Досліджено важливі аспекти регламентації трудових відносин між державою, роботодавцем і працівниками шляхом аналізу та розмежування основних теоретичних засад, пов'язаних з визначенням сутності понять "ринок робочої сили" та "ринок праці", а також відмінностей між ними. Наголошується на доцільності розвитку насамперед ринку робочої сили за всіма його аспектами, складовим елементом яких є ринок праці. Показано реальну ситуацію щодо деформації та асиметрії сучасного розвитку ринку праці та наслідки нечіткого теоретичного визначення понять "ринок робочої сили" та "ринок праці".

Проаналізовано існуючі проблеми в дослідженні впровадження та розвитку гнучких форм зайнятості (ГФЗ) за умов трансформаційної економіки, перехідний, в якої одночасно співіснують індустріальна та постіндустріальна конфігурації системи. Зазначено щодо суперечливості трактування поняття гнучкої зайнятості (ГЗ) за цих умов. Запропоновано здійснювати аналіз ГФЗ з урахуванням моделей ГЗ. Охарактеризовано 3 моделі ГЗ, кожна з яких має свої причини розвитку ГЗ, які не є однозначними. Виявлено, що одні і ті ж форми залежно від моделі ГЗ будуть мати різні економічні наслідки. Встановлено, що розвиток ГФЗ не є тимчасовою вимогою або відхиленням від "норми" у перехідний період. Їх поява та подальше широке впровадження обумовлено, перш за все, економічними причинами. Доведено, що безперспективно боротись з ГЗ шляхом заборон або обмежень. Обгрунтовано потребу розбудови нової концепції соціально-трудового аналізу, нової парадигми теоретичних знань про людину, її працю та відносини, що виникають у процесі трудової діяльності. Запропоновано систему заходів, спрямованих на оптимізацію структури та вдосконалення управління ГФЗ.

Мета роботи - узагальнення сутнісного наповнення поняття "дистанційна зайнятість" у розрізі складових, що його формують, проведення аналізу основних факторів впливу на них, визначення тенденцій та особливостей розвитку та розповсюдження дистанційної зайнятості в умовах коронакризи. Аналізуючи й узагальнюючи наукові праці багатьох учених і практиків, досліджено послідовність розвитку та впровадження нових альтернативних форм зайнятості. Визначено тенденцію зміни їх сутнісного наповнення залежно від розвитку та впровадження сучасних технологій. Проаналізовано основні фактори, що впливають на можливість переведення нових форм зайнятості у віртуальну форму. Виділено та проаналізовано основні переваги та недоліки розповсюдження дистанційної зайнятості в умовах карантину. Зазначено, що значну частину їх можна сформулювати: перші - як надбання, що потрібно розповсюджувати; другі - як проблеми, що потрібно вирішувати. Зробити це цілком реально та необхідно для розробки відповідної політики. У результаті дослідження було виявлено основні перешкоди на шляху розвитку дистанційної зайнятості, до яких слід віднести масштабний спад в економічних настроях суб'єктів господарювання та зростання соціальної напруги. Аргументовано, що за таких умов вольовими наказами уряду ситуацію можна лише погіршити. Доведено, що тільки посилення партнерства держави, бізнесу та громадянського суспільства на основі відновлення взаємної довіри всіх економічних суб'єктів надасть можливість розробити цілеспрямовану політику одужання, складовою якої є масштабне розповсюдження дистанційної праці. Дистанційна праця стане не тільки механізмом подолання коронакризи, а й механізмом масштабного оновлення економіки України на основі використання найсучасніших технологій. Перспективами подальших досліджень у даному напрямі є створення й адаптування нових форм дистанційної праці, їх формалізація, інституціональне та правове забезпечення, конструювання нових моделей повноцінного соціального партнерства між державою, бізнесом і громадянським суспільством у сфері праці та зайнятості тощо.

Наведено сучасне визначення стартапу та визначено його роль у розвитку економіки. Розглянуто бізнес-планування як передумову успішної підприємницької діяльності. Увагу приділено українським поезіям як психологічному ресурсу особистості. Подано інформацію щодо визначення превентивних дій у стресових ситуаціях. Висвітлено питання використання інформаційних систем і технологій у комерційній діяльності.

Мета роботи - узагальнення сутнісного наповнення поняття "креативність" у розрізі складових, що його формують; проведення аналізу основних факторів впливу на них; визначення тенденцій та особливостей прояву непродуктивного типу креативності на тлі розвитку кризи довіри та їх руйнівного впливу на економіку країни; обгрунтування важливості привертання уваги до цих проблем при формуванні основних завдань державної політики щодо ефективної реалізації Стратегії - 2030. Узагальнено підходи до трактування поняття "креативність". Виділено чотири її види: технологічна (винахідливість); економічна (підприємливість), а також мистецька та культурна креативність. Підкреслено, що різні види креативності не слід розглядати як несумісні; навпаки, вони мають надихати одна одну, а взаємодія між ними створює важливий синергійний ефект. Аргументовано, що факторами, які поєднують різні види креативності, є інноваційність, підприємці та підприємницькі здібності. Обгрунтовано, що саме креативність, у всіх формах її прояву, інноваційність і підприємливість повинні стати наскрізними якостями, що поєднають всі 20 напрямів Стратегії. Саме вони мають бути враховані у визначенні стратегічних цілей, шляхів їх досягнення та в завданнях державної економічної політики. Підкреслено, для того, щоб ці фактори з інноваційного потенціалу перетворилися в ресурс розвитку, необхідним елементом є мотивація.Визначено, що мотивація може породжувати два типи прояву креативності - продуктивний і непродуктивний. Доведено, що непродуктивна креативність гальмує соціально-економічний розвиток, або навіть руйнує його. Виділено та проаналізовано основні тенденцій, види та особливості прояву непродуктивного типу креативності в різних стейкхолдерів в умовах розвитку "кризи довіри". На основі аналізу сучасного стану рівня довіри до соціальних інституцій встановлено, що він є дуже низьким. Підкреслено, за таких умов "криза довіри", як і раніше, буде мотивувати та провокувати розвиток непродуктивного типу креативності в усіх його формах і може стати мультиплікатором розвитку негативних соціально-економічних подій, що зроблять реалізацію Національної економічної стратегії дуже проблематичною.