Розглянуто механізми ураження, методи діагностики, лікування та профілактики кандидозних вульвовагінітів у жінок. Показано, що клінічна ефективність у разі застосування схеми періоперативного призначення поліжинаксу хворим жінкам досягла 100 % випадків, за умови виключно післяопераційного введення препарату цей показник становив 91,7 %, тоді як відсутність профілактичних заходів призвела до переходу кандидоносійства у клінічну форму вульвовагінального кандидозу (ВВК) у 53,3 % пацієнток, а також до загострення рецидивного ВВК - у 90 %.

Вперше детально вивчено хімічний склад газових компонентів у включеннях (різного генетичного типу) у галіті соленосних товщ залежно від наявності чи відсутності покладів вуглеводнів у підсольових відкладах. Показано генетичну інформативність результатів комплексного геохімічного дослідження флюїдних включень у галіті та бітумів у солях щодо виявлення ореолів розсіювання та прогнозу покладів вуглеводнів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.76-387 + Р715.016-52

Рубрики:

Хірургічна патологія жіночих статевих органів

Інфекційні хвороби жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р715.76-52

Рубрики:

Хірургічна патологія жіночих статевих органів

Шифр НБУВ: Ж23282 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Изложена современная стратегия предоперационной антибактериальной профилактики перед малыми гинекологическими операциями. Приведен опыт использования для профилактики инфекционного процесса в предоперационный период местных комплексных антибактериальных препаратов с широким спектром действия (перекрывают всех возможных возбудителей половых инфекций), таких, как Неотризол и Офор, антимикробный спектр которых в 87 - 90 % случаев обеспечивает элиминацию избыточных микробных пулов, восстанавливают влагалищный биотоп и эффективно предупреждают развитие послеоперационных инфекционных осложнений.

Побудовано нову деталізовану кількісну модель хімічної еволюції розсолів морських евапоритових басейнів та океанічної води (ОВ) у фанерозої і неопротерозої, з урахуванням якої висвітлено глобальні та регіональні закономірності формування евапоритових і бітумінозних відкладів та покладів вуглеводнів. У межах охопленого моделлю відтинку часу (близько 1 млрд років) деталізовано три мегацикли змін хімічного складу океанічної води від хлоркальцієвого до сульфатного типу (існування неопротерозойського повного мегациклу встановлено вперше). Вперше виявлено залежність мінерального складу водонерозчинного залишку евапоритів від хімічного типу розсолів морських евапоритових басейнів, а відповідно і ОВ. Встановлено вплив хімічного складу і концентрації морської води на формування бітумінозних відкладів. Показано, що для мезозою та кайнозою утворення чорних бітумінозних сланців (пов'язаних з так званими "океанічними безкисневими подіями") тяжіє до крейдового етапу, тобто до етапу існування хлоркальцієвого типу ОВ. Наведено нові докази поширеності явищ стратифікації розсолів (що сприяє збереженню органічної речовини) на високих стадіях їх згущення. Крім того, за результатами дослідження включень у мінералах, виявлено геохімічні показники впливу покладів вуглеводнів на евапоритові відклади.

Викладено результати термобарогеохімічних досліджень включень у галіті у солях з різних типів розрізів: над покладами вуглеводнів, над передбачуваними покладами та без покладів вуглеводнів. Досліджено розрізи багатьох евапоритових басейнів світу. Встановлено характерні показники впливу вуглеводнів на покривні солі (підвищений вміст метану, кульки твердого бітуму та мікрокраплини нафти у включеннях). На цьому етапі досліджень можна стверджувати, що зона впливу покладів вуглеводнів на екранувальні солі становить перші десятки метрів за нормального залягання та значно збільшується під час тетонічних порушень.

Встановлено, що тяжка термічна травма викликає значні морфофункціональні зміни в структурних компонентах гіпокампа на різних рівнях їх структурної організації, ступінь ураження яких залежить від терміну досліду та розвивається на фоні зростання токсичності плазми крові. Доведено, що застосування ліофілізованих ксенодермотрансплантатів після ранньої некректомії уражених ділянок шкіри помітно зменшує вміст токсичних продуктів у плазмі крові, запобігає розвитку деструктивних змін в структурних компонентах гіпокампа в ранні терміни експерименту, активізує регенераторні процеси, що сприяють відносній нормалізації нейроцитів, гліоцитів і кровоносних капілярів в пізні терміни експерименту.

