На підставі аналізу ізольованих вогнепальних поранень черепа та головного мозку встановлено, що в мирний час переважають кульові поранення голови, а у військових локальних конфліктах переважають осколкові поранення. Доведено, що кульові поранення характеризуються більш важким ушкодженням головного мозку, а осколкові поранення - більш поширеними ушкодженнями м'яких тканин голови та кісток. Установлено, що прогнозування наслідків у випадку вогнепальних ушкоджень черепа та головного мозку залежить від характеру снаряда, що ранить (кульовий, осколковий), характеру поранення (проникне, непроникне), ходу раневого каналу (діаметральний, радіарний, сегментарний, тангенціальний), тяжкості стану хворого, а також термінів і адекватності надання спеціалізованої допомоги. Показано, що всі хірургічні втручання з приводу вогнепальних поранень черепа та головного мозку доцільно проводити в спеціалізованих нейрохірургічних установах, оскільки надання допомоги в кваліфікованих медичних пунктах часто (у 59 % хворих) потребує повторних хірургічних втручань.