Досліджено історію виникнення поняття "закиненість" в історії філософської думки. Визначено зміст, який вкладався у досліджуване поняття у філософських концепціях М. Гайдеіера та Ж.-П. Сартра і різницю між ними. Виявлено та експліковано зв'язок феномену "закиненості" з поняттям вкоріненості та абсурду. При визначенні досліджуваного феномену заторкнуто явище "падіння" (падіння Dasein від себе у світ). Виявлено, що феномен є наслідком падіння самості у світ, яка характеризується її захопленням, огортанням турботами і співбуттям з іншими. Феномен проявляється втратою людини самої себе, падінням від себе, зависанням у публічному світі, у бутті-разом, співбутті яке складають три компоненти: пересуди, цікавість та двозначність. Закиненість постає феноменом, що має безпосередній зв'язок з багатьма видами людської діяльності, проявлений у культурі і присутній в ній фундаментально та виступає необхідним для вирішення антропологічних питань сенсу людського існування, взаємовідносин людини і суспільства та походження культури, а тому потребує подальшого додаткового наукового опрацювання.