Висвітлено історію становлення та розвитку медичної служби Прикарпатського військового округу, її правонаступників - військово-медичного управління Західного оперативного командування, Західного регіонального медичного управління з часу створення і до сьогоднішнього дня. Показано здобутки медичної служби в збереженні життя та здоров'я військовослужбовців.

Мета роботи - вивчити проблемні питання організації медичного забезпечення Збройних сил України за сучасних умов, визначити напрями його удосконалення. Досліджено систему медичного забезпечення Збройних сил України. Розглянуто організаційно-функціональну структуру медичної служби. У роботі застосовано методи: аналітичний, бібліосемантичний, системного підходу. Наявність широкого спектру загроз національним інтересам України у сфері безпеки та оборони, тенденції розвитку структури, оснащення та форм застосування військ висувають високі вимоги до їх медичного забезпечення, визначають необхідність формування дієвої системи лікувально-евакуаційного забезпечення з урахуванням тенденцій реформування та розвитку системи охорони здоров'я України. Висновки: для надійного медичного забезпечення військ необхідно мати повноцінну організаційно-штатну структуру медичних підрозділів військових частин, військово-медичних закладів. Актуальним є питання забезпечення індивідуальними засобами медичного захисту, вакцинами, сучасним комплектно-табельним оснащенням, спеціальною медичною технікою та засобами евакуації. Особливої важливості набуває необхідність удосконалення нормативно-правової бази з організації медичного забезпечення, а також формування єдиного медичного простору України.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати проблемні питання медичного забезпечення Збройних сил України, визначити напрями і шляхи його вдосконалення. Досліджено систему медичного забезпечення Збройних сил України, а також організаційно-функціональну структуру медичної служби. У роботі застосовано методи: аналітичний, бібліосемантичний, системного підходу. З'ясовано, що активне застосування Збройних сил України та інших військових формувань під час антитерористичної операції у східних областях України висувають підвищені вимоги до їх медичного забезпечення, викликають необхідність формування дієвої системи лікувально-евакуаційних заходів. Висновки: для надійного медичного забезпечення військ необхідно мати повноцінну організаційно-штатну структуру медичних підрозділів військових частин і з'єднань, військово-медичних закладів, укомплектованих підготовленим особовим складом, відповідним комплектно-табельним оснащенням, спеціальною медичною технікою та засобами евакуації. Особливої важливості набуває необхідність удосконалення нормативно-правової бази організації медичного забезпечення військ та формування єдиного медичного простору держави.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати стан медичного забезпечення військ і цивільного населення України під час антитерористичної операції, визначити напрями та шляхи його вдосконалення. Досліджено систему медичного забезпечення військ і цивільного населення України на мирний і воєнний час. Проведено вивчення організаційно-функціональної структури медичної служби. У роботі застосвано методи: аналітичний, бібліосемантичний, системного підходу. Діяльність керівництва держави і Міністерства оборони України щодо поліпшення стану медичного забезпечення військовослужбовців, які беруть участь в АТО, призвела до певних позитивних результатів, проте через відсутність системного підходу не розв'язала всіх проблем і не створила систему воєнної охорони здоров'я. Висновки: для формування дієвої системи медичного забезпечення військ і цивільного населення на воєнний час та на випадки надзвичайних ситуацій необхідна відповідна нормативно-правова база, загальнодержавна програма побудови системи воєнної охорони здоров'я, відповідне її фінансове та матеріальне забезпечення та контроль виконання запланованих заходів на державному рівні.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати медичне забезпечення військовослужбовців і цивільного населення України під час антитерористичної операції; запропонувати системні підходи до формування дієвої системи охорони здоров'я на особливий період. Досліджено систему охорони здоров'я військовослужбовців і цивільного населення України у мирний і воєнний час, а тпкож стан медичного забезпечення військовослужбовців і цивільного населення України під час антитерористичної операції. Методи дослідження: аналітичний, бібліосемантичний, системного підходу. Заходи, що вживаються керівництвом держави, центральними і місцевими органами виконавчої влади щодо покращання стану медичного забезпечення військ (сил) та цивільного населення, незважаючи на недостатність системних рішень і програмних документів, призводять до певних позитивних результатів. Для формування дієвої системи медичного забезпечення військ і цивільного населення на воєнний час і на випадки надзвичайних ситуацій необхідна відповідна нормативно-правова база, загальнодержавна програма побудови системи воєнної охорони здоров'я, відповідне її фінансове та матеріальне забезпечення та контроль виконання запланованих заходів на державному рівні.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати значення єдиного медичного простору для розробки перспективних шляхів реформування вітчизняної системи охорони здоров'я. Досліджено систему охорони здоров'я у мирний і воєнний час. Вивчено стан медичного забезпечення військовослужбовців і цивільного населення. У роботі було застосовано аналітичний, бібліосемантичний, метод системного підходу. Опрацювання перспективних шляхів реформування вітчизняної охорони здоров'я супроводжується пошуками нових організаційних підходів щодо ефективного і раціонального використання наявних медичних ресурсів та їх науковим обгрунтуванням. Єдиний медичний простір слід розглядати як спільне ефективне та раціональне використання можливостей закладів охорони здоров'я усіх форм власності та підпорядкування, розташованих на визначених територіях, для забезпечення рівного доступу всіх громадян у межах усієї країни до фінансованої державою медичної допомоги.

