Наведено системний аналіз назв людини в окресленому просторі побутування української діалектної мови - східнослобожанських говірках. Окрему увагу приділено однослівній і багатослівній номінації, особливостям синоніміки в номінації рис людини, первинній і вторинній номінації людини за її рисами.

Приведен системный анализ названий человека в определенном пространстве функционирования украинского диалектного языка - восточнослобожанских диалектов. Отдельное внимание уделено однословной и многословной номинации, особенностям синонимики в номинации черт человека, первичной и вторичной номинации человека по его чертам.

Запропоновано диференційний словник з 3 500 слів, що містить лише традиційну діалектну лексику, яка вживається в різних населених пунктах Слобожанщини та в перехідних говірках від східнослобожанських до східностепових, і не ввійшла до основного словникового складу сучасної української літературної мови. До словника увійшли слова, що використовуються українськими етнографами (кінець XIX ст.), оформлені згідно з вимогами сучасної літературної української мови.

Розглянуто актуальні питання про становлення та функціонування українських східнослобожанських говірок. Висвітлено основні положення праць про мову регіону. Наведено результати дослідження фонетичної, морфологічної, словотворчої, лексико-фразеологічної та синтаксичної систем східнослобожанських говірок.

Рассмотрены актуальные вопросы о становлении и функционировании украинских восточнослобожанских говорок. Освещены основные положения трудов о языке региона. Приведены результаты исследования фонетической, морфологической, словотворческой, лексико-фразеологической и синтаксической систем восточнослобожанских говорок.

Висвітлено питання перспективного вивчення українських східнослобожанських говірок. Розглянуто їх формальні показники інфінітива та синтаксис простого речення. Охарактеризовано культурологічний аспект дослідження східнослобожанських українських говірок Луганщини. Вміщено словник їх відтопонімних прикметників та катойконімів.

Освещены вопросы перспективного изучения украинских восточнослобожанских диалектов. Рассмотрены их формальный показатель инфинитива и синтаксис простого предложения. Охарактеризован культурологический аспект исследования восточнослобожанских украинских диалектов Луганской области. Помещен словарь их оттопонимных прилагательных и катойконимов.

Розглянуто питання історичної фонетики та граматики української мови (УМ), творення фонологічної системи УМ сучасного типу. Висвітлено фонетичні явища спільнослов'янського періоду, особливості перебудови фонологічної системи давньоукраїнської мови дописемного періоду (VIII - початок Х ст.). Увагу приділено історичній морфології, а також історії граматичних категорій іменника. Надано відомості з історичного синтаксису УМ.

Рассмотрены вопросы исторической фонетики и грамматики украинского языка (УЯ), создания фонологической системы УЯ современного типа. Освещены фонетические явления совместнославянского периода, особенности перестройки фонологической системы древнеукраинского языка дописьменного периода (VIII - начало Х в.). Внимание уделено исторической морфологии, а также истории грамматических категорий существительного. Даны сведения об историческом синтаксисе УЯ.

Розроблено модель опису тематичної групи лексики, у складі якої наявна значна кількість конотованих елементів. Здійснено аномасіологічний та ареалогічний аналіз лексики східнослобожанських говірок на позначення людини та її рис. Встановлено лексико-семантичні зв'язки в межах досліджуваної тематичної групи, яка становить складну парадигму, що об'єднує ряд мікропарадигм, вичленованих на підставі реалізації понять, їх диференціації за певними ознаками. Розкрито особливості номінативних процесів у межах аналізованої тематичної групи, зазначено, що для більшості лексем на позначення людини та її рис характерна яскрава експресивність, більш виражена при пейоративній оцінці й менше - при меліоративній. Визначено провідні способи й засоби номінації. Розглянуто особливості функціонування дублетних утворень серед репрезентантів окремих сем. Досліджено функціональне співвідношення однослівної й багатослівної, первинної і вторинної номінації людини та її рис. Подано лінгвогеографічну характеристику аналізованої лексики. Відзначено, що східнослобожанським говіркам не властиве різко виражене протиставлення діалектних зон, хоча самі зони окреслюються; більшість міжговіркових відмінностей пов'язана з неоднаковим репертуаром лексем окремих сем у різних мікроареалах регіону, різною функціональною активністю репрезентантів семи. Визначено типи ареальної поведінки репрезентантів сем.

