Досліджено питання становлення та розвитку підприємництва у сільському господарстві Луганщини. Розглянуто історичні аспекти формування підприємництва та його теоретичні засади, визначено роль особистості підприємця у розвитку сучасного економічного процесу виробництва. Розглянуто основні організаційно-правові форми підприємницьких структур господарювання в аграрному секторі економіки. Проведено економічний аналіз стану сільського господарства Луганщини і господарств її районів. Встановлено необхідність розвитку підприємництва в аграрному секторі економіки як рушійної сили економічних перетворень. Значну увагу приділено розробці основних напрямків підвищення ефективності підприємництва у сільському господарстві області, в тому числі розвитку інноваційно-інвестиційного процесу, здійсненню диверсифікації, формуванню інфрастуктури біржового ринку.

Мезозойсько-кайнозойська область Українських Карпат є геоструктурною одиницею, розвиток якої був нерозривно пов'язаний з глобальними умовами в океані Тетіс і Середземноморському складчастому поясі, а також з тектонічними явищами регіонального масштабу, зокрема з особливостями формування Альпійсько-Карпатської системи. Стверджено, що Рава-Руська і Ростоцькі зони - це складова частина епікарельського Східноєвропейського континентального масиву, а не частина "молодої Західноєвропейської платформи". Обгрунтовано нові уявлення про "структурно-фаціальні зони" і "кордильєри". Створено новий варіант схеми стратиграфії міоценових відкладів Закарпатського прогину. Внесено уточнення і доповнення в стратиграфію і тектоніку Бориславсько-Покутського і Самбірського покривів. Уточнено схему еволюції магматизму регіону. Аргументовано нові погляди на формування карпатського флішу. На підставі математичного моделювання вигину літосфери Заходу України, а також порівняльного аналізу відтворено геодинамічну історію вказаної території на кайнозойському етапі. Розглянуто перспективи пошуків вуглеводнів, насамперед, у глибокозанурених і піднасувних горизонтах.

Досліджено еволюцію економічної наукової думки в контексті формування понятійного апарату фінансово-економічних категорій. Проаналізовано етимологію категорії "капітал" за історичних умов стародавнього світу, меркантилізму та класичної економічної теорії.

Проведено статистичне оцінювання взаємозв'язку ВВП і складових капіталу підприємств України. На підставі аналізу кореляційної матриці доведено, що обсяг власного капіталу є недостатнім для стабільності функціонування та розвитку країни. Встановлено передумови стабілізації економіки України та її подальшого зростання.

Оцінено вплив фінансової політики на результативність аграрного виробництва. Визначено, що значні бюджетні призначення не змогли системно вирішити проблему формування сприятливих умов для підвищення результативності аграрного виробництва. Генерування дії певних фінансових важелів та інструментарію запропоновано зосередити векторно на суб'єкті господарювання сільського господарства в напрямку формування фінансово стійкого, кредитоспроможного позичальника.

Актуальність статті визначено тим, що залучення фінансових ресурсів в аграрну сферу шляхом надання кредитних позик під заставу земель сільськогосподарського призначення на даний час ускладнений через мораторій на їх відчуження. У сільському господарстві земля є основним фактором виробництва, проте у нашій країні вона не визначається капіталом, її вартість не відображається у складі основного капіталу в балансі, а прибуток на землю не нараховується. Мета роботи - визначення основних характеристик іпотечних механізмів відтворення капіталу в аграрному секторі економіки європейського та американського типу, а також розробка рекомендацій на цій основі для України. Результати - узагальнено характеристики однорівневої та дворівневої моделей земельно-іпотечного кредиту за такими особливостями: відкритість, розподіл, суб'єкти, активні іпотечні операції, операції з формування ресурсів, переваги, недоліки, передумови функціонування. Визначено фактори ринку землі та банківської діяльності, які перешкоджають розвитку іпотеки на землю. Надано критичну оцінку спроби створення спеціалізованого земельного банку в Україні. Висновок: запропоновано ітеративний підхід до запровадження іпотечних механізмів відтворення капіталу в аграрному секторі економіки, представлений банківським кредитом під заставу сільськогосподарських земель і видачею іпотечних цінних паперів. Визначено обов'язкові умови ефективного функціонування іпотечних механізмів відтворення капіталу в аграрному секторі економіки: повноцінний земельний ринок, на якому всі функції власності здійснюються без обмежень; надання податкових пільг банківським установам, які надають іпотечний кредит, а також державні гарантії покриття іпотеки.