Мета роботи - здійснити пошук системних підходів до формування ефективної системи лікувально-евакуаційних заходів з урахуванням її історичного розвитку. Система і стан військової охорони здоров'я в усі часи залежали від економічного розвитку держави, структури і чисельності військ, їх оснащення, рівня розвитку воєнного мистецтва, науки, охорони здоров'я тощо. Технічний прогрес і розвиток медичних технологій призводили до удосконалення системи медичного забезпечення військ. Висновки: для формування сучасної системи медичного забезпечення військ необхідні відповідна нормативно-правова база, загальнодержавна програма розбудови військової охорони здоров'я та її фінансове і матеріально-технічне забезпечення.

Мета роботи - дослідити важливість часових показників надання медичної допомоги та їх вплив на кінцеві результати лікування поранених. Ефективність системи військової охорони здоров'я та результати лікування поранених і хворих військовослужбовців залежать від своєчасності надання необхідних видів і обсягів медичної допомоги. Висновки: для формування сучасної системи медичного забезпечення військ необхідні відповідна нормативно-правова база, належні кадрове і матеріально-технічне забезпечення.

Мета роботи - вивчити та проаналізувати нормативно-правові засади формування єдиного медичного простору та його значення для визначення перспективних шляхів реформування вітчизняної системи охорони здоров'я. Система охорони здоров'я на мирний і воєнний час. Медичне забезпечення військовослужбовців і цивільного населення. Методи дослідження - аналітичний, бібліографічний, системного підходу. Опрацювання перспективних шляхів реформування вітчизняної охорони здоров'я супроводжується пошуками нових організаційних підходів щодо раціонального та ефективного використання наявних медичних ресурсів та їх науковим обгрунтуванням. Висновки: єдиний медичний простір слід розглядати як спільне ефективне та раціональне використання можливостей закладів охорони здоров'я всіх форм власності та підпорядкованості, розташованих на визначених територіях, для забезпечення рівного доступу всіх громадян у межах всієї країни до фінансованої державою медичної допомоги.

