Вперше проведено комплексне дослідження історії становлення українського станкового рисунка як самостійного виду мистецтва. На основі аналізу українських музейних колекцій і літературних джерел досліджено передумови виникнення, стильові етапи становлення та розвитку українського станкового рисунка від найдавніших збережених рисункових аркушів (кінець XVII ст.) до заснування в Україні першого вищого художнього навчального закладу - Української академії мистецтва (1917 р.). Виявлено закономірності становлення жанрів українського станкового рисунка, особливості використання художніх матеріалів і вжитку кольору у відповідності до стилю доби.

На основі вивчення фондів графіки Дніпровського художнього музею проведено комплексний аналіз рисунку художників Дніпропетровщини. Визначено, що рисунок складав вагому частину у творчості художників краю та розвивався у руслі загального художньо-стилістичного розвитку українського образотворчого мистецтва другої пол. ХIХ - поч. ХХI ст. Дослідження сконцентровано на виявленні образно-стилістичних особливостей, жанрової структури, розмаїття використання рисункових матеріалів та технік шляхом аналізу окремих аркушів та циклів у спадщині художників П. Окулова, М. Сапожнікова, М. Струннікова, Б. Смирнова, М. Погрібняка, В. Дев'ятніна, М. Кокіна, П. Магра, М. Родзіна, В. Ерліха, М. Козуліна, С. Дубцової, В. Данилова, В. Самохвалова.

Розглянуто малодосліджену частину українського рисунка першої третини ХХ ст., яку складають зарисовки артистів театрів у різних ролях. Дослідження базовано на вивченні образотворчої спадщини Н. Карповського, О. Кривинської, І. Кулика, Г. Лойка, С. Миронова, П. Москаленка, М. Невідомського, Н. Орлова, Ю. Павловича, М. Симашкевич, М. Сліпченка, Я. Струхманчука, І. Твердохліба, І. Цибульніка, Й. Шпінеля, а також робіт ряду маловідомих українських митців із колекції Музею театрального, музичного та кіномистецтва України. Проаналізовано образно-стилістичну спрямованість аркушів, особливості використання рисункових матеріалів та технік. Визначено, що до створення зарисовок артистів у ролях зверталися не лише художники театру, але й графіки та живописці, а також актори, режисери і письменники.