Обгрунтовано та розроблено диференційований підхід і удосконалено технологію блокувального інтрамодулярного остеосинтезу з метою покращання результатів лікування хворих з діафізарними переломами стегнової кістки та зменшення строків відновлення їх працездатності. Показано, що характерною рентгенологічною особливістю репаративних процесів з застосуванням блокувального інтрамедулярного остеосинтезу за динамічним типом фіксації кісткових уламків у разі переломів стегнової кістки є формування масивної періостальної мозолі у порівнянні зі статичним типом блокування стрижня. Блокувальний інтрамедулярний остеосинтез сприяє компенсації посттравматичних розладів кровопостачання в ушкодженій кінційвці у більш ранні строки після травми (у середньому на 3 міс), ніж з використанням накісткового остеосинтезу. Установлено, що застосування блокувального інтрамедулярного остеосинтезу у разі діафізарних переломів стегнової кістки менш негативно впливає на структурно-функціональний стан кісткової тканини, ніж кістковий остеосинтез. Це має прояв у покращанні денситометричних показників та меншій кількості хворих з остеопенією та остеопорозом (відповідно 9,5 % остеопенії в основній та 48 % остеопенії та 24 % остеопорозу у контрольній групах). Розроблений клініко-діагностичний алгоритм блокувального інтрамедулярного остеосинтезу дозволяє диференційовано проводити лікування хворих залежно від тяжкості, рівня діафізарного перелому стегнової кістки, наявності остеопорозу та супутніх пошкоджень внтурішніх органів. Удосконалення техніки операції блокувального інтрамедулярного остеосинтезу зменшує

В рамках даного проспективного дослідження було виконано артоскопічні оперативні втручання 105 хворим із початковими стадіями коксартрозу за умов спінальної анестезії з внутрішньовенною седацією пропофолом. Проведено дослідження рівня якості життя пацієнтів після артроскопического лікування з використанням адаптованої шкали SF-36 та аналіз залежності цього показника від технології контролю гострого післяопераційного болю. Показано, що застосування місцевої аналгезії ропівакаїном, що вірогідно знижує частоту виникнення вираженого больового синдрому й інтенсивності болю, а також більш рання мобілізація пацієнтів асоціюються з більш високим рівнем якості життя на момент виписки пацієнтів зі стаціонару.

Є сумнівною кінцева ефективність сучасних препаратів, що модифікують перебіг хвороби, особливо їх вплив на віддалені наслідки остеоартрозу кульшового суглоба. До того ж залишається контраверсійним питання: що є більш ефективним у лікуванні остеоартрозу - артроскопічне оперативне втручання чи медикаментозна терапія? Мета дослідження - оцінити та порівняти клінічну ефективність препаратів гіалуронової кислоти, хондроїтину сульфату, а також артроскопічного оперативного втручання в лікуванні початкових стадій коксартрозу за 6 міс. У проведеному дослідженні у хворих із початковими стадіями коксартрозу вивчалася клінічна ефективність терапії препаратами хондроїтину сульфату (як системним хондропротектором), препаратом гіалуронової кислоти, що вводився внутрішньосуглобово, та артроскопічних оперативних втручань. В обстежених пацієнтів оцінювали інтенсивність больового синдрому за візуально-аналоговою шкалою болю та рухову функцію кульшового суглоба за модифікованою шкалою Харріса, а також терапевтичний ефект (на думку хворого й лікаря). Клінічні показники визначалися до початку терапії та в терміні спостереження 1, 3 та 6 міс. Виявлено, що поєднання нестероїдних протизапальних препаратів із симптом-модифікуючими препаратами сповільненої дії сприяє зниженню вираженості больового синдрому у хворих із початковими стадіями коксартозу. Внутрішньосуглобове введення гіалуронової кислоти сприяє поліпшенню рухової функції ураженого суглоба та повсякденної активності хворих цієї категорії. Після артроскопічного оперативного втручання позитивна динаміка больового синдрому та функціональної здатності тазостегнового суглоба відзначається через 3 міс після операції, а через 6 міс мають місце вірогідно менша інтенсивність больового синдрому та поліпшення функціональних можливостей пацієнтів у порівнянні з тими, хто одержував медикаментозну терапію. Висновки: згідно з результатами загальної оцінки ефективності лікування пацієнтом і лікарем за підсумками 6-місячної терапії, більш виражене поліпшення функціонального стану кульшових суглобів виявлено після артроскопічного лікування, ніж на тлі проведеної фармакотерапії.

Розробка програм реабілітації для хворих після оперативних втручань з використанням сучасних методів остеосинтезу - один із найважливіших напрямків розвитку сучасного відновного лікування хворих ортопедо-травматологічного профілю. Мета дослідження - розробити реабілітаційні заходи в комплексному лікуванні хворих на ранніх стадіях коксартрозу після проведення артроскопії кульшового суглоба (КС). Проведено аналіз лікування 95 хворих із остеоартрозом КС I - II ст., яким виконано артроскопічне оперативне втручання на базі травматологічного відділення Вінницької обласної лікарні ім. М. І. Пирогова та ДУ "Інститут травматології та ортопедії НАМН України" у період 2007 - 2016 рр. На основі комплексного обстеження хворих на ранніх стадіях коксартрозу після проведення артроскопії КС розроблено засоби реабілітації в комплексному лікуванні цієї категорії хворих. Запропоновані засоби відповідали терміну післяопераційного періоду, особливостям оперативного втручання під час виконання артроскопії КС та індивідуальним особливостям пацієнтів та надали змогу у 100 % хворих провести ефективне відновне лікування. Висновки: впровадження запропонованих авторами засобів реабілітації дозволить проводити повноцінне диференційоване лікування та покращить ефективність надання медичної допомоги цій категорії хворих.

Проведено дослідження основних параметрів ходи у 105 пацієнтів із початковими стадіями коксартрозу. Функцію ходьби досліджували за допомогою електронної системи GAITRite. Виявлено, що початкові розлади ходи у вигляді незначного порушення симетричності параметрів ходи наявні у хворих із I стадією коксартрозу. Причиною змін якості ходи у хворих із I стадією захворювання є зміни адаптивного характеру, коли хворий робить пересування більш обережним, уникаючи провокації болю. У хворих із II стадією захворювання симетричність параметрів ходи нижче, ніж у хворих із I стадією, крім цього з часом тривалість опори компенсаторно збільшується, що свідчить про фізіологічну корекцію ходи. Зниження якості ходи зумовлене не лише поведінковими змінами, але і приєднанням власне рухових порушень внаслідок змін функції ураженого суглоба.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.104.0

Рубрики:

Дистрофічні процеси кульшового суглоба і стегна (гіперплазія, остеохондропатія, коксартроз та ін.)

Шифр НБУВ: Ж100581 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Виконано артроскопічні оперативні втручання 105 хворим з початковими стадіями коксартрозу. Проведено дослідження ефективності програми реабілітації у реконвалесцентів після артроскопічного лікування з використанням візуально-аналогової шкали болю (ВАШ), індексу WOMAC, модифікованої шкали Харріса, цифрової оціночної шкали NRS. Виявлено, що програма реабілітаційних заходів, яка складається з активізації рухового режиму, фізичних вправ, нейро-м'язового контролю та самоконтролю пацієнта за допомогою спеціального щоденника, є незалежним чинником позитивного впливу на перебіг післяопераційного періоду та якість життя пацієнтів після артроскопії кульшового суглоба.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.1-4

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення кульшового суглоба і стегна

Шифр НБУВ: РА437960 Пошук видання у каталогах НБУВ