Висвітлено теоретико-методологічні та методичні засади соціологічного аналізу пострадянського способу життя, особливості забезпечення високих стандартів життя населення. Визначено вплив глобалізаційних процесів на стандарти праці та її соціальне регулювання. Розглянуто питання про соціальну відповідальність органів державної влади за рівень праці населення. Розкрито роль спорту в подоланні соціальних нерівностей.

Освещены теоретико-методологические и методические основы социологического анализа постсоветского образа жизни, особенности обеспечения высоких стандартов жизни населения. Определено влияние глобализационных процессов на стандарты труда и его социальное регулирование. Рассмотрен вопрос о социальной ответственности органов государственной власти за уровень труда населения. Раскрыта роль спорта в преодолении социальных неравенств.

Висвітлено ставлення населення України до спорту, здорового способу життя. Проаналізовано державну політику щодо популяризації масового спорту в країні та запропоновано деякі рекомендації стосовно розвитку цієї сфери людської діяльності.

Викладено концептуальні положення про спорт як соціальне явище, а також в контексті інституціонального підходу. Визначено універсальні та специфічні функції спорту, фактори, що впливають на його розвиток, зокрема, політичні, релігійні, соціально-психологічні, соціокультурні, соціально-економічні, а також інформаційно-комунікативні технології. Розглянуто сучасні тенденції розвитку спорту: комерціалізація, професіоналізація, розвиток спеціалізованої системи ЗМІ, нових видів спорту та використання допінгу. Проаналізовано взаємозв'язок спорту і якості життя, відзначено, що спорт є індикатором якості життя окремої людини та певних соціальних груп, суспільства.

Проаналізовано становлення та розвиток індустрії спорту (ІС) як соціальної системи. Доведено, що з розвитком ІС відбувається зміна форм диференціації, яка призводить до збільшення видів комунікації, появи нових ролей і статусів, виникнення нових організацій, формальних і неформальних правил та настанов, що більше ускладнює систему ІС. Розглянуто питання соціалізації у спорті, спортивного менеджменту та маркетингу. Розкрито причини та наслідки девіацій у спорті й визначено шляхи його гуманізації.

Розглянуто базові соціологічні категорії і поняття, глобальні соціальні явища сучасного суспільства, розкрито їх причини та наслідки. Висвітлено основні теоретико-методологічні засади соціологічного дослідження світогляду, явищ та процесів. Проаналізовано становлення та розвиток соціальних інститутів (СІ), описано їх функції у сучасному суспільстві, взаємодію з іншими СІ. Увагу приділено питанням розвитку економіки, політичних систем, освіти, науки та технологій, релігії, ЗМІ, спорту.

Проаналізовано форми девіацій, характерні для сучасного спорту, та причини їх поширення. Підкреслено, що девіації у спорті є певною проекцією суспільних відносин на сферу спорту, сигналом про суспільні проблеми. Зазначено, що питання специфічних спортивних девіацій не можна ефективно вирішити без зміни нинішніх суспільних відносин.

Розглянуто еволюцію соціологічних підходів до вивчення спорту. Показано, що на становлення та розвиток соціології спорту суттєво вплинули теорії Т. Веблена, М. Вебера, Х. Ортеги-і-Гассета, Й. Гейзінги, К. Ясперса, Н. Еліаса, П. Бурдьє та ін. Відзначено, що у процесі вивчення спорту як соціального явища вчені зверталися до різних соціальних теорій: теорії гри, структурному функціоналізму, екзистенціалізму, структуралізму, теорії конфлікту, феноменології, теорії фігурації, символічного інтеракціонізму. Зазначено, що за сучасних умов широке застування у вивченні спорту знаходять постмодерністські теорії.

Відзначено, що одним з базових елементів, який виробляється індустрією спорту, є спортивність, котра є сполучною ланкою різних складових елементів системи індустрії спорту і проявляється у різних видах і формах. Доведено, що з розвитком індустрії спорту відбувається зміна форм диференціації, що призводить до збільшення видів комунікації, появі нових ролей і статусів, виникнення нових організацій, формальних і неформальних правил і настановлень, що, зрештою, ще більш ускладнює систему індустрії спорту. Підкреслено, що на розвиток і стабільність індустрії спорту значною мірою впливають фактори середовища: економічна обстановка, політична ситуація, правове та соціальне середовище, інституціональна структура ринку.

