Вивчено прогностичне значення поєднання різних хромосомних аномалій, а також геномних мутацій у Ph-позитивних пацієнтів із хронічною мієлоїдною лейкемією. Всього проведено 49 патогенетичних досліджень аспірату кісткового мозку від 35-ти пацієнтів (11 хворих обстежено в динаміці). Додаткові аномалії хромосом виявлено у 25,07 % випадків, причому приблизно 80 % аномалій з'являлись на стадії бластної кризи (БК). Найчастішою додатковою аномалією хромосом на стадії БК була extra Ph-хромосома, трисомія 8-ї та 19-ї хромосом. Негативне прогностичне значення в перебігу захворювання мала поява клональної різноманітності клітин, підвищеної частоти геномних мутацій і мікрохромосом.

Проаналізовано літературу та висвітлено досвід застосування препарату "Талідомід" у випадку множинної мієломи (ММ), наведено результати оцінки ефективності лікування та безпечності застосування препарату у хворих з резистентними та рефрактерними формами захворювання; обговорено можливості його застосування як одного з перспективних альтернативних методів лікування пацієнтів з ММ.

Дисертацію присвячено поглибленому вивченню показників захворюваності на гемобластози (лейкемії та лімфоми) та смертності від них протягом 1981-1994 років на теренах Івано-Франківської, а також Рівненської області, шість північних районів якої зазнали ураження радіонуклідами внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Населення постраждалих районів зазнає впливу, переважно, внутрішнього іонізуючого опромінення. Виявлено зростання показників захворюваності та смертності у двох областях, переважно, в часовому інтервалі 1987-1994 рр. незалежно від забруднення теренів радіонуклідами. Зростання захворюваності констатовано серед населення старших вікових груп, а серед окремих нозологічних форм зростає захворюваність на негоджкінську лімфому, хронічну лімфоїдну лейкемію та мієломну хворобу. Не виявлено основного (базисного) фактору, котрий впливав би на захворюваність гемобластозами та смертність від них протягом досліджуваного періоду на теренах двох областей. Результати роботи використані для створення бази даних онкогематологічних захворювань і для раціонального планування гематологічної служби.

Хронічна лімфоцитарна лейкемія (ХЛЛ) - найчастіша форма лейкемії в Європі. Показник захворюваності на ХЛЛ становить 3 - 4 : 100 000 населення упродовж року. Хвороба частіше спостерігається у людей похилого та старечого віку, а лікування таких пацієнтів, потребує врахування певних особливостей. Мета роботи - провести аналіз своєчасності діаіностики хронічної лімфоцитарної лейкемії, часу диспансерного спостереження і тактики лікування хворих похилого та старечого віку за матеріалами консультативної поліклініки ДУ "ІПКТМ НАМН України" м. Львова. Під спостереженням перебували 114 хворих (76 чоловіків і 38 жінок) із ХЛЛ, виявленою у похилому та старечому віці (61 - 86 років). Діагностику здійснювали відповідно до методичних рекомендацій з діагностики та лікування хронічної лімфоцитарної лейкемії. У більш ніж третини хворих на ХЛЛ діагноз поставлено на пізніх стадіях захворювання (III - IV за K. Rai). Значна частина осіб, у яких хворобу діагностовано на ранніх стадіях (0 за K. Rai), за час спостереження (2 - 20 років) компенсовані та лікування не потребують. Рекомендації для початку лікування у хворих похилого та старечого віку такі ж, як і молодшого. Препаратом першої лінії лікування ХЛЛ у хворих похилого та старечого віку слід визнати хлорамбуцил. Короткі курси лікування хлорамбуцилом хворих віком 66 - 82 роки забезпечують часткову ремісію за доброї компенсації та задовільної якості життя від 24 до 132 місяців (на час оформлення статті). Агресивна терапія (схеми бендамустин + ритуксимаб чи флурадабін + циклофосфамід) ефективніша для отримання повної ремісії, але більш токсична і може бути застосована хворим похилого та старечого віку за умови збереженої функції нирок та за відсутності супутніх хвороб. Висновки: лікування хворих похилого і старечого віку слід починати з монотерапії хлорамбуцилом (I лінія). За відсутності ефекту або з наростанням важкості хвороби треба переходити на більш агресивні схеми лікування (II лінія).