Наведено досвід застосування нестероїдних протизапальних препаратів у післяопераційний період за рецидиву генітального герпесу з урахуванням механізму виникнення болю, його клінічних характеристик і специфіки. Доведено, що диклофенаку натрію (Диклоберл) слід надавати перевагу як засобу, що забезпечує ефект швидкого та максимально повного знеболювання, виявляючи у цьому випадку інші позитивні ефекти (протизапальний, жарознижувальний, антиагрегантний).

В експерименті на статевозрілих білих щурах-самцях було проведено морфологічні дослідження нейроцитів поля CA3 гіпокампа в динаміці після тяжкої термічної травми. Характер і ступінь змін у нервових клітинах суттєво залежали від терміну після термічної травми; їх інтенсивність наростала відповідно до стадій опікової хвороби. У межах стадій опікового шоку та ранньої токсемії (перша - сьома доби) в нейроцитах спостерігалися переважно пристосувально-компенсаторні реакції, хоча виявлялись і початкові ознаки деструктивних змін. На стадіях пізньої токсемії та септикотоксемії (14-та - 21-ша доби) ставали очевидними глибокі необоротні деструктивні зміни у значній частині нейроцитів поля CA3 гіпокампа. Суттєво змінювалися нормовані кількості нейроцитів різних морфологічних типів та ядерно-цитоплазматичні відношення (ЯЦВ) у таких клітинах. Після експериментального опіку поступово зменшувалася загальна щільність нейроцитів та збільшувалися частки різко гіпо- та гіперхромних клітин, в яких ЯЦВ зазнавали найбільших змін. Електронна мікроскопія нервових клітин поля CA3 гіпокампа свідчила про деструктивні зміни в ядрах і цитоплазматичних структурах (дегрануляцію ендоплазматичного ретикулума, зменшення кількості рибосом і полісом, гіпертрофію мітохондрій з просвітленням їх матриксу та деструкцією крист, збільшення кількості лізосом). Таким чином, тяжка термічна травма викликає значні морфофункціональні зміни нейроцитів поля CA3 гіпокампа.

Цель работы - изучение особенностей структурной реорганизации нейронов СА1 поля гиппокампа животных в динамике после экспериментальной термической травмы при применении лиофилизированной ксенокожи. В эксперименте на 35 половозрелых белых крысах-самцах проведены микроскопические, электронно- и морфометрические исследования гиппокампа животных после тяжёлой термической травмы в условиях проведения ранней некрэктомии поражённого участка и закрытия раны лиофилизированной ксенокожей. Подопытных животных третьей экспериментальной группы декапитировали на 7, 14 и 21 сутки эксперимента. Для гистологических исследований иссекали кусочки ткани большого мозга с участком гиппокампа, фиксировали в 96 спирте и 10 % нейтральном формалине и заливали в парафиновые блоки. Полученные на санном микротоме срезы окрашивали гематоксилином и эозином и толуидиновым синим по методу Ниссля. Ультратонкие срезы контрастировали уранилацетатом и цитратом свинца согласно методу Рейнольдса и изучали в электронном микроскопе ПЭМ-125К. Морфометрические исследования осуществляли, используя систему визуального анализа гистологических препаратов. Установлено, что уже на 7 сутки опыта в условиях применения корректирующего фактора количество нейронов, погибших в СА1 поля гиппокампа, было меньше, но еще недостоверно по сравнению с обожжёнными, нелеченными животными. Нейроциты находятся в стадии периферического или сегментарного тигролиза, отмечается увеличение площади ядер гипохромных клеток, в части которых содержатся большие ядрышки. Микроскопически и электронно-микроскопически на 14 и особенно 21 сутки эксперимента установлено существенное улучшение гистологического состояния нейронов, численная плотность нервных клеток в СА1 поля гиппокампа достоверно больше в 1,25 раза, а количество нормохромных клеток в 5,52 раза больше, чем у животных с ожогами. Выводы: таким образом, применение лиофилизированной ксенокожи после проведения ранней некрэктомии обожжённых участков кожи в ранние сроки (7 сутки опыта) после термической травмы предупреждает глубокие изменения нейронов поля СА1гиппокампа, уменьшает количество повреждённых клеток. Положительное влияние использования лиофилизированной ксенокожи наиболее выразительное в поздние сроки после ожога (14, 21 сутки опыта). Гистологически отмечается относительная нормализация микроскопической и ультраструктурной организации нейронов, улучшаются показатели плотности и количественного соотношения различных типов нервных клеток в СА1 поле гиппокампа.

