Розроблено моделі та методи управління загальносистемними характеристиками адаптивних виробничо-економічних систем (ВЕС). Запропоновано концепцію управління загальносистемними характеристиками ВЕС, що дозволяє підвищити ефективність функціонування ВЕС та її життєздатність за умов нестабільного зовнішнього середовища. У рамках концепції розроблено комплекс моделей управління гнучкістю ВЕС, моделі управління характеристиками адаптивних якостей ВЕС. Наведено методи: оцінки еластичності ВЕС, оцінки життєздатності.

Обгрунтовано необхідність врахування психологічних і поведінкових аспектів в ухваленні економічних рішень, виявлено основні теоретичні аспекти розвитку рефлексивного підходу і прикладні аспекти його застосування в конкретних економічних завданнях.

Обгрунтовано доцільність застосування методів рефлексивного управління у процесі взаємодії керівників апарату державної служби та розроблено модель, що надає змогу оцінити, яким чином управлінські дії вплинуть на загальне сприйняття ОПР управлінської ситуації.

Виявлено взаємозв'язок між способами координації, що використовуються в організаційній системі, і можливістю рефлексивного управління організаційними елементами цієї системи.

Сучасний світ швидко змінюється, відбувається конвергенція процесів глобалізації і локалізації, поєднання конкуренції і кооперації, співробітництва і суперництва у взаємовідносинах економічних агентів. Новим викликом для всіх країн світу стає Індустрія 4.0, в основі якої лежать такі важливі елементи сучасного типу виробництва, як кібер-фізичні системи, big data, штучний інтелект, 3D-друк, які здатні підвищити продуктивність, швидкість й гнучкість виробництва, покращити якість товарів та, як результат, забезпечити конкурентоспроможність промисловості. Для України готовність до Індустрії 4.0 є важливим аспектом її безпечного майбутнього. Встановлено, що Україна майже втратила індустріальну платформу, на якій може розвиватися економіка інноваційного типу, а промислові регіони успадкували основні її структурні проблеми. Інноваційного поштовху потребують і традиційні виробництва Донбасу, сучасний стан економіки якого визначено як катастрофу. Обгрунтовано, що ця катастрофа має соціальний, економічний, екологічний та науково-технічний виміри. Розроблено етапи та систему заходів з перезавантаження економіки Донбасу і перетворення його з вугільно-металургійного регіону в регіон креативної економіки, в основі якої будуть знання, нові моделі розвитку, нові типи соціальних відносин, нова культурна парадигма. Запропоновано візію стратегічного майбутнього Донбасу як регіону високої технологічної культури, який має зберегти за собою роль індустріального центру України, але поняття індустрії має бути збагачено неоіндустріальним змістом на основі впровадження вітчизняних і світових досягнень науки та техніки. Окрему увагу приділено проблемі високого рівня тінізації економіки, яка заважає реалізації структурно-технологічних перетворень в промислових регіонах і в Донбасі, зокрема. Проведено оцінку рівня смартизації вітчизняної промисловості, встановлено, що Україна суттєво відстає від процесів смарт-індустріалізації, що розгорнулися в розвинених країнах Заходу і Сходу, оскільки інвестиції в машини і обладнання не супроводжуються адекватними інвестиціями у створення програмного середовища смарт-промисловості. Запропоновано законодавчо закріпити ідеологію промислового розвитку на державному та регіональному рівні шляхом розробки та прийняття Закону України "Про модернізацію промислових регіонів", що створить сприятливі нормативно-правові умови для суб'єктів господарювання і місцевої влади у здійсненні заходів структурно-технологічної модернізації економіки та її промислового сектору.