Мета роботи - дослідження потреби та визначення порядку залучення цивільних закладів охорони здоров'я для медичного забезпечення військ. Об'єкт дослідження - система медичного забезпечення Збройних Сил України на мирний і воєнний час. Предмет - цивільні заклади охорони здоров'я в системі медичного забезпечення військ. Методи дослідження - історичний, бібліографічний, аналітичний, системного підходу. Вирішення завдання побудови сучасної системи медичного забезпечення військ супроводжується пошуками нових організаційних форм ефективного та раціонального використання наявних військових і цивільних медичних ресурсів та науковим обгрунтуванням цих організаційних форм. Висновки: створення тимчасових функціональних об'єднань для надання спеціалізованої та високоспеціалізованої медичної допомоги пораненим і хворим військовослужбовцям є найбільш раціональним, економічно вигідним, доцільним і перспективним варіантом використання цивільних закладів охорони здоров'я під час формування системи медичного забезпечення військ на особливий період.

Розглянуто основні положення воєнно-польової хірургії, історичні й організаційні основи, а також принципи надання хірургічної допомоги, рівні медичної допомоги та особливості її надання пораненим на війні. Вміщено необхідну інформацію щодо особливостей патогенезу, діагностики, оцінки тяжкості та хірургічної тактики лікування бойової хірургічної травми згідно з сучасними поглядами на ранову і травматичну хворобу. Розкрито питання анестезії, реанімації та інтенсивної терапії, кровотечі та крововтрати, комбінованих уражень, компресійно-роздавленої, термічної травми, інфекційних ускладнень поранень і травм на етапах медичної евакуації. Увагу приділено асептикам і антисептикам. Подано необхідну інформацію щодо інфекційних хвороб у поранених і травмованих. Висвітлено особливості діагностики, клінічного перебігу та хірургічної тактики у разі бойових і механічних травм черепа та головного мозку, органів зору, ЛОР-органів, щелепно-лицьової ділянки, хребта та спинного мозку, грудей, живота, таза і тазових органів, сечостатевої системи, кінцівок, магістральних судин і периферичних нервів, а також ран м'яких тканин на етапі медичної евакуації.

Цель работы - анализ и обобщение опыта работы Национальной академии медицинских наук (НАМН) Украины и подчиненных ей научно-исследовательских учреждений, в структуре которых имеются клинические подразделения, по оказанию высокоспециализированной медицинской помощи раненым, пораженным, травмированным и больным военнослужащим во время антитеррористической операции и операции Объединенных сил (АТО/ООС), а также гражданскому населению и внутренне перемещенным лицам из временно оккупированных территорий. Объект исследования - система охраны здоровья военнослужащих. Предмет исследования - работа НАМН Украины по организации и оказанию медицинской помощи военнослужащим и гражданскому населению во время АТО/ООС. Методы исследования: библиографический, статистический, аналитический, системного подхода. НАМН Украины и подчиненные ей научно-исследовательские учреждения, в структуре которых имеются клинические подразделения, во время АТО/ООС приняли активное участие в оказании медицинской помощи раненым, пораженным, травмированным и больным военнослужащим ВС Украины и других военных формирований. Работа НАМН Украины в оказании медицинской помощи военнослужащим была многовекторной и велась по нескольким направлениям: организационное, непосредственное оказание медицинской помощи и её научное сопровождение. Клинические учреждения НАМН Украины во время АТО/ООС не прекращали оказывать высокоспециализированную медицинскую помощь гражданскому населению Украины, в том числе и вынужденным переселенцам из районов проведения АТО/ООС. Благодаря слаженной деятельности Президиума НАМН Украины и подчиненных ей научно-исследовательских учреждений сделан весомый вклад в оказание высокоспециализированной медицинской помощи раненым, поражённым травмированным и больным военнослужащим, а также внутренне перемещенным лицам из временно оккупированных территорий.

