Проаналізовано соціологічні підходи до розуміння соціальних проблем у конструкціоністській перспективі. Вперше запропоновано трактування соціальної проблеми як соціального конструкту, який виникає в результаті синтезу дискурсивних і недискурсивних елементів у процесі реагування суспільних суб'єктів і носіїв ідентичності на складні соціальні умови. Досліджено специфіку конструювання соціальних проблем у контексті дискурсивних практик на політико-ідеологічному рівні та на рівні масової свідомості. За способом конструювання соціальних проблем у політичних дискурсивних практиках виділено такі типи конструювання: "природне конструювання", "обумовлена актуалізація", конструювання "за ключовим питанням" та "видовищне конструювання". Обгрунтовано, що залежно від цілі функціонування у політичних дискурсивних практиках, соціальні проблеми можуть виконувати такі типи ролей: інтеграційна / дезінтеграційна роль, роль наснаження / демотивації, роль формування позитивного іміджу / негативного іміджу, роль легітимації / делегітимації. За результатами емпіричної верифікації запропонованої теоретичної моделі конструювання соціальних проблем виокремлено дискурсивні та поведінкові практики. Виявлено, що дискурсивні практики, перебуваючи у діалектичних взаємовідносинах з поведінковими практиками самоорганізації та патерналізму формують соціальні практики сегрегації та консолідації.