Розглянуто проблему лікування хвороб панкреатобіліарної системи із застосуванням лапароскопічних технологій. Зазначено, що дослідження патофізіологічних змін у хворого під час лапароскопічного втручання є базою для розробки безпечних технологічних параметрів малоінвазивної операції у разі супутніх захворювань серцево-судинної системи, хронічних гепатитів і цирозів печінки, цукрового діабету та ожиріння. Доведено, що поєднане застосування оригінальних хірургічних інструментів і технологія локальної гіпертермії правого підребер'я дали можливість створити надійні профілактичні заходи та способи лікування гнійно-запальних післяопераційних ускладнень у хворих з деструктивними процесами панкреатобіліарної системи. Розроблено алгоритм лікування ускладнених форм жовчнокам'яної хвороби на підставі доцільності широкого використання малоінвазивних методів. Обгрунтовано методики лапароскопічного лікування порожнинних утворень печінки, підпечінкового простору та підшлункової залози (кіст та абсцесів).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.014-5

Рубрики:

Піддіафрагмальний абсцес. Абдомінальний сепсис

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - комплексна оцінка стану гуморальної ланки імунної системи пацієнтів із гнійним холангітом для визначення діагностичних та прогностичних імунологічних маркерів при різному перебігу захворювання. Залежно від патологічних змін у біліарній системі досліджуваних хворих розподілено на три групи: I - холангіт, обумовлений холедохолітіазом, II - холангіт в умовах рубцевих стриктур, III - холангіт в умовах виконаної реконструкції протокової системи. Досліджували рівні імуноглобулінів A, M, G та цитотоксичні гуморальні фактори. При гострому перебігу запалення констатовані зміни імунореактивності у вигляді високих рівнів імуноглобулінів ранньої імунної відповіді. При хронічному холангіті більш виражено підвищувалась цитотоксичність сироватки крові, рівень якої узгоджувався з клінічною тяжкістю. Статистично значущо високий рівень поліпептидів середньої молекулярної маси був результатом накопичення у сироватці крові вторинних ендогенних токсинів із недостатньою їх елімінацією. Висновки: сумарна амплітуда змін імунореактивності була максимально виражена у хворих із гострим перебігом холангіту у вигляді високих рівнів імуноглобулінів ранньої імунної відповіді. При хронічному перебігу домінували ознаки виснаження імунологічної відповіді.