Рассмотрены социальные импликации того обстоятельства, что медиа включают рядового гражданина в процесс выборов, и они же фактически полностью продвигают избирательную кампанию. Изучен комплекс концептуальных задач, предполагающих выяснение и теоретическое описание того, каким именно образом медиа осуществляют эту работу. Легализация публичной сферы и подчинение ее механизмам адвертисмента - таковыми являются важнейшие следствия, вызванные медиа презентацией выборов. Исследована сопутствующая выборам медиа-реальность, что конституируется в основном политической прессой. Для этого был выбран контент-анализ, позволяющий зафиксировать фактичность совокупностью показателей, а также определить, какие из них наиболее приемлемы для последующих мониторингов.

Вперше обгрунтовано та розширено застосування принципів постструктуралізму П.Бурдьє щодо соціопросторових процесів і взаємодії соціальних і фізичних структур; інтегровано знання соціологічних і суміжних дисциплін у концепцію простору суспільства як результату накладення геометричного, географічного, антропо-психологічного та соціокультурного рівнів структурації. Вперше системно застосовано просторовий підхід до аналізу політичної діяльності, зокрема, її соціоструктурних ефектів, виділені мега-, мезо- та мікрорівні організації простору суспільства; досліджено структурні наслідки різних видів державного керування. Встановлено, що за централізованого керування, на відміну від процесів самоорганізації, ставлення до просторової організації схоже із маніпулюванням природними об'єктами, які розглянуто як засіб діяльності, внутрішні процеси яких ігноруються. Удосконалено трактування новітніх тенденцій соціопросторової структурації та визначення її особливостей: обгрунтовано збільшення ролі субкультурних груп, територіальних громад та інших самоорганізаційних утворень у загальній структурі суспільства, їх включення у політичні відносини, що визначило нові напрямки правової та нормотворчої діяльності. Досліджено нові соціопросторові особливості структур символічного середовища та показано їх задіяність у сфері політики, як ідеологізоване маркування території розміщення соціальних агентів.

Обгрунтовано теоретико-методологічні засади соціокультурного аналізу як пізнавальної стратегії особистості. Доведено, що соціальне та культурне аналітично розділені, в спостережуваній реальності їх постійних взаємовпливів та взаємозв'язків. Визначено евристичність даної інкорпорації як засіб та ресурс розвитку теоретико-методологічних засад соціології, формування нової чутливості культурного у контексті дослідження та критичного переосмислення запропонованого соціогуманітарного досвіду.

Висвітлено теоретичні засади соціології міста й урбаністики. Розкрито загальні принципи теоретичного осмислення феномену міста. Визначено концептуальні відмінності європейського й азійського міста. Увагу приділено методичним підходам до вивчення міського простору, територіальному та просторовому вимірам міста, соціальним групам громадян, етнорелігійній сегрегації та гендерному структуруванню міста. Наведено інформацію про основні теоретичні моделі міського управління, форми міського самоврядування, теоретичні інтерпретації девіантогенних аспектів організації міського простору.

Висвітлено досвід осмислення основних напрямів якісних досліджень в сучасній соціології та їх можливості у вивченні соціальної реальності українського суспільства (УС). Викладено теоретико-методологічні підходи використання якісних методів у соціології, основні типи якісних досліджень, підходи до збирання даних та їх аналіз, зокрема візуальний та комп'ютерний. Розкрито потенціал і специфіку застосування якісних підходів у дослідженні основних сфер соціальної політики, та викладанні соціології. Наведено результати емпіричних досліджень соціоструктурних і соціокультурних реалій УС.

Освещены опыт осмысления основных направлений качественных исследований в современной социологии и их возможности в изучении социальной реальности украинского общества (УО). Изложены теоретико-методологические подходы использования качественных методов в социологии, основные типы качественных исследований, подходы к сбору данных и их анализу, в частности визуальному и компьютерному. Раскрыты потенциал и специфика применения качественных подходов в исследовании основных сфер социальной политики, и преподавании социологии. Приведены результаты эмпирических исследований социоструктурных и социокультурных реалий УО.

