Індекс рубрикатора НБУВ: Ф51(0) + Х911.22 + Х915.212-922

Рубрики:

Заборона дискримінації за національними ознаками

Організація Об'єднаних Націй (ООН)

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Комплексно досліджено питання політико-правового забезпечення життєдіяльності етнонаціональних меншин у сучасній Україні. Розглянуто певні концептуальні підходи зарубіжних і вітчизняних політологів і правознавців до аналізу проблеми захисту прав національних меншин, з'ясування суті поняття "етнонаціональна меншина". Досліджено основні етапи, особливості формування й еволюції вітчизняної нормативно-правової системи захисту та гарантування прав етнонаціональних меншин, їх конституційно-правового статусу, організаційно-правових форм інституціалізації, базуючись на головних принципах і положеннях міжнародного права. Проаналізовано новітні тенденції в міжнародному законодавстві та головні проблеми українського законодавства у сфері захисту прав національних меншин, різні механізми їх реалізації. Увагу приділено провідній ролі держави та її інститутів як інтегрувального фактора забезпечення даних прав у суспільстві перехідного типу. Розглянуто конституційно-правові аспекти забезпечення прав етнічних спільнот на національно-культурну автономію та політичне представництво в органах влади. Визначено об'єктивні передумови й основні політико-правові механізми гарантування належного представництва національних меншин в органах влади та місцевого самоврядування. Доведено необхідність подальшого зміцнення політико-правових засад захисту та забезпечення прав національних меншин у контексті формування ефективної системи суспільно-державного регулювання етнополітичних процесів і міжнаціональної взаємодії.

Розглянуто сутність поняття територіальної громади, як суб'єкта місцевого самоврядування. Важливе місце в даному дослідженні посідає аналіз основних проблем і перспектив розвитку територіальної громади в Україні. Запропоновано практичні рекомендації щодо особливостей функціонування територіальної громади на сучасному етапі розвитку місцевого самоврядування в Україні.

Розглянуто проблему реалізації політичних прав і свобод людини та громадянина в Україні. Визначено основні нагальні проблеми сучасного українського суспільства, пов'язані з захистом прав і свобод людини та громадянина. Запропоновано найбільш дієві шляхи вирішення та усунення наслідків цих проблем, а також причини їх прояву, фактори впливу на реалізацію та захист прав в Україні.

Розглянуто вплив церкви та релігійної свідомості на політику та політичну свідомість за умов розбудови української державності, коли інтенсивність політичних і релігійних процесів значно прискорилась і їх взаємодія посилюється. Визначено основні нагальні проблеми сучасного українського суспільства, пов'язані з захистом і реалізацією релігійних прав і свобод людини та громадянина в демократичному суспільстві.

Зазначено, що Перша світова війна прискорила політичні зміни в Центральній і Східній Європі і виникнення українських державних утворень на Наддніпрянщині та в Галичині. Основним результатом законодавчої діяльності владних структур ЗУНР щодо національностей стало впровадження і вироблення базових нормативно-правових документів у таких сферах державного та суспільно-політичного життя, як формування органів державної влади та управління, правосуддя, Збройних Сил, соціальній, економічній, національно-культурній та освітній ділянках. Механізм державотворення і національної політики ЗУНР щодо неукраїнського населення базувався на демократичних традиціях парламентаризму колишньої Австро-Угорщини. Такі основоположні принципи національної політики надали можливість владним структурам спрямувати державне будівництво у демократичне русло, зробити його соціально-орієнтованим.

Проаналізовано роль держави в забезпеченні стабільності в суспільстві, соціальної та економічної безпеки. Розглянуто фактор економічної нерівності в забезпеченні соціальної безпеки та значення економічного зростання в поглибленні нерівності й бідності. Доведено, що стабільний стан економіки й суспільства вимагає інтеграції всіх частин політичної системи, гармонізації особистого та соціального початків, односпрямованості інтересів громадян та еліти. Кожен із основних індикаторів загроз соціальній безпеці пов'язаний із оцінкою ситуації у певній сфері. Здійснено темпоральний аналіз теорії та практики соціальної держави (XIX ст.), що стала на Заході конструктивною відповіддю на певну недостатність правової держави в її класичному ліберальному варіанті. Класична ліберальна філософсько-правова думка, зосереджуючи зусилля переважно на аргументації існування негативних прав і свобод, не приділяла достатньої уваги проблемам соціальних гарантій прав і свобод людини. Правова держава не зобов'язана втручатися в питання розподілу суспільного багатства, забезпечення матеріального й культурного добробуту громадян. Поступово визріла позиція, що поляризація суспільства, усунення держави від регулювання соціально-економічної сфери, соціальної нерівності породжують гострі соціально-політичні недоліки, стають серйозною перешкодою на шляху до забезпечення національної безпеки (аспект внутрішньої безпеки). На прикладі кейсу сімейної політики як компонента соціальної політики виокремлено індикатори забезпечення соціальної безпеки в стратегічному й тактичному планах. Безпека розглядається як соціальне явище. Загальною тенденцією, що характерна для європейської сімейної політики, визначено розширення державних фінансових джерел підтримки сімей за рахунок приватного й добровільного дієвого секторів з широким залученням нових акторів сімейної політики в руслі надання нового вигляду дебатам про нормативне взаємовідношення між державою і сім'єю. Визначено, що більш універсальні схеми забезпечують широкий перелік переваг над вузькими адресними заходами і сприяють, зокрема, зростанню демографічних показників і якості життя людей, громад загалом.