Досліджено розвиток УПЦ як автономної церкви у складі Московської патріархії з 1988 до 2015 рр. Становлення УПЦ в 1988 - 1991 рр. було шляхом до автокефалії. Повернення до розвитку як автономії в 1992 р. привело УПЦ до необхідності партнерства із політичними силами проросійського спрямування. Відвернення загрози входження Константинопольського патріархату до України в 2000 - 2004 рр. породило стратегічне партнерство із Партією регіонів та В. Януковичем, у 2005 - 2008 рр. - діалог із УАПЦ. Поворот до українофільства в грудні 2007 р. був зумовлений викликами з боку Москви особистій владі митрополита Володимира і його оточення. Митрополит Володимир відстояв статут УПЦ, що передбачав її практично повну самостійність, створив ідеологію православного українофільства для УПЦ, запропонував і реалізовував політику відкритості у відношенні до інших церков України, домігся засудження проросійського "політичного православ'я". Криза УПЦ 2014 - 2016 рр. породжена переходом керівництва УПЦ на позиції релігійного фундаменталізму, проросійською інформаційною війною УПЦ проти УПЦ КП та її союзників, невмінням відстояти автономію власної юрисдикції, невдалою кадровою політикою попереднього предстоятеля.