століття. Ті абриси, які їм надавали відмінності у соціальному походженні, а також час та події надзвичайної загальної значущості та індивідуальної важливості. Те, як вони - не в універсальний спосіб - усвідомлювали рух історії та своє місце в ньому. Дано оцінку чисельності когорти 1991 року народження і в найзагальніших рисах охарактеризовано соціально-економічні умови її первинної соціалізації. Розглянуто соціологічну інтерпретацію покоління, розкрито відмінності й особливості однолітків незалежної України, досліджено участь у подіях 2013 - 2014 років - Майдану та війни на Сході країни. Зауважено, що емпіричну базу становлять дані порівняльних міжнародних обстежень, моніторингу Інституту соціології НАН України, ініціативні опитування у мережі, що їх виконали співробітники кафедри соціології історичного факультету Львівського національного університету імені Івана Франка, власні матеріали, отримані за участі авторів книги в різних наукових та історико-біографічних проєктах.

Акцентовано увагу на основних проблемних питаннях у формуванні соціологічного дискурсу щодо війни та російсько-української війни. Реалізовано спроби наукових відповідей на нові виклики, пов'язані з війною, які з'являються значно повільніше, ніж медійні. Обгрунтовано думку про те, що питання війни актуалізується лише тоді, коли з'являється реальна війна, а не її потенційна загроза. Окреслено, що війна у світовій історії - це норма, мир - це переважно виняток. Визначено, що крихкий характер миру і постійна воєнна загроза з боку Росії (зараз і у подальшому) потребує превентивного та постійного аналізу. Запропоновано концептуальну схему розмежування двох гілок соціологічного знання щодо мілітарної проблематики у вигляді соціології війни та соціології війська/армії. Здійснено адаптацію чотирирівневої моделі соціологічного аналізу Н. Дж. Смелзера до вивчення війни та війська за двома критеріями. Аргументовано, що ці чотири рівні вимагають своєї конкретизації в теоретичному плані і в обранні релевантних методик емпіричних досліджень проблем війни в цілому та триваючої російсько-української війни зокрема. Наведено узагальнену таблицю реалізованих провідними соціологічними центрами країни емпіричних досліджень з початку гострої фази російської агресії з висновком про значне переважання макрорівня їх здійснення та домінантного використання кількісних методик. Запропоновано тематику наукового пошуку на інших трьох рівнях соціологічної аналітики. Наведено приклади міжнародних проєктів дослідження компанією "YouGov" щодо оцінки рівня допомоги українським біженцям. Представлено результати досліджень, які проводяться в Україні та Росії паралельно, оскільки це дає можливість проаналізувати дзеркальність ситуації як в Україні, так і в суспільстві країни-агресора. Виявлено, що більшість досліджень, проведених в Україні за час повномасштабної війни, розкривають лише певні аспекти сучасної війни та війська (оцінку рівня довіри до Збройних сил України, підтримку дій Президента України, готовність громадян до захисту Батьківщини, зовнішньополітичні орієнтири, соціальну адаптацію населення, рівень їх стресостійкості тощо), що не дає наразі можливості формування цілісної архітектоніки соціологічного знання в зазначеній сфері. За даними досліджень, проведених за час повномасштабної агресії Росії в Україні, виокремлено головні тематичні блоки та розкрито їх значення у формуванні основ соціології війни та соціології війська/армії. Виявлено, що війна є надзвичайно складним явищем для її професійного осмислення в соціології в ситуації її мультипарадигмальності, тому наявні напрацювання потребують фахового обговорення та результативних дискусій.

Презентована колективна монографія є результатом наукової співпраці українських та польських соціологів, зокрема Львівського національного університету імені Івана Франка (кафедра соціології), Університету Марії Кюрі-Склодовської в Любліні (Інститут соціології), Академії Спеціальної Педагогіки імені. М. Ґжеґожевської в Варшаві (кафедра соціології культури) та Південноукраїнського національного педагогічного університету імені К. Д. Ушинського (кафедра філософії, соціології та менеджменту соціокультурної діяльності). З’ясовано, які відбулися зміни ідентичності та міжетнічних відносин у Центрально-Східній Європі; окреслено специфіку ідентичностей на пограниччі та ідентичності національних меншин, а також проаналізовано особливості соціальної солідарності та консолідації суспільства в контексті процесів зовнішньої та внутрішньої міграції між Україною та Польщею на прикладі емпіричних розвідок авторів монографії.