Індекс рубрикатора НБУВ: В314.11

Рубрики:

Оперaтори фізичних величин

Шифр НБУВ: ДС47201 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: В314.11

Рубрики:

Оперaтори фізичних величин

Шифр НБУВ: ДС47201 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - дослідження законодавчої і нормативно-правової бази охорони здоров'я в Україні та її впливу на стан і розвиток системи медичного забезпечення Збройних Сил (ЗС) України. Матеріали та методи. Об'єкт дослідження - система охорони здоров'я цивільного населення в Україні та система медичного забезпечення ЗС України. Предмет дослідження - законодавча і нормативно-правова база охорони здоров'я в Україні. Методи дослідження - бібліографічний, аналітичний, системного підходу. Результати. Реформування системи охорони здоров'я в державі спрямоване на поліпшення медичного обслуговування населення і здійснюється насамперед шляхом удосконалення законодавства з питань охорони здоров'я та опрацювання нормативно-правових засад її діяльності. Важливим аспектом цієї реформи є послідовні практичні заходи щодо впровадження нового порядку фінансування галузі та економічної складової діяльності закладів охорони здоров'я з надання медичної допомоги населенню України. Водночас окремі напрями та складові реформування містять певні ризики, зокрема щодо подальшого функціонування системи військової охорони здоров'я, яких необхідно уникнути. Висновки: збереження і підтримання високої бойової готовності та боєздатності ЗС України та інших військових формувань неможливе без сучасного медичного забезпечення військовослужбовців і потребуватиме детального опрацювання та врахування особливостей функціонування системи військової охорони здоров'я в процесі реформування системи охорони здоров'я держави. Досягнення цього можливе за умови активної співучасті Міністерства оборони України в процесі розроблення законодавчих і нормативно-правових засад її діяльності.

Індекс рубрикатора НБУВ: В314.11

Рубрики:

Оперaтори фізичних величин

Шифр НБУВ: ДС47201 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Висвітлено в історичному розвитку світовий досвід і трансформацію системи медичного забезпечення військ під час воєн і збройних конфліктів. Детально проаналізовано та оцінено системи медичного забезпечення армій різних держав у різні часи. З'ясовано, що було основою прийняття тих чи інших організаційних рішень і чим керувалися наші попередники, коли від системи "лікування на місці" через "евакуаційну систему" перейшли до системи "етапного лікування з евакуацією за призначенням". Досліджено еволюцію засобів евакуації та сучасні системи "етапного лікування" у збройних силах розвинутих країн світу. Проведено критичний аналіз системи лікувально-евакуаційних заходів у Збройних Силах України. Особливу увагу приділено розгляду проблемних питань, що мають місце в її організації. Запропоновано першочергові заходи для вдосконалення системи лікувально-евакуаційних заходів і підвищення спроможностей Медичних сил Збройних Сил України.

Висвітлено організацію та стан медичного забезпечення Збройних Сил України під час операції Об'єднаних сил у період 2020 - 2021 рр. На основі набутого досвіду медичного забезпечення військ, конструктивного аналізу проблем і недоліків, що були при цьому виявлені, опрацьовано напрями, шляхи та конкретні заходи щодо подальшого розвитку системи медичного забезпечення Збройних Сил України.

У виданні досліджено історичні, законодавчі, нормативно-правові та організаційно- практичні аспекти медичного забезпечення Збройних Сил України та інших складових сил оборони на засадах єдиного медичного простору. Проаналізовано законодавчі та нормативно-правові засади реформування охорони здоров’я в Україні та їх вплив на розвиток військової охорони здоров’я, а також роль і значення цивільних закладів охорони здоров’я в системі медичного забезпечення військ та необхідність їх залучення в особливий період для надання медичної допомоги військовослужбовцям Збройних Сил України та інших складових сил оборони на засадах єдиного медичного простору. Видання розраховане та буде корисними для особового складу органів військового управління Збройних Сил України, зокрема Медичних сил Збройних Сил України, керівників та інших посадових осіб органів управління медичним забезпеченням інших складових сил оборони, керівників цивільних органів управління охороною здоров’я та закладів охорони здоров’я, а також може бути використане в навчально-виховному процесі у Національному університеті оборони України, Українській військово-медичній академії та в системі професійної підготовки офіцерів медичної служби Збройних Сил України.