Проведено вивчення біохімічних показників крові та стану біоелементарного обміну у породіль, які мали прееклампсію під час вагітності. Встановлено, що у даного контингенту хворих спостерігаються маркери цитолізу, зниження білково-синтетичної функції печінки, а також прояви диспротеїнемії та зменшення концентрації багатьох електролітів крові. Подальше вивчення вмісту біоелементів у грудному молоці дозволить розробити новітні методи профілактики гіпогалактії та підвищення якості материнського молока.

Проведено изучение биохимических показателей и состояния биоэлементного обмена у рожениц, которые имели прееклампсию по время беременности. Установлено, что у данного контингента больных отмечаются маркеры цитолиза, снижения белково-синтетической функции печени, а также проявления диспротеинемии и снижения концентрации многих электролитов крови. Дальнейшее изучение содержания биоэлементов в грудном молоке позволяет разработать новейшие методы профилактики гипогалактии и повышения качества материнского молока.

Мета роботи - пошук умов забезпечення конкурентоспроможності суб'єкта господарювання за рахунок створення ним ключових компетенцій. Для цього вперше запропоновано феноменологічну модель "діяльність / компетенції" у вигляді системи нелінійних диференціальних рівнянь, з подальшим її аналізом з позицій загальної теорії синергетичного управління складними системами. У результаті доведено, що за рахунок такого управління, передумовою якого є застосування відомої концепції створення цінностей разом із споживачами, у системі "керована діяльність / компетенції" можлива самоорганізація. Це дуже важливий результат як для теорії, так і для практики управління процесом напрацювання компетенцій, у тому числі й ключових, у суб'єкта господарювання, що забезпечить йому довготривалу конкурентоспроможність.

Прееклампсія - це захворювання, що супроводжується виникненням артеріальної гіпертензії та порушенням функцій внутрішніх органів II половині вагітності. Коагулопатія споживання, що виникає в жінок із прееклампсією, робить наголос не лише на підвищеному ризику тромбозу, а й на можливій гіпокоагуляції. Підвищена активність протеаз обумовлює зростання фібринолітичної активності. Мета роботи - дослідження клінічної ефективності препарату Транексам для профілактики кровотечі в пологах у жінок із прееклампсією. Обстежено 92 вагітні жінки. Основну групу (III) склали 34 вагітні з прееклампсією різного ступеня тяжкості, яким додатково до антигіпертензивних препаратів одночасно з початком заходів із індукції пологів призначали Транексам по 2 таблетки (500 мг) тричі на добу перорально. Група порівняння (II) нараховувала 32 пацієнтки з прееклампсією, які отримували традиційну терапію. До контрольної групи (і) увійшли 26 практично здорових жінок у III триместрі з фізіологічним перебігом вагітності. Вивчення коагуляційного гемостазу дозволило встановити наявність підвищення його активності з формуванням коагулопатії споживання і зменшенням рівня ендогенних антикоагулянтів у жінок із прееклампсією. Встановлені особливості жінок із прееклампсією, можливо, були пов'язані із вродженою або набутою тромбофілією, синдромом системної запальної відповіді і оксидативним стресом. Комплексна терапія жінок із прееклампсією не лише підтримувала реологічні властивості крові, а й була спрямована на профілактику еклампсії, передчасного відшарування нормально розташованої плаценти і антенатальної загибелі плоду. Проведене лікування сприяло запобіганню тромботичних ускладнень і підтриманню процесів мікроциркуляції. Однак використання антикоагулянтів не мало змоги протидіяти системним порушенням, пов'язаним із ендотеліальною дисфункцією, "гуморальним протеазним вибухом", оксидативним стресом і ураженням печінки. Профілактичне застосування препарату Транексам у жінок з прееклампсією знижувало ризик виникнення кровотечі в пологах і післяпологовому періоді більше, ніж у 4 рази. Тому попереджувальне пероральне використання препаратів транексамової кислоти має всі підстави для широкого впровадження в акушерську клінічну практику.

