Вивчено стан субклітинних структур гемокапілярів, безмієлінових нервових волокон (БМНВ) і кардіоміоцитів серцевого м'яза за умов експериментальної дифтерійної інтоксикації у морських свинок. Через 24 години після введення піддослідним тваринам 1/4 DLmin дифтерійного токсину найбільш чіткі порушення ультраструктури клітинних елементів виявлено в БМНВ. Співзвучного характеру зміни дещо меншого ступеня виразності констатовано електрономікроскопічно і в гемокапілярах, менш значні - в кардіоміоцитах. При проведенні наступних етапів експериментальних досліджень встановлено стійкість констатованих змін і чіткий їх взаємозв'язок. При цьому найбільш значні прогредієнтного характеру зміни виявлено в БМНВ. Зіставлення результатів експериментальних досліджень і клінічних проявів розладів вегетативної іннервації серцевого м'яза, включаючи процеси збудження в синусовому вузлі і провідній системі серця, віддзеркалюють селективний тропізм дифтерійного токсину до відповідних клітинних елементів, визначальне значення їх в генезі порушень серцевої діяльності при дифтерії.

На підставі клінічної симптоматики та показників спеціальних досліджень вивчено зміни функціонального стану вегетативної та периферичної нервових систем в гострому періоді дифтерії та на етапах ранньої та пізньої реконвалесценції. З'ясовано, що для всіх клінічно маніфестних форм дифтерії незалежно від вихідних показників вегетативного тонусу на 9 - 12 день захворювання формується ваготонія, що стабільно утримується, а у разі тяжких форм дифтерії навіть посилюється. У носіїв токсигенних штамів дифтерійної коринобактерії виявлено короткотривалі початкові розлади вегетативного гомеостазу. Встановлено, що дифтерійне бактеріоносійство є активним інфекційним процесом субклінічного рівня. Показано модифікувальний вплив супутньої стрептококової інфекції на характер розладів вегетативного гомеостазу у разі дифтерії ротоглотки у дітей, що проявляється вираженою симпатикотонією початкового періоду хвороби. Встановлено, що у хворих на середньотяжку та тяжку форми дифтерії розвиваються ранні моно- та полінейропатії, що проявляються бульбарним синдромом. Ступінь вираженості та тривалість відповідної неврологічної симптоматики визначено за показниками тяжкості клінічної форми хвороби, інтенсивності та поширеності локальних запальних змін у ділянці ротоглотки. Встановлено, що пізні дифтерійні полінейропатії є переважними розладами рухових функцій нижніх кінцівок, які розвиваються у разі тяжких форм дифтерії.

Наведено основні нозологічні форми інфекційних хвороб, які найчастіше трапляються в Україні, та передбачені програмою вивчення клінічного медсестринства, а також основи епідеміології. Подано описи кожної хвороби, її етіологію, епідеміологію, клінічні ознаки, лабораторну діагностику, догляд, дієту, лікування, профілактику, найважливіші заходи в епідемічному осередку. Описано невідкладні стани, що найчастіше супроводжують перебіг інфекційних хвороб.

Експериментально встановлено, що через 24 год після введення морським свинкам 1/4 дози дифтерійного токсину в безмієлінових нервових волокнах серцевого м'яза та стегновому нерві суттєво змінюється ультраструктура клітинних елементів. Дані зміни спостерігалися навіть через 4 місяці, що свідчить про повільний регрес порушень, спричинених дифтерійним токсином.

В условиях эксперимента установлено, что через 24 ч после введения морским свинкам 1/4 дозы дифтерийного токсина в безмиелиновых нервных волокнах сердечной мышцы и бедренном нерве существенно изменяется ультраструктура клеточных элементов. Данные изменения удерживаются даже в конце 4-го месяца, что свидетельствует о медленном регрессе нарушений, вызванных дифтерийным токсином.

Приведены современные данные об этиологии, эпидемиологических особенностях клинически манифестных и атипичных форм бруцеллеза. Отражены данные ведущих зарубежных изданий по проблеме бруцеллеза в мире, случаи которого все чаще регистрируются в неэндемических регионах, что, очевидно, объясняется активизацией миграционных процессов и применением современных методов лабораторной диагностики. Описан клинический случай бруцеллеза.

Рассмотрена клинико-патогенетическая характеристика основных изменений кожи, встречаемых у больных с хроническими заболеваниями печени.