Розглянуто розвиток жіночого спорту як процес подолання гендерних стереотипів. Показано, що цей процес здійснювався переважно під впливом феміністського руху. Зроблено висновок, що феміністські теорії не можуть бути основою вирішення окреслених проблем у спорті.

Приведено результати аналізу стану ринку молока в Україні. Визначено актуальність і можливі шляхи вирішення проблеми раціонального використання сировини на підприємствах молочної промисловості.

Розглянуто передумови розвитку підприємницької діяльності у сфері спорту. Проаналізовано види та функції підприємництва у галузі фізичної культури та спорту. Охарактеризовано відмінні риси різних організаційно-правових форм спортивних комерційних організацій. Запропоновано авторське визначення підприємницької діяльності у сфері спорту. Підкреслено, що ефективне підприємництво у сфері фізичної культури та спорту є можливим лише за наявності сприятливого підприємницького середовища.

Показано динаміку спорту в контексті соціокультурної еволюції суспільства, його приховані структурні параметри та роль у сучасному суспільстві. Охарактеризовано спорт як соціальний інститут, взаємозалежний з багатьма сферами сучасного суспільства, його соціальними функціями та дисфункціями. Розкрито характерні риси та механізми впливу спорту на процес соціалізації особистості. Оцінено ключові соціальні проблеми сучасного спорту. Висвітлено взаємозв'язок спорту з іншими системами суспільства.

Проаналізовано проблеми модернізації вищої освіти в контексті Болонського процесу. Відзначено, що під час переходу на кредитно-модульну систему українські ВНЗ зіштовхуються з низкою проблем: істотна відмінність у навчальних планах підготовки бакалаврів і магістрів; збереження кваліфікації "спеціаліст"; організація самостійної роботи студентів; не вирішене питання забезпечення "внутрішньої" мобільності студентів і викладачів; низький рівень фінансування та ін. Підкреслено, що подальший процес модернізації в межах Болонського процесу припускає розширення в українських ВНЗ практики укладання паритетних партнерських двосторонніх угод про сумісність навчальних планів і курсів відповідно до вимог українських стандартів і високої європейської якості дисциплін і напрямів навчання.

Визначено соціальні чинники, що сприяли трансформації спорту в індустрію. Виділено та проаналізовано підсистеми індустрії спорту, визначено фактори навколишнього середовища, що найістотніше впливають на стабільність системи індустрії спорту. З'ясовано соціально-економічні та комунікативні механізми ефективного функціонування індустрії спорту за сучасних умов. Проаналізовано становлення та розвиток спортивної моди як складової індустрії спорту. Розглянуто комунікації в індустрії спорту: спортивний маркетинг, прямий маркетинг, реклама у спорті, спонсорство. Здійснено теоретичний аналіз деструктивних факторів розвитку спорту. Розкрито роль спорту в процесах соціалізації особистості, умови формування соціально-психологічних особливостей і ціннісних орієнтацій суб'єктів сучасної індустрії спорту. Визначено розуміння субкультурної обумовленості формування механізмів девіантної поведінки в спорті, виділено та проаналізовано деструктивний та асоціальний типи девіантної поведінки у спорті.

Розглянуто основні моделі та механізми взаємодії та підприємницьких структур, проаналізовано специфіку іх реалізації в Україні та запропановано шляхи їх використання. Викладено механізм гармонізації інтересів та взаємовигідне співробітництво держави й підприємців. Державі потрібне високорозвинене цивілізоване підприємництво, що здатне забезпечити стабільний розвиток країни, а підприємцям сильна держава, яка здатна створити сприятливі умови для ефективного функціонування підприємницьких структур і найбільш повної реалізації підприємницьких здібностей, захистити права підприємців і свободу і підприємницької діяльності.

Уделено внимание социокультурной обусловлености модернизации высшей школы. Рассмотрена комерциализация высшей школы в социокультурном измерении. Выяснены модернизационный потенциал высшей школы Украины и социокультурные условия его реализации. Охарактеризована ценностная значимость образования как фактор его модернизации. Изучены академическая честность в студенческой среде и академическое сопротивление студентов в образовательных практиках. Исследованы социокультурные барьеры внедрения инклюзивного образования и социализации детей-сирот в ВУЗ Украины. Определена роль средств массовой коммуникации в формировании личности современного студента.

