Проведен анализ образов художественных персонажей, с удивительным мастерством воссозданных Дж.Гасконем на страницах романа "Приключения мастера F.J." (1573р.). Благодаря разбору системы образов произведения сделан вывод о наличии в романе реалистических тенденций и психологизма.

Зібрано та систематизовано наукову інформацію щодо вивченості літературної спадщини Дж. Гасконя в сучасному зарубіжному літературознавстві. Висвітлено життєвий і творчий шлях Дж. Гасконя, виявлено соціокультурні та біографічні чинники, які вплинули на формування світоглядних та естетичних орієнтацій письменника. З'ясовано характер взаємодії традиційного й новаторського в драматичних і поетичних творах цього літератора. Показано жанрово-стильову своєрідність першої версії роману Гасконя "Пригоди добродія F.J." та специфіку поєднання елементів поетики "romance" і "novel" в художньому просторі цього твору. В процесі зіставлення двох версій "Пригод добродія F.J." розкрито суть експерименту Гасконя-романіста. Розглянуто літературно-критичний трактат "Деякі настановчі нотатки" в контексті єлизаветинських дискусій про поезію. З'ясовано природу творчих новацій Дж. Гасконя та визначено його роль в історико-літературній сфері єлизаветинської доби.

Подано творчі біографії та розкрито культурне значення художніх пошуків таких англійських письменників доби правління королеви Єлизавети I Тюдор, як Дж. Гаскойн, Н. Бретон, В. Релі, Г. Робертс, Е. Манді, М. Неш. Творчі новації цих ренесансних авторів розглянуто на тлі соціокультурного контексту англійського Відродження. Зазначено, що дані письменники є надзвичайно різними за своєю творчою манерою, художньо-естетичними смаками й уподобаннями, але між ними є багато спільного, зокрема, сміливий та інтенсивний мистецький пошук, спрямований на трансформацію старих жанрових форм і створення нових жанрових модифікацій, здатних вмістити актуальний для того часу зміст.

Висвітлено біографічний нарис, присвячений життю і творчості Джона Гейвуда - одного з найвидатніших англійських драматургів першої половини XVI ст. Увагу приділено П'єсі про Погоду, проблемно-тематичний комплекс котрої відобразив гострі соціально-політичні дискусії тогочасся.

Визначено роль та функції фарсу в інтерлюдії невідомого автора "Калісто і Мелебея", що відноситься до першої половини XVI ст. та постає англомовною адаптацією трагікомедії Ф. де Рохаса "Селестина". Попри те, що в англійській інтерлюдії фарсовий епізод представлений в оповідній формі, і таким чином позбавлений своєї ігрової сутності, він тим не менше зберігає розважальну функцію. Крім того, в ньому надано виразну характеристику однієї з головних героїнь п'єси - звідниці Селестини. Важливим також є те, що цей фарсовий пасаж розширює проблемно-тематичний спектр англійської ранньотюдорівської драми.

Наведено нарис життя і творчості ранньотюдорівського драматурга Генрі Медволла - автора першої англійської інтерлюдії "Фулгенцій і Лукреція". Увагу приділено художній структурі п'єси, основу якої становить правова суперечка (dіbat) про те, хто з кавалерів дочки Римського сенатора Фулгенція є благороднішим і, таким чином, заслуговує на те, щоб стати її чоловіком. Напрочуд новаторським є включення до композиційної будови драми другорядної сюжетної лінії, завдяки якій у п'єсу привносяться елементи "низової" культури Середньовіччя і Відродження.