У контексті диференційної діагностики гострих інфекційних уражень центральної нервової системи (ЦНС) проаналізовано випадок туберкульозного менінгоенцефаліту у дитини першого року життя на всіх етапах його розвитку - від туберкульозу легень до генералізованої форми з ураженням ЦНС та причини, що призвели до пізньої (постмортальної) діагностики цього захворювання.

В контексте дифференциальной диагностики острых инфекционных поражений центральной нервной системы (ЦНС) проанализирован случай туберкулезного менингоэнцефалита у ребенка первого года жизни на всех этапах его развития - от туберкулеза легких до генерализованной формы с поражением ЦНС и причины, которые привели к поздней (постмортальной) диагностике данного заболевания .

Проаналізовано випадок туберкульозного менінгоенцефаліту у дитини першого року життя на всіх етапах його розвитку - від туберкульозу легень до генералізованої форми з ураженням центральної нервової системи та причини, що призвели до пізньої (постлетальної) діагностики згаданого захворювання.

Наведено результати досліджень основних біохімічних показників у 79 дітей з синдромом жовтяниці різного генезу, госпіталізованих з попереднім діагнозом "вірусний гепатит". У 53 пацієнтів підтверджено вірусні гепатити, у 20 дітей виявлено жовтяницю неінфекційного генезу, а у 6 - не вдалося встановити причини жовтяниці. Встановлено, що у більшості хворих (63,29 %), яких було госпіталізовано із синдромом жовтяниці, діагностовано вірусні гепатити. Середній рівень гіпербілірубінемії майже не відрізнявся за вірусних гепатитів із синдромом цитолізу та без синдрому цитолізу, неінфекційних жовтяниць, проте був суттєво вищим у хворих на нез'ясовані гепатити. Найвищі рівні АлАТ, які є маркерами цитолізу гепатоцитів, в середньому становили 23,29 ммоль/л, було виявлено за вірусних гепатитів, у разі автоімунних гепатитів - 22,94 ммоль/л та за лейкозу - 21,27 ммоль/л. У разі підозри на ураження печінки за онкологічних захворювань крові до проведення мієлограми потрібно проводити моніторинг гемограми: 2 - 3 рази на добу у зв'язку з ймовірно швидким розвитком панцитопенії.

Мета роботи - вивчити епідеміологічні дані, клінічну симптоматику та перебіг кору серед госпіталізованих у Львівську обласну інфекційну клінічну лікарню (ЛОІКЛ) дітей першого року життя. Упродовж 2018 р. на стаціонарному лікуванні у ЛОІКЛ перебували 235 хворих на кір дітей віком від 1 місяця до 1 року. Діагноз кору базувався на типових клінічних проявах хвороби, даних епідеміологічного анамнезу, загальноприйнятих лабораторних (гемограма, загальний аналіз сечі), імунологічних досліджень (визначення вмісту специфічних антитіл класів IgM у сироватці крові). Серед госпіталізованих у ЛОІКЛ дітей першого року життя з діагнозом кір переважали мешканці міст (74,9 %). Найчастіше випадки хвороби реєстрували в дітей віком 7 - 9 міс (33,6 %) та 10 - 12 міс (29,4 %). У 87,7 % хворих джерелом інфекції були старші діти шкільного віку та хворі батьки. Помилкові діагнози на догоспітальному етапі встановлено у 22,1 % випадків. У 71,1 % випадків діти надходили до ЛОІКЛ до появи висипу, у 28,9 % - у періоді висипань. Клінічна картина кору характеризувалась типовим перебігом із мінімальними катаральними проявами в початковому періоді хвороби. З початком періоду висипань у 34,9 % дітей посилювались прояви кон'юнктивіту, блефароспазму. Плями Копліка, як правило, нетипові і спостерігали лише у 79,6 % хворих. Переважали середньотяжкі форми хвороби (70,2 %). Ускладнення розвинулися лише у пацієнтів з тяжкою формою хвороби, з обтяженим преморбідним фоном. З-поміж ускладнень домінували пневмонія (5,5 %) та обструктивний бронхіт (2,1 %). Висновки: кір у дітей першого року життя зберігає усі типові риси та характеризується переважанням середньотяжких форм. За легких форм хвороби слабко виражена клінічна симптоматика, що надає змогу прирівняти її до мітигованого кору. Тяжкі форми з розвитком ускладнень з боку респіраторного тракту спостерігали у 7,7 % дітей, як правило, з обтяженим преморбідним фоном. Різке збільшення уражених хворобою дітей першого року життя є закономірним віддзеркаленням ситуації, що склалася в результаті неповного проведення профілактичних заходів щодо запобігання кору, насамперед, недотримання термінів схем вакцинації дітей та обов'язковим виконанням протиепідемічних заходів у вогнищі інфекції.

