Проаналізовано й узагальнено журнальну публіцистику щомісячника "Наука і суспільство" з питань розвитку вітчизняної науки та техніки в 1950 - 1980-х рр. Здійснено аналіз існуючих в історіографії методологічних підходів, теоретичних парадигм щодо проблеми відображення в періодичній пресі актуальних проблем науково-технічного прогресу радянського часу. Визначено періодизацію діяльності журналу з погляду зміни змісту та напрямів науково-технічної тематики під впливом науково-технічних революцій, переформатування ідеологічних акцентів і політичної кон'юнктури тоталітарної держави. Вивчено та введено в науковий обіг раніше не відомі науково-публіцистичні виступи радянських учених, інженерів-конструкторів, винахідників, раціоналізаторів виробництва. Розглянуто форми та методи роботи журналу "Наука і суспільство" з читачами, шляхи залучення їх до активного обговорення актуальних питань розвитку науки та техніки.

Розглянуто комплекс питань, пов'язаних з соціокультурними передумовами російсько-української війни. Досліджено витоки та походження ідеології рашизму. Проаналізовано особливості неоімперської, тоталітарної ідеології рашизму, яка спрямована на нівелювання національно-культурних цінностей, формування меншовартісної свідомості та самосвідомості українців. Розглянуто вплив на ідеологеми «русского міра» історичного та політичного міфів. Визначено роль особи у реалізації практики рашизму. Досліджено трансформації ідеологеми «братніх народів» та «возз'єднання» у світлі компаративної соціології у XXI столітті. Охарактеризовано культуру як засіб насадження російсько-імперської ідентичності. Акцентовано увагу на нищенні національно-культурної ідентичності українців як основну передумову російсько-української війни.

Висвітлено проблему відсталості землеробства в Україні, проаналізовано вплив наукових знань на розвиток сільського господарства та земельних ресурсів, розкрито важливі зміни в системі землеволодіння та землекористування на початку XIX ст. На території країни існували дві соціально-економічні системи: стара, що базувалась на натуральному господарстві та прикріпленні селян до землі, та нова, що грунтувалася на принципах товарного виробництва та використанні вільної робочої сили і машинної техніки. Відкидання феодалізму дозволило підвищити ефективність виробництва та покращити умови життя людей, про те на території України продовжували панувати кріпосницькі відносини, коли селянство перебувало у феодальній залежності від поміщиків та держави. Аграрні закони в Російській імперії відігравали важливу роль у регулюванні відносин між поміщиками та кріпосними селянами, що сприяло стабільності феодальної системи господарювання. Після скасування кріпосного права у 1861 році, стало можливим відновлення земельної власності та підвищення рівня життя населення. У першій половині XIX ст. в Україні відбувався важливий період розвитку землеробства, який супроводжувався застосуванням нових наукових знань та протистоянням кріпосницькій системі. За цей період було впроваджено нові технології в галузі землеробства, які забезпечили збільшення виробництва продукції та покращення якості врожаїв. Нові капіталістичні відносини, розвиток торгового землеробства та використання наукових знань стали важливими факторами економічного розвитку. Одним з найбільш значущих змін в цьому періоді була модернізація цукрової промисловості, яка стала однією з провідних галуей в економіці України, проте, розвиток цукрової промисловості був пов'язаний зі зловживанням кріпосницької системи, яка ще не була повністю відмінена в цей період. Кріпосні селяни використовувалися як примусова робоча сила в цукровому виробництві, що затримувало розвиток галузі та загострювало соціальні проблеми. У цій ситуації наукові дослідження та розробки землеробства стали важливим фактором, що сприяв розвитку сільського господарства в Україні. Велика увага була приділена покращенню технологій обробітку грунту та вирощування рослин, що допомогло підвищити врожайність і якість сільськогосподарської продукції. Значний вклад у розвиток землеробства на українських землях зробили вітчизняні підприємці та інвестори. Вони вкладали значні кошти в покращення технологій землеробства, будували нові сільськогосподарські підприємства та здійснювали інвестиції в аграрну інфраструктуру.