Розглянуто теоретичні положення гендерної теорії й її розвитку за останнє півстоліття. Проведено гендерний аналіз різних аспектів соціального життя - науки, медій, мови, освіти, ринку праці, насильства, спорту. Увагу приділено гендерній політиці - новому напряму сучасної політичної думки, що активно розвивається в Україні і світі.

Розглянуто історію соціологічного теоретизування як перехід від культурної заангажованості до рефлексії культурного. Залучено актуальні здобутки гуманітаристики, обгрунтовано їх як напрямки розвитку соціологічного пізнання та розглянуто у взаємному доповненні в контексті соціокультурної теоретико-методологічної перспективи. Обгрунтовано пізнавальний потенціал принципів та умов соціокультурного аналізу, зокрема, контекстуальності, міждисциплінарності, рефлексивності, неієрархічності культурного різноманіття, аналізу семіотичного підгрунтя культури через процеси символізації культурних значень. Розроблено підходи до деконструкції культурної традиції, натуралізації соціокультурних явищ як засобу та ресурсу розвитку теоретико-методологічних засад соціології, формування культурної чутливості соціологічного теоретизування.

Досліджено дискурс декомунізації в Києві. Як ми знаємо, у ХХ і ХХІ ст. уряди використовують символічну владу публічного простору як ресурс для демонстрації своїх повноважень. Наприклад перейменування дуже напруженої магістралі Московський проспект Києва на честь Степана Бандери, неоднозначного українського націоналістичного лідера середини ХХ ст. Є три позиції в такому дискурсі: "історична ностальгія"; "націоналістичний" і "деколонізації". Сподіваюся, що Україна як пострадянська країна використовуватиме символічний простір і владу топоніміки, щоби звільнитися від влади комуністичного минулого й заявити про новий порядок. Це можна зробити деспотичним чином, наприклад, як тоталітарні режими, або (сподіваємося, що Україна так робитиме) за допомогою демократії, відкритості та участі громадян.

Розглянуто соціологію пандемії COVID-19 в корпусі епідеміологічних досліджень і політики. Висвітлено інноваційні тенденції розвитку рефлексивних процесів та теоретичного синтезу в новітній соціології. Розкрито проблеми узагальнення результатів онлайн опитувань. Увагу приділено соціологічним дослідженням під час карантину, медикалізація сучасного суспільства, особливостям самооцінки щодо здоров'я та медичної допомоги у доковідний і ковідний періоди. Подано інформацію про обмеження та ризики під час проведення оціночних соціологічних досліджень в умовах пандемії. Розглянуто онлайн-технології навчання як джерело досвіду віддаленних методів дослідження в час пандемії та цифрових технологій. Проаналізовано суперечності традицій культурної діяльності в умовах пандемії. Досліджено специфіку представлення та інтерпретації статистики смертності населення України під час пандемії COVID-19. Розглянуто вплив пандемії COVID-19 на вітчизняний ринок праці.

Розкрито тенденції легітимації приватної власності на землю та підприємства в Україні. Виокремлено інституціональні ризики демократичної трансформації української держави, проблеми ідентифікації та теоретичного осмислення. Окреслено український капіталізм у контексті глобальних ризиків. Зазначено про сегментування громадян сучасної України за ставленням до влади. Обговорено суб’єктність громадянського суспільства в Україні. Охарактеризовано взаємодію української держави та релігійних спільнот як чинник демократичного транзиту. Розглянуто питання розвитку теоретичного аналізу суперечностей соціального відтворення консьюмеристських практик в сучасній Україні. Наголошено про соціальні проблеми і ризики у повсякденному житті українського соціуму. Висвітлено проблеми розвитку інформаційного ресурсу колективної пам'яті народу України в умовах культурної глобалізації.