Мета роботи - вдосконалення рівня професійної діяльності тренерів із силового фітнесу за допомогою використання показників варіабельності серцевого ритму для розширення методів діагностики функціонального стану спортсменів та оцінки адаптаційних реакцій на навантаження. Для досягнення поставленої мети залучено 40 нетренованих чоловіків 18 - 20 років і 20 тренованих юнаків, які займаються силовим фітнесом протягом трьох років. Сформовано 3 дослідні групи по 20 осіб у кожній. Представники контрольної (КГ) і 1-ї основної груп (нетреновані) та представники 2-ї основної групи (треновані) застосували протягом трьох місяців дослідження різні режими силового навантаження. Для оцінки процесів вегетативної регуляції серцево судинної (ССС) системи використовували методи аналізу варіабельності серцевого ритму (ВСР). На початку досліджень у КГ реакція ССС відображає найбільш знижений рівень резистентності до навантажень середньої інтенсивності й великого обсягу тренувальної роботи. Застосування навантажень великого обсягу роботи та низької інтенсивності підвищує параметри показника наднизькочастотного спектра коливань кардіоінтервалів з одночасним зниженням активності низько- та високочастотного спектра порівняно з даними, встановленими під час роботи в режимі високої інтенсивності та малого обсягу. Показники ВСР учасників усіх груп після трьох місяців тренувань свідчать, що процес довготривалих занять силовим фітнесом в умовах заданих режимів навантаження призводить до економізації функціонування ССС. У кінці програми дослідження в юнаків усіх трьох дослідних груп у стані спокою виявлено більш виражене превалювання наднизькочастотного спектра (VLF). Зроблено висновки, що поглиблене вивчення та практичне застосування методу варіабельності серцевого ритму в процесі діагностики адаптаційних змін в організмі під час використання різних режимів навантаження надає змогу вдосконалити рівень професійної діяльності тренерів із силового фітнесу.

Мета роботи - обгрунтування та розробка моделей занять із силової підготовки в хортингу на основі ефективного поєднання інтегральних механізмів підвищення рівня резистентності спортсменів до подразника. Для практичної реалізації поставленої мети використано аналіз результатів досліджень провідних науковців зі змішаних єдиноборств, силового фітнесу, спортивної фізіології та біохімії рухової активності. Основними маркерами, які досліджувалися під час аналізу експериментальних результатів, наведених у доступній нам літературі, були такі показники, як режими навантажень та енергозабезпечення, варіативність компонентів навантаження, співвідношення комплексів тренувальних вправ на тренажерах і з вільною вагою обтяження, періодичність використання базових та ізолюючих вправ. У процесі аналізу результатів досліджень провідних науковців щодо проблеми необхідності використання інтегрального підходу до тренувального процесу в змішаних єдиноборствах виконано певні зрушення в моделюванні занять. Так, ураховуючи особливості завдань, які ставляться перед спортсменами на етапі спеціалізовано-базової підготовки в хортингу, розроблено моделі тренувальних занять із силової підготовки. Виявлено, що залежно від відповідної комбінації вправ на тренажерах і з вільною вагою обтяження, з використанням різних анаеробних режимів енергозабезпечення суттєво змінюються показники робочої маси снаряду, що впливає на величину інтенсивності навантажень. Установлено, що саме використання принципу "передчасної втоми працюючих м'язових груп" із певною послідовністю використання алактатного та лактатного видів енергозабезпечення надає змогу не лише знизити параметри показника робочої маси снаряду, але й одночасно підвищити інтенсивність. Відповідні зміни сприятимуть підвищенню адаптаційних резервів організму. Зроблено висновки, що використання комплексів тренувальних засобів із достатньо різноманітної варіативності послідовного застосування базових та ізолюючих вправ сприятиме прискореним процесам довготривалої адаптації спортсменів із хортингу за мінімальний проміжок часу.