Прееклампсія є однією з найбільш важливих проблем сучасного акушерства. Прееклампсія ускладнює від 5,0 % до 16,0 % вагітностей, у 5 разів підвищує ризик перинатальних втрат і обумовлює більше ніж 50 тис. випадків материнських смертей у світі щорічно. Мета роботи - провести вивчення стану автономної нервової системи матері та плоду при фізіологічному перебігу вагітності та на тлі прееклампсії. Обстежено 292 вагітні, у 154 з яких була діагностована прееклампсія. Вивчено показники симпатовагального балансу, центральної материнської гемодинаміки, проведено спектральний аналіз кривих швидкостей кровотоку у вені пуповини. Прееклампсія розвивається на тлі гіперсимпатикотонії, зменшення загального рівня регуляції і парасимпатичної ланки. Це сприяє підтримці гіперкінетичного типу центральної материнської гемодинаміки, що компенаторно забезпечує достатній рівень перфузії внутрішніх органів у жінок із прееклампсією легкого і середнього ступеня. У міру виснаження вагального тону і подальшого зниження автономної нервової регуляції відбувається підвищення загального периферичного опору судин, зниження серцевого індексу і перехід до гіпокінетичного типу центральної материнської гемодинаміки в пацієнток із прееклампсією тяжкого ступеня. Останнє призводить до роз'єднання регуляторних механізмів гемодинаміки матері та плоду. Висновки: гемодинамічна ізоляція плоду призводить до гіперсимпатикотонії, зниження рівня автономної нервової регуляції, централізації кровообігу і дистресу плоду.

Проведено аналіз даних літератури та наведено клінічне спостереження дзеркального синдрому. Продемонстровано, що провідну роль у розвитку даного патологічного стану відіграє порушення функції плаценти. Високий рівень перинатальної смертності є підставою для подальшого вивчення цієї патології.

Прееклампсія виникає лише у людини під час другої половини вагітності або у післяпологовий період, характеризується розвитком артеріальної гіпертензії та призводить до синдрому поліорганної недостатності. Відомо, що майже третина випадків еклампсії виникає у післяпологовий період. Пацієнтки з прееклампсією потребують проведення ретельного моніторингу артеріального тиску (АТ) і призначення антигіпертензивних засобів після пологів. Патогенез і тактика ведення породіль з прееклампсією, що виникла у пуерперії de novo, не досить вивчені. Найбільший ризик виникнення інсульту після пологів залишається протягом 10 діб. Під час маніфестації прееклампсії після пологів дуже важливим є своєчасний початок використання антигіпертензивних препаратів. Препарати першої лінії слід використовувати не пізніше 30 - 60 хв від моменту встановлення діагнозу тяжкої прееклампсії для запобігання крововиливу у мозок. Для швидкого зниження АТ застосовують лабеталол або гідралазин. Сублінгвальне застосування ніфедипіну також може вважатися терапією першої лінії. Використання сульфату магнію необхідно для профілактики судом у пацієнток з прееклампсією тяжкого ступеня. На тлі нападу еклампсії розчин сульфату магнезії починають вводити внутрішньовенно у дозі 4 - 5 г протягом 15 - 20 хв, а потім продовжують інфузійне введення у дозі 1 г на годину протягом доби. Кюретаж матки також є можливим засобом для зниження АТ у жінок із прееклампсією. На сьогодні немає достатніх даних про безпеку його використання з позицій ризиків, пов'язаних з наркозом, можливою перфорацією матки та поширенням інфекції на тлі ендометриту. Однак кюретаж слід проводити під час кесарева розтину жінкам з прееклампсією. Наведено власне спостереження синдрому системної запальної відповіді, що виник у жінки з вихідною прееклампсією легкого ступеня вже після пологів. Післяпологовий ендоміометрит, який був спричинений стрептококом групи В, мав відігравати тригерну роль у прогресуванні прееклампсії. Проблема поліхіміорезистентності призвела до нездатності традиційних антимікробних засобів запобігти дисемінації інфекції після кюретажу. Синдром системної запальної відповіді зумовив посилення тяжкості прееклампсії і розвиток поліорганної недостатності.