Обгрунтовано концептуальні засади державної фінансової політики відтворення капіталу в аграрному секторі економіки на основі визначення діалектичних зв'язків із державною аграрною політикою. Узагальнено проблеми функціонування аграрного сектора національної економіки. На підставі критичної оцінки діючих нормативних актів уточнено його межі. Проведено типологізацію державної фінансової політики відтворення капіталу в аграрному секторі економіки. Обгрунтовано її модель, адекватну сучасним умовам аграрного ринку та стану національної економіки. Систематизовано прямі та непрямі методи державної аграрної політики в частині стимулювання виробництва, збуту сільськогосподарської продукції, регулювання цін на неї, а також відповідний їм інструментарій державної фінансової політики в бюджетно-податковій, інноваційно-інвестиційній, кредитній, страховій, біржовій, зовнішньоекономічній сфері тощо. Акцент зроблено на програмно-цільовому методі, бюджетному фінансуванні, фінансовій підтримці основних галузей аграрної економіки. Визначено зміст синергетичного і емерджентного ефектів державної фінансової політики на рівні агросфери і біоекономіки.

Розглянуто теоретико-методологічні основи формування й оцінки фінансово-економічного механізму (ФЕМ) ефективного функціонування аграрних підприємств (АП). Оцінено існуючий ФЕМ для АП у цілому та за окремими його складовими. Визначено перспективні напрями державного регулювання аграрної економіки на перспективу. Розроблено оптимальну модель ФЕМ ефективного функціонування АП на середньострокову перспективу.

Розглянуто особливості відтворення капіталу в аграрному секторі економіки як об'єкта державної фінансової політики. Означено дефініцію відтворення капіталу в аграрному секторі (АС) як періодично відновлюваного функціонування продуктивного капіталу взаємопов'язаних підприємств різних галузей сільського господарства та функціонально пов'язаних із ними обслуговуючих формувань, що задовольняють потребу в продуктах харчування та сировині для переробної промисловості; інвестування продуктивного капіталу забезпечує циклічне проходження процесу виробництва сільськогосподарської продукції та приріст вартості у формі доходу. Акцентовано, що недостатньо дослідженими залишаються сутність та особливості відтворення капіталу в АС економіки (АСЕ) з огляду на визначення можливостей і доцільності цілеспрямованого управління цим процесом засобами фінансової політики. Заропоновано розуміння особливостей відтворення капіталу в АСЕ базувати на методологічних засадах дослідження закономірностей та особливостей кругообігу виробничого, товарного та грошового капіталів. Доведено, що цикл відтворення капіталу в АСЕ має міжгалузевий комбінований характер і може бути структурований на 3 автономні цикли, пов'язані між собою міжгалузевими зв'язками - у сільському виробництві, переробці сільськогосподарської продукції та заготівельно-торговельній діяльності. Причинно-наслідкові зв'язки між комплексом специфічних рис АСЕ та особливостями відтворення його капіталу надано у формі каузальної моделі формування особливостей відтворення капіталу АСЕ. На основі комплексу особливостей відтворювального циклу капіталу в АСЕ визначено вимоги до формування відповідної державної фінансової політики.

Розроблено теоретико-методологічні засади, методичні підходи та науково-практичні рекомендації з удосконалення фінансової політики відтворення капіталу в аграрному секторі економіки. Визначено сутність поняття "фінансова політика відтворення капіталу в аграрному секторі економіки" в контексті регулювання фінансових відносин у процесі безперервного поновлення на інтенсивній основі матеріально-речової і фінансової форми капіталу. Уточнено дефініцію "аграрна політика відтворення капіталу". Розроблено каузальну модель формування передумов і систематизовано детермінанти фінансової політики відтворення капіталу в аграрному секторі економіки. Запропоновано поліметодологічний підхід до пізнання фінансової політики відтворення капіталу суб'єктів господарювання в агросекторі, обґрунтовано концептуальні засади її формування та реалізації. На основі диференційованого підходу виокремлено технократичний, сегментарний, уніфікований компоненти фінансової політики відтворення капіталу суб'єктів господарювання в аграрному секторі економіки, обґрунтовано характеристики цих компонентів. Сформовано методологічний конструкт державної фінансової політики відтворення капіталу, обґрунтовано її функції. Визначено напрями механізму реалізації бюджетної складової фінансової політики відтворення капіталу, обґрунтовано механізм пільгового кредитування в агросекторі. Сформовано методичний підхід до визначення типу відтворення капіталу, розміщеного у біологічних активах на галузевому рівні. Проаналізовано страхові механізми та біржові інструменти, формалізовано кредитну та лізингову політику відтворення капіталу суб'єктів господарювання в аграрному секторі. Розроблено методичний підхід до оцінки ефективності досліджуваної фінансової політики на основі методів моделювання.