Проаналізовано вплив засобів масової комунікації (ЗМК) на трансформацію сучасного спорту. Зазначено, що сучасні ЗМК стали не тільки інформаторами спортивних заходів, а справжніми їх "співавторами", під їх впливом однією з найважливіших ознак спорту стає його візуальний і репрезентативний характер, внаслідок чого спортивне змагання еволюціонує та вступає в симбіоз із шоу-бізнесом та відбувається девальвація спортивних цінностей. Розглянуто питання змісту та спрямованості вітчизняних ЗМК щодо висвітлення спортивних подій, а також їх якості, ролі у створенні стереотипів.

Криза - одна з форм розвитку економіки, в ході якої усуваються застарілі техніка і технологія, організація виробництва і праці, відкривається простір для зростання й утвердження нового. Водночас з подоланням віджитого неминуче виникає спад виробництва, зростає безробія, знижуються доходи населення, що негативно позначається на умовах жия людей. Мета стаі - дослідження впливу кризових явищ на розвиток промисловості України в аспекті виявлення її структурних деформацій та впливу їх на розвиток ринку інноваційних товарів. У структурній динаміці промислового виробництва впродовж 1991 - 2014 рр. окреслились дві циклічні хвилі: перша хвиля (1991 - 2007 рр.), пов'язана з переструктуруванням господарської системи і пристосуванням її суб'єктів до нових економічних і політичних реалій. Друга хвиля, що розпочалась у 2008 р., пов'язана з кризою світової економіки, в яку Україна на цей час уже тісно інтегрувалась. У 2012 -2014 рр. почала формуватись третя хвиля, в якій уже чітко окреслилась стадія занепаду. Причини останньої хвилі мають політичне, економічне та воєнне підурунтя. Структура промислового виробництва змінилась на протилежне співвідношення між випуском продукції первинної та глибокої переробки, низько- та високотехнологічної, сировинної та кінцевого споживання. Зокрема, зміна співвідношення між випуском гірничо-металургійного комплексу, з одного боку, та машинобудуванням і легкою промисловістю - з іншого. Внаслідок цього відбулася примітивізація галузевої структури промисловості, виробництво набуло експортної сировинної спеціалізації. Висновки: незважаючи на деструктивні деформації у промисловому комплексі України, які виникли внаслідок економічних криз, країна у своєму інноваційному розвитку має спиратися на базові промислові галузі, у яких на сьогодні має здобутки та деякі переваги. Україна ще не вичерпала можливостей індустріальної стадії економіки і має використовувати передові індустріальні технології для модернізації підприємств III и IV технологічних укладів. Однак, разом з підвищенням науково-технологічного рівня підприємств галузей із застарілими технологіями важливо, там де можливо, використовувати й інформаційно-телекомунікаційні технології, притаманні постіндустріальному суспільству, розвиваючі такі галузі як аерокосмічна, електронна, комп'ютерна техніка, фармацевтична, хімічна та ін. Тобто найефективнішою стратегією країни має бути інноваційний розвиток, що поєднує інновації V и VI технологічних укладів притаманних постіндустріальній економіці, з науково-технологічною модернізацією підприємств IV і III укладів, притаманних індустріальній стадії.

Розглянуто теоретичні та прикладні питання розвитку трансформаційних процесів, які відбуваються в економіці, зокрема в аспекті реформування економіки України. Розкрито інноваційний розвиток харчових та аграрних виробництв, ресторанного бізнесу та торгівлі харчовими продуктами в Україні. Проаналізовано зв'язок між управлінням підприємствами в Україні й економічними трансформаціями. Досліджено вплив економічних трансформацій на ринки продовольчої сировини, продовольства та послуг. Висвітлено перспективні напрями розвитку бізнесу в Україні на інноваційних засадах.

Розглянуто та систематизовано теоретичні основи формування та функціонування ринку інноваційних технологій в контексті технологічного розвитку, розвинуто методологічні засади формування ринку інноваційних технологій в Україні. Досліджено та класифіковано фактори, що заважають розвитку в країні ринку інноваційних технологій та окреслено напрями нівелювання їх негативного впливу. Висвітлено сучасні теоретичні засади формування ринку інноваційних технологій в контексті концепції неоіндустріалізації.