Розглянуто основні форми, принципи й операції людського мислення. Увагу приділено логічному аналізу імен, типам відношень між поняттями, логічним операціям з обсягами понять, видам і структурі суджень, дедуктивному й індиктивному умовиводам, логічному аналізу питань і відповідей. Наведено інформацію про основні закони логіки, види аргументації, методи встановлення причинних зв'язків.

Рассмотрены основные формы, принципы и операции человеческого мышления. Уделено внимание логическому анализу имен, типам отношений между понятиями, логическим операциям с объемами понятий, видам и структуре суждений, дедуктивному и индуктивному умозаключениям, логическому анализу вопросов и ответов. Дана информация об основных законах логики, видах аргументации, методах установления причинных связей.

Розроблено концепцію стохастичності як інтердисциплінарної ідеї, здатної виправдовувати парадигмальні наміри нелінійних теорій. Надано оригінальне трактування взаємодії філософського та наукового детермінізмів та їх ролі у становленні провідних "засобів наукового опису". Запропоновано критичні підходи щодо традиційного тлумачення сімейства понять, семантично споріднених щодо "стохастичності". Визначено філософсько-методологічні перспективи постнекласичної наукової раціональності.

Наведено результати дослідження, присвяченого теоретичному осмисленню ідеї випадковості в історії європейської філософії та сучасній науці. Розглянуто еволюцію уявлень у концепціях філософського та природничо-наукового детермінізму. Проаналізовано різноманіття феномену випадковості та способи його наукової репрезентації. Визначено методологічний статус цієї ідеї та зв'язок зі світоглядними тенденціями в науці. Увагу приділено розвитку уявлень про випадковість у філософії та науці Відродження, передумовам лапласівського детермінізму в новоєвропейській філософії та науці, міждисциплінарній ідеї стохастичності в постнекласичній науці, еволюції методологічної культури в науковій репрезентації стохастичної реальності.