Наведено діалектні тексти, записані впродовж 1998 - 2010 рр. від жителів Луганської області (переважно в північних її районах, що історично належали до Східної Слобожанщини). У розповідях репрезентовано історію населених пунктів краю, вірування, звичаї, обряди (народження, весільний, похоронний), спосіб життя, відпочинок, господарську діяльність, зокрема, вирощування сільськогосподарських культур, збирання врожаю, тваринництво, домашнє господарство. В окремих розповідях йдеться про ремесла, поширені на терені Слобожанщини, професії, вербування людей на роботу тощо. Духовна культура зафіксована у розповідях про церкву, вірування, знахарство, народний календар, прикмети. У спогадах про минуле старожили розповідають про голод, роки війни, відправляння жителів до Німеччини, життя на окупованій території, бідність.

Проаналізовано словотвірні засоби вираження оцінних значень в українському діалектному мовленні; визначено найпродуктивніші способи творення оцінних номенів; з'ясовано функції пейоративних та меліоративних суфіксів у діалектному тексті.

На матеріалі хрестоматій діалектних текстів та власних записів діалектного мовлення, здійснених в українських східнослобожанських говірках, описано структуру висловлень оцінної семантики. Висловлення класифіковано відповідно до наявності в них суб'єкта й предиката та залежно від способів їх вираження; розглянуто двоскладні конструкції з різними структурними типами предикатів; з'ясовано можливості вираження оцінної семантики другорядними членами; виявлено функціональну активність односкладних конструкцій оцінної семантики; у кожному з виділених типів висловлень проаналізовано специфічні засоби вираження оцінки.

Увагу приділено історичній фонетиці, зокрема, процесові формування фонологічної системи сучасної української мови починаючи від праіндоєвропейського періоду. Розглянуто історичні чергування голосних і приголосних фонем, що розвинулися на спільнослов'янському й українському грунті. Подано відомості про історію формування основних граматичних категорій та словозміни іменних і дієслівних частин мови. Наведено відомості з історичного синтаксису, які викликають найбільше труднощів під час аналізу та тлумачення текстів давньоукраїнських пам'яток.

Порушено питання функціонування українських говірок на теренах України, перераховано спільні та відмінні риси виділюваних у наш час ареалів. Визначено специфіку східнослобожанського континууму на фоні говірок південно-східного наріччя. Обгрунтовано внесок окремих письменників у формування нової української літературної мови.

На матеріалі хрестоматій діалектних текстів і власних записів діалектного мовлення, здійснених в українських східнослобожанських говірках, описано структурно-семантичні особливості діалектних оцінних висловлень, співвідносних зі складним реченням. Зазначено, що оцінним можна вважати лише те висловлення, у якому оцінна лексична одиниця знаходиться в предикативній позиції. Проаналізовані висловлення класифіковано відповідно до типів зв'язків між їх частинами та залежно від засобів зв'язку між частинами.

Проаналізовано особливості реалізації лінгвістичної категорії оцінки в українських прислів'ях, що характеризують людину. Визначено, що основним засобом вираження оцінного значення в прислів'ях є порівняння різної граматичної будови. Такі прислів'я залежно від їх структури об'єднано в 3 групи: прислів'я з однією порівняльною конструкцією; прислів'я з двома порівняльними конструкціями, між якими наявні відношення протиставлення; та прислів'я, які містять розгорнутий коментар - пояснення до порівняльних конструкцій. Серед засобів вираження оцінки розглянуто також іронію, гіперболу та алогічні вислови.

Досліджено актуальні теми сучасної слов'янської філології та висвітлено питання сутності мови та слова. Представлено медіаобраз Томаша Падури як символа українсько-польського єднання. Висвітлено деякі історичні та типологічні паралелі в розвитку румунської та української літературних мов. Увагу приділено функціонально-прагматичним аспектам чеських трансформованих фразем. Охарактеризовано сучасний поетичний дискус прагматики асоціативного епітета.

Вміщено традиційну діалектну лексику, зафіксовану в говірках Східної Слобожанщини та в перехідних від східнослобожанських до східностепових (усього 274 населені пункти), яка не ввійшла до основного словникового складу сучасної української літературної мови. У словнику також подано лексеми з етнографічної праці кінця XIX ст.