Передчасні пологи (ПП) - значна проблема сучасної медицини. Дуже важливими аспектами її вирішення є їхнє прогнозування та профілактика. Сьогодні серед великої кількості біофізичних і біохімічних маркерів передчасних пологів найбільшу популярність мають дані ультразвукової цервікометрії (УЗЦМ). Відомо, що "синдром короткої шийки" матки не є еквівалентом істміко-цервікальної недостатності. Існуючі стратегії використання превентивних комбінацій розраховані лише на наявність збільшеного ризику ПП. Тому питання розроблення диференційованого підходу до окремого або сукупного використання препаратів прогестерону, акушерського песарію або серкляжу не є вирішеним. До цього слід додати, що у більшості практичних рекомендацій, які базуються на принципах доказової медицини, немає відмінностей щодо можливого патогенезу ПП. Слід визначати терапевтичну стратегію на тлі використання превентивних комбінацій з урахуванням протипоказань з боку матері або плода. УЗЦМ і біохімічні маркери, особливо у разі їхнього комбінованого використання, покращують ідентифікацію пацієнток із ризиком ПП у порівнянні з ізольованим застосуванням клінічних ознак. Серед існуючих біохімічних предикторів ПП найкращим є показник плодового фібронектину. Проте прогностична цінність цього тесту, як і фосфорильованого транспортного білка інсуліноподібного фактора росту за їхнього окремого використання, є обмеженою. У вагітних із довжиною шийки матки - 1,5 і 3 см рекомендовано використовувати аналіз на плацентарний альфа-мікроглобулін-1. Уведення кортикостероїдів слід проводити лише, коли ризик передчасних пологів підтверджено даними цервікометрії та тестом на плацентарний альфа-мікроглобулін-1 (існує високий ризик ПП протягом 7 днів). У пацієнток з істміко-цервікальною недостатністю слід проводити елективний серкляж до 16 тиж вагітності. За наявності "короткої шийки" матки та відсутності обтяжливих даних анамнезу тактика повинна бути індивідуалізована. Ефективність застосування серкляжу або песарію не доведено. Починати необхідно з інтравагінального введення прогестерону. Спостереження за пацієнткою (цервікометрія у динаміці) надасть можливість підібрати ефективний метод: серкляж або песарій і вагінальний прогестерон. У разі прогресуючого вкорочення шийки матки у II триместрі доцільно проводити ургентний серкляж. За наявності неспроможності шва на шийці матки можливе додаткове введення песарію. У жінок із багатоплідною вагітністю не існує доказів ефективності використання елективного серкляжу або песарію. Проте можливе застосування екстреного серкляжу, песарію у комбінації з вагінальним прогестероном або монотерапії вагінальним прогестероном.

Передчасні пологи (ПП) - значна проблема сучасної медицини. Дуже важливими аспектами її вирішення є їхнє прогнозування та профілактика. Сьогодні серед великої кількості біофізичних і біохімічних маркерів передчасних пологів найбільшу популярність мають дані ультразвукової цервікометрії (УЗЦМ). Відомо, що "синдром короткої шийки" матки не є еквівалентом істміко-цервікальної недостатності. Існуючі стратегії використання превентивних комбінацій розраховані лише на наявність збільшеного ризику ПП. Тому питання розроблення диференційованого підходу до окремого або сукупного використання препаратів прогестерону, акушерського песарію або серкляжу не є вирішеним. До цього слід додати, що у більшості практичних рекомендацій, які базуються на принципах доказової медицини, немає відмінностей щодо можливого патогенезу ПП. Слід визначати терапевтичну стратегію на тлі використання превентивних комбінацій з урахуванням протипоказань з боку матері або плода. УЗЦМ і біохімічні маркери, особливо у разі їхнього комбінованого використання, покращують ідентифікацію пацієнток із ризиком ПП у порівнянні з ізольованим застосуванням клінічних ознак. Серед існуючих біохімічних предикторів ПП найкращим є показник плодового фібронектину. Проте прогностична цінність цього тесту, як і фосфорильованого транспортного білка інсуліноподібного фактора росту за їхнього окремого використання, є обмеженою. У вагітних із довжиною шийки матки - 1,5 і 3 см рекомендовано використовувати аналіз на плацентарний альфа-мікроглобулін-1. Уведення кортикостероїдів слід проводити лише, коли ризик передчасних пологів підтверджено даними цервікометрії та тестом на плацентарний альфа-мікроглобулін-1 (існує високий ризик ПП протягом 7 днів). У пацієнток з істміко-цервікальною недостатністю слід проводити елективний серкляж до 16 тиж вагітності. За наявності "короткої шийки" матки та відсутності обтяжливих даних анамнезу тактика повинна бути індивідуалізована. Ефективність застосування серкляжу або песарію не доведено. Починати необхідно з інтравагінального введення прогестерону. Спостереження за пацієнткою (цервікометрія у динаміці) надасть можливість підібрати ефективний метод: серкляж або песарій і вагінальний прогестерон. У разі прогресуючого вкорочення шийки матки у II триместрі доцільно проводити ургентний серкляж. За наявності неспроможності шва на шийці матки можливе додаткове введення песарію. У жінок із багатоплідною вагітністю не існує доказів ефективності використання елективного серкляжу або песарію. Проте можливе застосування екстреного серкляжу, песарію у комбінації з вагінальним прогестероном або монотерапії вагінальним прогестероном.