Розглянуто поняття про надра, схарактеризовано основні елементи надр. Викладено історію видобутку та систематизації запасів і ресурсів мінеральної сировини. Досліджено процедуру геологічного вивчення надр як важливого процесу отримання інформації про надра з метою задоволення потреб суспільства, особливості розпорядження геологічною інформацією. Визначено систему управління ресурсами корисних копалин як складного комплексу юридично-правових, геолого-економічних та соціально-політичних чинників. Наведено концепції державного та комерційного геолого-економічного оцінювання родовищ корисних копалин, сформульовано поняття про ренту та її роль у гірничій галузі. Описано процедуру геологічного супроводу використання надр, зокрема специфіку правових відносин у процесі використання надр. Проаналізовано структуру геологічної галузі та основних виконавців геолого-економічного оцінювання. Схарактеризовано процедуру геолого-економічного оцінювання для різних видів користування надрами, техніко-економічне обгрунтування кондицій родовищ. Виконано економічний аналіз запасів корисних копалин, окреслено перспективи освоєння нових видів корисних копалин України та вплив гірничодобувної промисловості на світову економіку. Проаналізовано правовий стан та напрями вдосконалення державної експертизи, оцінки запасів корисних копалин. Описано поширені види геолого-економічного моделювання. Розглянуто процес отримання дозволу на користування надрами згідно із законодавством України.

Наведена характеристика Рамкової класифікації запасів і ресурсів викопних енергетичних та мінеральних корисних копалин Організації Об'єднаних Націй (РКООН-2009) як універсальної системи оцінки запасів/ресурсів родовищ корисних копалин за ринкових умов. РКООН-2009 забезпечує представлення звітності про оцінку запасів/ресурсів для всіх видів сировини, враховує вплив екологічних і соціальних чинників та дозволяє зберегти національні терміни з одночасним забезпеченням їх зіставлення з міжнародними стандартами. Порівняння з Класифікацією України дозволило встановити, що Національна класифікація заснована на тих самих підходах до категоризації запасів/ресурсів, що і РКООН-2009, а усі категорії запасів і ресурсів корисних копалин, які використовуються Класифікацією України, мають свої аналоги в РКООН-2009, що не лише дозволяє враховувати потреби держави, а і забезпечує порівнянність статистичної звітності про запаси/ресурси на міжнародному рівні. Визначаються напрями розвитку Класифікації України на шляху до подальшої її гармонізації з РКООН-2009 та з іншими класифікаційними системами (CRIRSCO, SPE PRMS). Висвітлено питання розробки, просування і підтримки впровадження глобальної системи, яка може бути використана як інструмент для сталого управління природними ресурсами. Першочергову увагу зосереджено на розробці та розгортанні Системи управління ресурсами Організації Об'єднаних Націй (СУРООН), заснованої на Рамковій класифікації ресурсів Організації Об'єднаних Націй, що включає принципи, специфікації, керівні вказівки, протоколи застосування (процедури і контрольні переліки) і передову практику, які покликані сприяти стійкому управлінню енергетичними ресурсами, сировинними матеріалами та іншими ресурсами.

Розглянуто поняття критичної сировини, процес формування терміну, коротко описано теоретичні основи визначення критичності. Проаналізовано основні стратегії щодо критичної сировини в різних регіонах світу (Китай, США, Японія, Австралія, Європейський Союз), методи і показники визначення критичності сировини. Описано розвиток поняття критичної сировини, основні характеристики родовищ критичної сировини в Україні. Схарактеризовано напрями використання критичної сировини, її значення для розвитку економіки держави, проблеми встановлення критичності сировини та її сучасне використання в Європейському Союзі, методи вилучення критичної сировини з відходів. Розкрито найліпші практики щодо викликів стосовно постачання сировини в Україну в умовах пандемії СОVID-19. Показано, що Україна як один з провідних світових виробників критичної сировини (графіт, літій, титан, манган, уран) має багато можливостей, щоб підприємства зробили вагомий внесок у стале управління ресурсами, нарощування стійкості та прогресу на шляху до циркулярної економіки. Глобальні зміни клімату і СОVID-19 спричинили економічні проблеми та нові виклики, які потребують інноваційних рішень.

Виконано комплексний аналіз палеогеографічних умов формування, геологічної будови та поширення покладів бурштину, наведено їх геолого-про-мислову характеристику. Розглянуто теоретичні й методичні аспекти геолого-економічної оцінки родовищ і проявів бурштину. Дано прогнозну оцінку перспектив відкриття нових родовищ бурштину на території України. Описано екологічні наслідки видобування бурштину та шляхи їх подолання. Наведено правові аспекти освоєння родовищ бурштину в Україні.