З мозку людини за допомогою афінної хроматографії на гепарин-агарозі та наступної гель-фільтрації на сефакрилі S-300 виділено новий високомолекулярний гепарин-гіалуронатзв'язуючий білковий комплекс (ВГЗБК). Із застосуванням гельфільтрації визначена молекулярна маса ВГЗБК, яка склала 630 кДа. За допомогою електрофорезу в поліакриламідному гелі комплекс розділявся на шість поліпептидів (120, 70, 60, 56, 51 та 47 кДа).Очищений ВГЗБК містив в собі 38% глікозаміногліканів. Взаємодія ВГЗБК із глікозаміногліканами залежала від pH і суттєво не залежала від іонної сили розчину. Із використанням графіка Скетчарда продемонстрована наявність двох ділянок зв'язування для гепарину та для гіалуронової кислоти.

Проаналізовано творчість В. Підмогильного у компаративному зіставленні з творчістю А. Камю. Осмислено порушені у текстах двох митців суспільні, психологічні, морально-етичні питання, які розглянуто відповідно теоретичних засад екзистенціальної естетики. З'ясовано ступінь інтеграції базисних концептів філософії та літератури екзистенціалізму у художніх творах В. Підмогильного, що набули свій остаточний вигляд у творчості А. Камю, яку поряд з творчістю Ж.-П. Сартра вважають класичною екзистенціальною літературою. В результаті теоретико-текстуального вивчення творів проаналізовано концепти абсурду, свободи, смерті. Проведено типологічне зіставлення образів-характерів творів даних письменників з героями мистецьких творів інших авторів. На матеріалі прози В. Підмогильного та А. Камю з'ясовано типологічні закономірності розвитку українського та французького екзистенціалізму.

Розглянуто переклад новели "Пістунка" В. Стефаника німецькою мовою. Мета роботи - проаналізувати синтаксичну будову речень перекладеного тексту німецькою мовою в контексті дослідження еквівалентно-адекватного відтворення оригіналу. Для виконання вищеозначеної мети, послуговувалися описовим (виділили одиниці аналізу у кожному окремому реченні або його частині, що розглядалася), контрастивним (зіставили комунікативно-прагматичну відповідність перекладу семантично еквівалентним одиницям оригіналу) методами та методом інтент-аналізу (визначили комунікативний намір мовця у вільному прямому та непрямому дискурсах). На підставі аналізу лексико-стилістичних особливостей перекладу, здійсненого А. Паславською та Т. Фогелем, стверджується, що у ньому розкрито зміст оригіналу В. Стефаника за допомогою відповідних/аналогічних засобів, окрім випадків, коли стилістично нейтральні лексеми цільової мови виступають еквівалентами діалектно маркованої лексики мови-джерела. У роботі вперше проведено синтаксичний розбір новели "Пістунка" разом з акцентуацією на прагматичній відповідності порівнюваних текстів. Результати дослідження будуть корисними всім, хто займається синхронно-порівняльним дослідженням мовних систем, вивченням особливостей індивідуально-авторського світосприйняття в контексті виконання художнього перекладу, вирішенні практичних завдань лінгвістичної прагматики.

Запропоновано можливі інтерпретаційні фокуси для вивчення тем "комунікації" та "порозуміння" поміж статями, взаємостосунків чоловіка і жінки у новелі "Грішниця" (1904) Леся Мартовича (1871 - 1916). Ці явища досліджуються за допомогою наратологічних, психоаналітичних та феміністичних методологічних стратегій, з урахуванням тенденцій текстуальної відкритості та рецептивної па радоксальності. Інтерпретація психологічних портретів персонажів відбувається у векторах поліфонічного текстуального простору реальності, яка, з одного боку, наснажена ідеологією патріархальності, а з іншого, - емансипованості жінки.