Вивчено можливості використання варіабельності серцевого ритму (ВСР) матері та плода на усіх етапах надання допомоги жінкам з прееклампсією (ПЕ) в межах триступеневої системи. Зазначено, що ПЕ розвивається під впливом симпатикотонії, судинного спазму та зниженого серцевого викиду на тлі підвищеного внутрішньочеревного тиску. Встановлено, що погіршення матково-плацентарної гемодинаміки призводить до зниження розповсюдження дихальної синусової аритмії матері через плацентарний бар'єр у жінок з гіпокінетичним типом центральної материнської гемодинаміки (ЦМГ). Це супроводжується розвитком поліорганної недостатності матері та дистресу плода. Використання показників симпатопарасимпатичного балансу дозволило підвищити прогностичну цінність традиційного скринінгу на ПЕ у 4,5 рази. Використання комплексної медикаментозної профілактики дозволило знизити рівень маніфестації ПЕ у 8,25 рази. Додатковий скринінг у 26-28 тижнів вагітності з використанням показників ВСР матері дозволяє більш обгрунтовано підійти до відбору контингенту для дострокового розродження.

Затримка росту плода відома як внутрішньоутробний патологічний стан, який пов'язаний з деякими захворюваннями у подальшому житті. Дистрес плода - супутник затримки його росту. Своєчасна та вірогідна діагностика дистресу плода все ще залишається проблемою у перинатології. Дослідження продемонструвало, що неінвазивна електрокардіографія може сприяти кращій діагностиці дистресу плода. "Удар до удару"-варіації, показники варіабельності серцевої діяльності плода та автономне число віку мозку плода можна вважати біофізичними маркерами стану плода.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.011-5 + Р281.7/9

Рубрики:

Запалення жіночих статевих органів

Окремі групи лікарських речовин, засобів і препаратів

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Менопауза супроводжується розвитком комплексу розладів, які призводять до виникнення метаболічного синдрому X. У патогенезі цих порушень значну роль відводять гіпоестрогенемії та гіперандрогенемії, які спричиняють ожиріння, дисліпідемію та цукровий діабет 2-го типу. Жирова тканина є "полем" для синтезу медіаторів хронічного запалення та оксидативного стресу. Замісна гормональна терапія не визнана засобом профілактики розладів метаболізму. Оскільки метаболічні порушення знижують тривалість періоду працездатності та життя загалом, то необхідним є розроблення програми менеджменту, спрямованої на запобігання або зниження їх негативного впливу на стан жінки. Ксилітол давно відомий як засіб забезпечення енергетичного балансу організму із відмінною антикатаболічною дією. Нещодавно встановлено, що рівень ксилітолу може бути використаний для предикції перспективи схуднення без хірургічних втручань у хворих із морбідним ожирінням. Нормалізація функції ендотелію є одним із ключових завдань менеджменту жінок у менопаузі. Доведено зниження рівня оксиду азоту у жінок перехідного віку, що зумовлює розвиток васкулопатії. L-аргінін є субстратом для синтезу оксиду азоту, і застосування його препаратів - перспективна опція для жінок, які одержують замісну гормональну терапію. Розроблення лікувально-профілактичної стратегії із застосуванням замісної гормональної терапії, дозованих фізичних навантажень, дієтотерапії та використання препаратів ксилітолу та L-аргініну може стати резервом покращання якості життя жінок віком понад 45 років. Можливими критеріями оцінювання ефективності лікувальної програми, розрахованої на півроку, є артеріальний тиск, індекс маси тіла, рівень глюкози у крові, індекс HOMA, ліпідограма, рівень мікроелементів, а також оцінка за шкалою Купермана.

