З огляду на те, що вугільна промисловість України не в змозі функціонувати без фінансування з боку держави, а коштів, що виділяються з бюджету, вкрай недостатньо для нормальної роботи вугільної галузі, актуальним є питання ефективного розподілу й використання бюджетного фінансування, зокрема, капітальних вкладень між окремими шахтами. Проблеми розподілу бюджетних коштів між шахтами в Україні зазвичай розв'язуються в "ручному" режимі і не розглядаються комплексно. Кошти, які виділяються вугільній галузі протягом останніх років не розв'язують основного завдання, а саме - збільшення видобутку вугілля і покращання його якості. Розроблену методику ранжування вугільних шахт призначено для визначення перспективності вугільних шахт України з врахуванням техніко-технологічних, економічних, якісних, природно-екологічних та соціальних факторів. Запропонована методика дозволяє підійти до оцінки конкретного вугільного підприємства диференційовано, оцінюючи його як за кожним коефіцієнтом окремо, так і за інтегральним показником у цілому. Вона дозволяє обгрунтовано підходити до розподілу бюджетних коштів, які виділяються на підтримку і розвиток вуглевидобувних підприємств, а також дозволяє потенційним інвесторам попередньо оцінити та зробити висновки щодо об'єкта майбутнього інвестування.

Визначено критерій економічної доцільності збагачення енергетичного вугілля різних марок із врахуванням впливу цінових факторів на транспортування, збагачення та впливу коригуючих цінових факторів за зольністю. Проведено розрахунки кількісно-якісних показників вугільної продукції для потреб енергетики (пиловидного спалювання) з урахуванням обмежень щодо його використання.

Зазначено, що одна з основних причин низької ефективності вуглевидобувних підприємств - високий рівень фізичного та морального зносу устаткування для очисних і підготовчих робіт, підземного транспорту тощо. В ситуації, коли економіка країни переживає складний період, важливим питанням у модернізації підприємств вугільної галузі є оптимальне використання державних коштів, тобто забезпечення максимальної продуктивності встановленого обладнання за мінімальних енергетичних витрат у результаті його експлуатації. Запропоновано модель оптимізації устаткування вуглевидобувних комплексів. Вибрано критерієм оптимальності продуктивність галузі у разі мінімального споживання електроенергії та мінімальних фінансових витрат на модернізацію шахт. Апробація моделі під час формування вуглевидобувних комплексів у вугільній промисловості України за розробленим алгоритмом засвідчила працездатність моделі та її адекватність об'єкту дослідження. Одержані результати показують високу ефективність оптимального варіанта впровадження нової техніки.

Існуюча ситуація, що склалась в енергетичному секторі України, при обмеженому доступі до енергоносіїв власного видобутку, потребує залучення твердого органічного палива, яким виступає вугілля. Забезпечення вітчизняних ТЕС вугільною продукцією необхідної якості є важливим фактором як з точки зору енергетичної незалежності держави, так і екологічної ситуації, яка значною мірою потерпає внаслідок спалювання високозольного вугілля. Мета роботи - розроблення математичної моделі оптимізації забезпечення вітчизняних ТЕС вугільною продукцією із заданими (паспортними) теплофізичними властивостями за мінімальну ціну. Розробка алгоритму, що реалізує цю модель, передбачає наявність показників якості вугільної продукції, які є визначальними при розрахунку ціни цієї продукції. Для досягнення цієї мети сформульована змістовна та математична постановка задачі, а також алгоритм і програмні засоби для її розвіязання. Розв'язок задачі забезпечує оптимальну структуру запасів палива енергогенеруючої галузі країни з допустимими параметрами якості при мінімальній вартості. Дана модель апробована при оптимізації структури вугільної продукції для 6-ти ТЕС, що споживають антрацитове і пісне вугілля і доводить її адекватність об'єкту дослідження.

