Визначено поняття "технологічна конкурентоспроможність країни" та сформовано чинники, що впливають на цю конкурентоспроможність. Виділено проблеми розвитку технологічної конкурентоспроможності України та запропоновано шляхи підвищення її рівня за окремими факторами.

Розглянуто економічний зміст і сутність понять "конкурентний потенціал", "інноваційний потенціал". Розкрито механізм формування інноваційного потенціалу та розроблено модель управління конкурентним потенціалом організації з урахуванням посткризових тенденцій розвитку економіки.

Проаналізовано сучасні тенденції у інноваційних системах світових економік. Досліджено місце та роль інтелектуального капіталу (ІК) у стратегіях інноваційного розвитку різних країн. Визначено проблеми у галузі розвитку ІК в Україні та наведено концепцію ефективного "менеджменту знань".

Зазначено, що процеси модернізації промислових підприємств і національної економіки загалом гальмуються неузгодженістю між визначеними для них цілями та термінами проведення модернізації і реальними принципами й інструментами, за допомогою яких повинні реалізовуватися процеси модернізації на макро- та мікроекономічному рівнях. Проаналізовано сучасний стан розвитку вітчизняної економіки, а саме такі показники, як обсяг ВВП, рівень випуску промислової продукції, обсяги інвестицій в економіку України. Виділено проблеми, які гальмують процеси економічного розвитку та зростання конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Визначено цілі економічної модернізації, які полягають у створенні необхідних стимулів з боку держави для структурної перебудови економіки, нарощення ВВП через збільшення показників ефективності та продуктивності, акумулювання інвестиційних ресурсів у пріоритетні галузі і напрямки та впровадження системної політики підтримки вітчизняного виробника. Виділено такі принципи здійснення процесів модернізації: системний і комплексний підходи, послідовність, безперервність, інноваційна основа, гнучкість та адаптація, безперервне навчання персоналу, соціальна спрямованість, оцінка ефективності та орієнтація на позитивний результат. Запропоновано дієві інструменти для ефективної реалізації стратегії модернізації промислових підприємств.

Охарактеризовано сутність і взаємозв'язок понять: "модернізація підприємства", "модернізація країни", "суспільна модернізація". Узагальнено класифікаційні ознаки модернізації промислових підприємства та розкрито сутність різних видів модернізації.

Відображено основні етапи життя, наукову, науково-організаційну і педагогічну діяльність академіка Академії інженерних наук України, заслуженого діяча науки і техніки України, доктора економічних наук, професора кафедри менеджменту організацій Національного університету "Львівська політехніка" Й. М. Петровича. Подано інформацію про науковий доробок вченого.

Розглянуто проблеми розподілу обсягу інвестицій між бізнес-напрямками підприємства, а саме - пошуку їх оптимального співвідношення з метою максимізації очікуваного прибутку чи мінімізації ризику. Мета роботи - адаптація інструментів теорії портфельних інвестицій, зокрема, методик, запропонованих Г. Марковіцем та У. Шарпом, до процесу побудови оптимального бізнес-портфеля промислового підприємства. У результаті досліджень розроблено методику оцінки, яка заснована на встановленні регресивної залежності між результатами - прибутком і чинниками - інвестицій, а також між їх змінами. Запропонована методика надає можливість визначити зміну значень прибутковості бізнес-портфелю від зміни обсягів інвестування при відсутності між ними математичної залежності, сприяє більш чіткому визначенню конкурентних переваг бізнес-портфеля, і, як наслідок, підвищенню його стабільного передбачуваного розвитку. Побудована в роботі математична модель оптимізації розподілу обсягу інвестицій по бізнес-напрямках враховує стан ринку, а також розподіл інвестицій між стратегічними бізнес-одиницями в попередніх періодах. На основі аналізу математичних моделей прогнозу сформульовано оптимальну стратегію визначення структури бізнес-портфеля.