Досліджено специфіку вторинної концептуалізації дійсності у свідомості носіїв української та англійської мов, що актуалізується у народних загадках. Установлено статус загадки як одиниці вторинної номінації об'єктів довкілля. Висвітлено проблему категоріального розмежування загадки та прислів'я як паремійних різновидів. Проаналізовано двокомпонентну структуру загадки та взаємозв'язок її композиційних елементів (описової частини та відгадки). Визначено амбівалентний аспект досліджуваних паремійних одиниць та з'ясовано основні прояви амбівалентності, лінгвальну та метафоричну, що координують структуру звукових і смислових загадок. Проведено зіставне дослідження специфіки лінгвальних стратегій кодування об'єктів дійсності в загадках на фонологічному, морфологічному та синтаксичному рівнях на матеріалі українських та англійських текстів. Простежено взаємовплив лінгвальних і метафоричних засобів кодування інформації в загадках. На основі контрастивного аналізу особливостей мовної об'єктивації космонімів у текстах двомовних народних загадок в етнолінгвокультурному аспекті змодельовано їх кваліфікативну схему з універсальними та національно маркованими атрибутивними та предикативними характеристиками. Розглянуто асоціативні паралелі досліджуваних образів, що дозволяє спроектувати колективні уявлення носіїв української та англійської мов про СОНЦЕ, МІСЯЦЬ, ЗІРКИ, образно переосмислені в зіставлюваних паремійних одиницях.