Мета роботи - дослідити взаємозв'язок між порушеннями кишкового мікробіоценозу та рівнем серотоніну в сироватці крові у хворих на цукровий діабет (ЦЦ) 2 типу. На базі санаторію "Березовий гай" ПрАТ СКК "Миргородкурорт" обстежено 126 хворих на ЦЦ 2 типу середньої тяжкості у стадії субкомпенсації без ознак кетоацидозу із діабетичною ентеропатією, з них 75 (59,5 %) жінок та 51 (40,5 %) чоловік. Середній вік хворих - (56,90 +- 5,41) року. Тривалість ЦД 2 типу становила в середньому (11,80 +- 2,91) року. Всі пацієнти для корекції порушень вуглеводного обміну одержували цукрознижувальну терапію у стабільних дозах протягом не менше ніж 6 міс. Пацієнтів розподілили на дві групи: I (n = 72) - хворі з переважанням закрепів, II (n = 54) - з переважанням діареї. До контрольної групи було залучено 22 практично здорові особи, з них 12 (54,5 %) жінок та 10 (45,5 %) чоловіків. Середній вік - (22,8 +- 3,1) року. Всім пацієнтам проводили оцінку стану вуглеводного обміну за концентрацією глюкози в сироватці крові натще, постпрандіальним вмістом глікозильованого гемоглобіну та C-пептиду за допомогою апарата CGMS ММТ-71002W Medtronik (MiniMed, США). Рівень серотоніну в сироватці крові визначали за допомогою методу високоефективної рідинної хроматографії на хроматографі Agilent 1100 (Agilent Technologies, США). Стан мікробіоценозу товстої кишки оцінювали за бактеріограмою калових мас. Проводили анкетування з метою оцінки скарг з боку шлунково-кишкового тракту. В анкеті хворі відзначали інтенсивність і частоту виникнення зазначених скарг протягом доби та тижня. У хворих з діабетичною ентеропатією з переважанням діареї відзначено більшу інтенсивність і частоту виникнення абдомінального больового синдрому у порівнянні з пацієнтами з переважанням закрепів, зростання сироваткового рівня серотоніну вдвічі у порівнянні з контрольною групою і у 3,2 разу у порівнянні з пацієнтами з переважанням закрепів. За даними дихального водневого тесту, у хворих з переважанням діареї виявлено зростання пропульсивної активності кишечника за умов збереженім функції ілеоцекального клапана, що супроводжувалося різким зменшенням кількості біфідобактерій за одночасного зменшенням титру кишкової палички і зростання вмісту умовно-патогенної мікрофлори. Висновки: у хворих на ЦД 2 типу з переважанням синдрому діареї відзначено значне зменшення кількості біфідобактерій, що призводить до зростання впливу умовно-патогенної мікрофлори і, відповідно, до потенціювання запалення у стінці кишечника із активацією вивільнення серотоніну.

Розроблено методи підвищення ефективності лікування діабетичної ентеропатії (ДЕ), асоційованої з синдромом надмірного бактеріального росту (СНБР), у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу із застосуванням природних і преформованих чинників курорту «Миргород». Обстежено 187 хворих на ЦД 2-го типу із ДЕ. У 126-ти (67,4 %) хворих на ЦД 2-го типу наявна ДЕ з СНБР: у 72-х( 57,1 %) пацієнтів переважання закрепів, у 54-х (42,9 %) – діареї. Зазначено, що ЦД 2-го типу із ДЕ, асоційованою з СНБР, супроводжується прооксидантно-антиоксидантним дисбалансом, ендогенною інтоксикацією і ендотеліальною дисфункцією з максимальною вираженістю при ДЕ з діареєю на фоні зростання рівня серотоніну сироватки крові. Рифаксимін і симбітер у складі комплексного лікування ефективно усувають СНБР і потенціюють вплив на основні патогенетичні механізми ДЕ.