Мета роботи - вивчити епідеміологічні дані, клінічну симптоматику та перебіг кору серед госпіталізованих у Львівську обласну інфекційну клінічну лікарню (ЛОІКЛ) дітей першого року життя. Упродовж 2018 р. на стаціонарному лікуванні у ЛОІКЛ перебували 235 хворих на кір дітей віком від 1 місяця до 1 року. Діагноз кору базувався на типових клінічних проявах хвороби, даних епідеміологічного анамнезу, загальноприйнятих лабораторних (гемограма, загальний аналіз сечі), імунологічних досліджень (визначення вмісту специфічних антитіл класів IgM у сироватці крові). Серед госпіталізованих у ЛОІКЛ дітей першого року життя з діагнозом кір переважали мешканці міст (74,9 %). Найчастіше випадки хвороби реєстрували в дітей віком 7 - 9 міс (33,6 %) та 10 - 12 міс (29,4 %). У 87,7 % хворих джерелом інфекції були старші діти шкільного віку та хворі батьки. Помилкові діагнози на догоспітальному етапі встановлено у 22,1 % випадків. У 71,1 % випадків діти надходили до ЛОІКЛ до появи висипу, у 28,9 % - у періоді висипань. Клінічна картина кору характеризувалась типовим перебігом із мінімальними катаральними проявами в початковому періоді хвороби. З початком періоду висипань у 34,9 % дітей посилювались прояви кон'юнктивіту, блефароспазму. Плями Копліка, як правило, нетипові і спостерігали лише у 79,6 % хворих. Переважали середньотяжкі форми хвороби (70,2 %). Ускладнення розвинулися лише у пацієнтів з тяжкою формою хвороби, з обтяженим преморбідним фоном. З-поміж ускладнень домінували пневмонія (5,5 %) та обструктивний бронхіт (2,1 %). Висновки: кір у дітей першого року життя зберігає усі типові риси та характеризується переважанням середньотяжких форм. За легких форм хвороби слабко виражена клінічна симптоматика, що надає змогу прирівняти її до мітигованого кору. Тяжкі форми з розвитком ускладнень з боку респіраторного тракту спостерігали у 7,7 % дітей, як правило, з обтяженим преморбідним фоном. Різке збільшення уражених хворобою дітей першого року життя є закономірним віддзеркаленням ситуації, що склалася в результаті неповного проведення профілактичних заходів щодо запобігання кору, насамперед, недотримання термінів схем вакцинації дітей та обов'язковим виконанням протиепідемічних заходів у вогнищі інфекції.

Хвороба котячих подряпин (ХКП) - зоонозна інфекція, що викликається головним чином бактерією Bartonella henselae (B.henselae), поширена в усьому світі. Основним резервуаром B. henselae є домашні коти, інфікування яких відбувається за участі бліх. У людей хвороба виникає при контакті з інфікованим котом унаслідок укусу або подряпин. Труднощі діагностики захворювання пов'язані з розмаїттям клінічних проявів хвороби. Наведено три клінічні випадки ХКП у дітей, у двох з яких шкірні прояви передували появі типової клінічної симптоматики: гарячки, лімфаденопатії. У цих хворих помилкові діагнози скарлатини та рожевого лишаю Жильбера ускладнили своєчасну діагностику ХКП. У результаті етіотропне лікування було розпочато на 16-ту і 21-шу добу хвороби відповідно. У третьому випадку в пацієнта на фоні гарячки, що тривала протягом місяця, і регіонарної лімфаденопатії відбулося нагноєння одного з уражених лімфатичних вузлів, що в подальшому потребувало хірургічного втручання. В усіх трьох випадках на етапі звернення до сімейних лікарів не приділено належної уваги епіданамнезу, а саме не було враховано постійного тривалого контакту дітей з котами. Хворі отримали антибактеріальну терапію кларитроміцином, у результаті чого спостерігалася чітка позитивна динаміка й одужання. Наведені клінічні випадки свідчать, що інфікування B. henselae слід враховувати в усіх випадках лімфаденопатії в поєднанні з шкірними висипаннями для забезпечення ранньої діагностики і відповідного лікування, запобігання ускладненням, особливо за умови контакту дитини з котами.