Ендометріоз є значною проблемою сучасної медицини. Поширеність ендометріозу становить 10 %, його діагностують у 38 % жінок з безпліддям. Протягом століття вважали, що вагітність сприяє зменшенню в обсязі та навіть зникненню вогнищ ендометріозу. Також стан "псевдовагітності" під впливом комбінованих оральних контрацептивів колись вважали ефективною лікувальною стратегією. На сьогодні відомо, що децидуалізація ендометріоїдних гетеротопій може не лише зумовлювати їх збільшення у розмірах, а й провокувати кровотечу. Ці зміни також можуть імітувати злоякісне новоутворення яєчників (за даними ультрасонографії). Типовими ускладненнями ендометріом є збільшення у розмірах, розрив або абсцедування. Доведено, що жінки з ендометріозом мають підвищений відносний ризик: прееклампсії - на 19 %; затримки росту плода - на 12 %; передчасних пологів - на 46 %; передлежання плаценти - майже втричі; передчасного відшарування нормально розташованої плаценти - на 40 %; кесарева розтину - на 49 %; мертвонародження - на 27 %; післяпологової кровотечі - на 5 %; спонтанної внутрішньочеревної кровотечі - у 24,6 разу; спонтанної перфорації кишечника (загалом відомо лише 18 випадків). Установлено, що у вагітних з ендометріозом порушена інвазія позаворсинчастого трофобласта у спіральні судини матки. Проте існують дані, що ендометріоїдний фенотип не пов'язаний з дисфункцією плаценти та не підвищує ризику розвитку великих акушерських синдромів. Оскільки більшість з ускладнень ендометріозу під час вагітності неможливо спрогнозувати, то й проведення будь-яких додаткових інтервенцій недоцільно. На сьогодні не існує ніяких доказів необхідності впровадження окремих протоколів ведення жінок з ендометріозом під час вагітності. Проте потрібно використовувати індивідуальний підхід у кожному окремому випадку. Наведене власне клінічне спостереження нетипового випадку у жінки з дифузним аденоміозом демонструє важливість проблеми прогнозування різних ускладнень вагітності та пологів. Тим більш, що клінічні спостереження надають привід для продовження вивчення цього захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р716.215 + Р716.228

Рубрики:

Вагітність при аномаліях і захворюваннях жіночих статевих органів

Передчасні і запізнілі пологи

Шифр НБУВ: Ж24354 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вагітні жінки дуже сприйнятливі до коронавірусної інфекції. Гестаційний цукровий діабет є важким коморбідним станом і серйозним фактором ризику летального наслідку. Ми повідомляємо про смертельний випадок коронавірусної хвороби (COVID-19), який був пов'язаний з двобічною пневмонією і синдромом системної запальної відповіді у вагітної з гестаційним цукровим діабетом. Пацієнтка поступила до лікарні у 31 тижнів вагітності з приводу обумовленої COVID-19 двобічної пневмонії. Було розпочато протизапальну, противірусну, антибактеріальну та імунотропну терапію. Вона отримала перорально фавіпіравір 200 мг, азитроміцин 500 мг, енфлувір 75 мг, плаквеніл 200 мг, а також цефтріаксон 1 г внутрішньовенно, піперациллін 4,5 г внутрішньовенно, метилпреднізолон 40 мг внутрішньом'язово, еноксапарин 0,6 підшкірно. Дозу інсуліна було скореговано. Стан жінки швидко погіршувався. Сатурація кисню впала до 80 %. Вагітна була інтубована, підключена до апарату штучної вентиляції легенів і розроджена шляхом кесаревого розтину. Неодоношена новонароджена з раннім неонатальним сепсисом померла наступного дня. Лікування не змогло протидіяти запальному шторму і, не дивлячись на інтенсивну терапію, жінка померла. Фатальний випадок COVID-19 був обумовлений поєднанням гестаційного цукрового діабету і запізнілої госпіталізації. Пацієнтки з COVID-19 і гестаційним діабетом мають вищий ризик тяжкої пневмонії, синдрому системної запальної відповіді і декомпенсації карбогідратного обміну. Оксидативний стрес, викликаний двобічною пневмонією, призвів до каскаду реакцій, які спричинили ураження тканин організму. Жирова тканина була додатковим джерелом вільних радикалів і прозапальних цитокінів. Прогресування запального сценарію посилювало поліорганну недостатність. У пацієнтки спостерігалися ознаки гострої легеневої, печінкової та ниркової недостатності. Відсутність ефекту від лікування сприяла розвитку синдрому системної запальної відповіді і погіршенню стану вагітної. Необхідно проведення подальших досліджень для покращення наслідків COVID-19 під час вагітності.