Викладено матеріали з анатомії та патології черепних нервів і органів чуття людини. Представлено схеми будови 12 пар черепних нервів, починаючи від їх ядер у стовбурі головного мозку до розгалуження на периферії. Одночасно з цим наводяться сучасні дані з функції та топічної діагностики уражень вказаних нервів і органів чуття, які частіше зустрічаються.

Изложены результаты изучения макромикроскопической анатомии и структурной организации нервов скелетных мышц и некоторых внутренних органов. Установлено, что во внешнем строении и миелоархитектонике нервов мышц и внутренних органов имеются как общие черты, так и различия.

За допомогою методів мікро-, макромікроскопії та математичного аналізу вивчено форми індивідуальної анатомічної мінливості нервів печінки, шлунка, підшлункової залози, дванадцятипалої кишки та надниркових залоз. Визначено взаємозв'язок між формою воріт органа та характером нервового сплетення. У досліджених нервах переважають мієлінові волокна тонкого та середнього діаметрів.

Розкрито анатомічні особливості будови вуха в нормі. Наведено рисунки анатомічних препаратів, виконаних на кафедрі анатомії людини Харківського національного медичного університету, які послідовно розташовані з урахуванням традицій вивчення анатомії. Подано інформацію про загальну будову, кровопостачання, іннервацію, ембріогенез, форми мінливості та вади розвитку органу слуху. Підписи до рисунків наведено українською, латинською, російською і англійською мовами. Охарактеризовано інструментальні та рентгенологічні методи дослідження вуха, види оперативних доступів. Надано приклади деяких захворювань даного органу та томографічні знімки пацієнтів.

Простежено етапи вивчення анатомії периферійної частини автономної нервової системи, зокрема шлунка людини. З удосконаленням методів досліджень наукова література збагатилася новими даними про структурну організацію нервового апарату шлунка, що має важливе значення для клініки.

Прослежены этапы изучения анатомии периферической части автономной нервной системы, в частности желудка человека.

Використано комплекс морфологічних досліджень, що дозволив встановити загальні закономірності формування та структурної організації нервів печінкового сплетення. Джерелами нервів печінки, жовчного міхура і жовчовивідних проток є чревне сплетіння і гілки блукаючих стволов, а також діафрагмальночеревні гілки діафрагмальних нервів (нижні діафрагмальні сплетення). Гілки цих джерел формують печінкове сплетіння, яке супроводжує власну печінкову артерію, її гілки, ворітну вену і жовчні протоки. Визначено 4 варіанти освіти і будови печінкового сплетення залежно від варіантів позаорганних артеріальних судин печінки.