Подано в оригіналі й перекладі 150 латинських афоризмів, кожний з яких пояснено, наведено його першоджерело й автора (якщо є), охарактеризовано історію вживання, семантичну еволюцію, його значення в сучасний період, по можливості - фразеологічні відповідники в новоєвропейських мовах.

Стисло висвітлено життєвий і творчий шлях визначного румунського письменника, зроблено ідейно-естетичний аналіз найважливіших його оповідань, повістей, романів "Бартка", "Золота гілка", "Нікоара Підкова" та ін. Висвітлено типологічну спорідненість прози М.Садовяну з тогочасною українською та світовою літературою, наголошено на його зацікавленості українською історією та культурою. Вміщено бібліографію творів письменника та літературу про нього.

Розглянуто питання класичної філології періоду середньовіччя, епох Відродження, класицизму, Просвітництва, проаналізовано її розвиток в ХІХ - ХХ ст., зокрема, в СРСР, Україні, Росії.

Рассмотрены вопросы классической филологии периода Средневековья, эпохи Возрождения, классицизма, Просветительства, проанализировано её развитие в ХІХ - ХХ ст., в частности, в СССР, Украине, России.

Подано в оригіналі та перекладі 175 латинських афоризмів, розкрито їх зміст. Наведено їх першоджерела й авторів (якщо є), історію вживання, семантичну еволюцію, значення у наш час, фразеологічні відповідники у новоєвропейських мовах. Розглянуто особливості вживання афоризмів у художній літературі.

Даны в оригинале и переводе 175 латинских афоризмов, раскрыто их содержание. Приведены их первоисточники и авторы (если есть), история употребления, семантическая эволюция, их значение в настоящий период, фразеологические эквиваленты в новоевропейских языках. Рассмотрены особенности употребления афоризмов в художественной литературе.

Висвітлено проблеми становлення та розвитку загальномовознавчих ідей та теорій (природа та сутність мови, мова та суспільство, мова як особлива знакова система, структура мовної системи, мова як історична категорія) в історії української та румунської лінгвістики (на фоні європейської лінгвістичної традиції) від їх зародження до наукових парадигм XIX - початку XXI ст. - порівняльно-історичної (компаративної), структуралістичної, антропоцентричної. Зазначено, що розвиток загальномовознавчих теорій в українській та румунській лінгвістиці XIX - початку XXI ст. також невіддільно пов'язаний із суспільно-політичними умовами - об'єднанням Дунайських князівств (1859 р.), проблемою дако-романського континуітету в Трансільванії, ідеологізацією лінгвістики в СРСР та в Румунії у 1947 - 1989 рр.

Наведено результати системного аналізу загальномовознавчих теорій та ідей у румунській та українській лінгвістиці, виконаного у зіставно-діахронному модусі. Висвітлено проблеми становлення та розвитку загальномовознавчих ідей і теорій (зокрема: природи і сутності мови, мови і суспільства, мови як особливої знакової системи, структури мовної системи, мови як історичної категорії) в історії української та румунської лінгвістики (на фоні європейської лінгвістичної традиції) від їхнього зародження до становлення наукових парадигм XIX - початку XXI ст. Розвиток загальномовознавчих теорій в українській та румунській лінгвістиці ХІХ - початку XXI ст. також невіддільно пов'язаний із суспільно-політичними умовами - об'єднанням Дунайських князівств, історико-філологічною та політичною суперечкою Румунії з Угорщиною за Трансільванію, ідеологізацією лінгвістики в колишньому СРСР та в Румунії в 1947 - 1989 pp. Зазначено, що рушійною силою зміни парадигм у мовознавстві є зовнішньолінгвістичний політико-ідеологічний чинник.

Розглянуто мовознавство як науку, зв'язок мовознавства з іншими науками, а також методи дослідження мовного матеріалу. Розкрито значення письма в історії суспільства. Охарактеризовано передумови створення письма та етапи його розвитку. Обгрунтовано співвідношення понять мови та мислення, а також їх взаємозв'язок з поняттям "свідомість". Приділено увагу суспільній природі мови та мовної діяльності. Описано мовні одиниці як знаки. Подано інформацію про походження мови, лінгвістичну типологію, специфіку розвитку та функціонування мов. Подано генеалогічну класифікацію мов світу. Проаналізовано системний характер мови та мову на різних рівнях (фонетичному, морфонологічному, морфологічному, лексичному, фразеологічному, синтаксичному).

Увагу приділено визначенню місця Візантії на ментальних картах українських істориків XIX ст. Розглянуто білоруську історіографію про візантійський цивілізаційний спадок. Зроблено акцент на походженні румунського народу та його мови, становленні румунської державності тощо. Розглянуто образи й інтерпретації поствізантійського спадку. Висвітлено досвід румунської історіографії. Увагу приділено питанню Візантії в євразійському дискурсі. Розглянуто візантійську спадщину як фактор побудови нової української ідентичності.

Уперше представлено повне зібрання крилатих висловів Кобзаря, яким надано різноаспектну лінгвістичну кваліфікацію, в українській, російській та білоруській літературних мовах, а також на прикладі цитат, ремінісценцій, алюзій показано проникнення Шевченкового слова в різні мови світу: азербайджанську, англійську, болгарську, вірменську тощо. Книга є унікальною у світовій лексикографії: це перший багатомовний словник письменника в жанрі словників крилатих слів.