Ситуація, що склалася в ПЕК країни, а також вибір шляхів підвищення надійності та ефективності системи паливозабезпечення і паливовикористання зумовили необхідність розробки математичного апарату для вибору оптимальних шляхів і обсягів паливозабезпечення енергогенеруючих об'єктів залежно від цінового фактору конкретного виду вугільної продукції. Мета дослідження - проведення базових розрахунків оптимальної структури вугільної продукції власного виробництва для ТЕС з урахуванням можливих імпортних поставок за мінімальною вартістю, що надає практичну можливість підвищити надійність та ефективність забезпечення і використання на ТЕС вугільної продукції різної споживчої якості за умов скорочення можливостей власного видобутку. Для досягнення цієї мети сформульована змістовна та математична постановка задачі. Для вирішення задачі використано спеціальний інструмент електронних таблиць MS Excel "Поиск решения". Розв'язок задачі забезпечує оптимальну структуру запасів палива енергогенеруючої галузі країни з допустимими параметрами якості при мінімальній вартості з урахуванням імпортованої вугільної продукції. Проведено апробацію розробленої математичної моделі оптимізації забезпечення ТЕС вугільною продукцією з основними теплофізичними властивостями за мінімальною ціною. Важливою особливістю цієї моделі є врахування можливих поставок на енергетичні підприємства України вугільної продукції імпортного походження. На основі запропонованої моделі одержано оптимальну структуру забезпечення паливом ТЕС антрацитової групи і ТЕС газової групи з урахуванням імпортованої вугільної продукції, що задовольняє обсяги умовного палива і його калорійність відповідно до проектних характеристик електростанцій. Одержані результати доводять збільшення потреби закупівельної вартості вугільної продукції антрацитової групи за умов залучення імпорту в середньому по галузі на 13,8 % (1197,552 млрд грн в цінах 2014 р.), що, насамперед, пов'язане з його якісними властивостями і транспортними видатками.

Запропоновано математичну модель оптимізації забезпечення ТЕС вугільною продукцією з проектними теплофізичними властивостями при мінімальних фінансових витратах із врахуванням екологічних обмежень. Модель дозволяє проводити розрахунки обсягів постачання вугільної продукції необхідного типу за прогнозними показниками якості за цінами світового ринку із врахуванням екологічних обмежень.

Вугілля наразі є і буде в осяжному майбутньому залишатися основним паливним ресурсом для теплової та електричної генерації. Однак складні гірничо-геологічні умови залягання вугілля, зношеність шахтного обладнання, недостатні інвестиції в модернізацію шахт зумовлюють високу собівартість видобуваємого вугілля, особливо на шахтах з державною формою власності. Дохід від реалізації продукції для переважної більшості вугільних підприємств не дозволяє відшкодувати витрати. Розглянуто аналітичну оцінку техніко-економічного рівня роботи вугільних підприємств України, спрогнозовано собівартість вугільної продукції на основі побудови регресійних моделей та визначено точки беззбиткової роботи підприємств вугільної галузі. Зроблено висновок, що на підконтрольній Україні території ряд підприємств за умови впровадження на шахтах обладнання нового технічного рівня зможуть досягти максимальних обсягів видобутку і вийти на нульовий рівень рентабельної роботи вже в 2020 році.

Вугілля на даний момент є і надалі буде залишатися в Україні основним видом енергоресурсів для теплової та електричної генерації. Це обумовлено його запасами, яких повинно вистачити на декілька століть, дефіцитом природного газу, незначною часткою відновлюваних джерел енергії в енергобалансі країни. Також поки що незамінною сировиною для чорної металургії є продукт переробки вугілля - кокс. Разом з тим вугільна промисловість є потужним джерелом шкідливого впливу на довкілля. Цей вплив поширюється на всі його сфери - атмосферу (включаючи озоновий шар), гідросферу (водойми, грунтові та підземні води), літосферу, земну поверхню. Взяті Україною зобов'язання в контексті поглиблення інтеграційних процесів з країнами Західної Європи у т.ч. охороні довкілля при посиленні ролі вугілля як головного енергоносія для вітчизняної енергетики, неминуче супроводжуватиметься запровадженням більш жорстких екологічних вимог до функціонування підприємств, що видобувають, переробляють та споживають вугілля. Тому актуальними є дослідження впливу діяльності підприємств вугільної галузі на довкілля з метою забезпечення екологічної безпеки держави. Робота присвячена визначенню та оцінці впливу основних забруднювачів, що утворюються в процесі діяльності підприємств вугільної промисловості. Проаналізовано джерела забруднення за різними класифікаційними групами, надані їх кількісні характеристики. Зроблено акцент на необхідність запровадити на рівні регіонів країни комплексу наукових та інженерних заходів, який дозволить стабілізувати екологічну ситуацію територій Донецької, Луганської, Дніпропетровської областей та Львівсько-Волинського басейну.

Досліджено методологічні та прикладні питання економічного розвитку. Зазначено, що на сьогодні стратегія розвитку є домінуючою в дослідженні світової економіки. Світогосподарська практика підтверджує системну сутність економічного розвитку, її об'єктивний характер, дуалістичну природу, безпрецедентні (позитивні та негативні) впливи на мікро- та макрорівень економічного розвитку країн світу.