Проведено комплексний аналіз теоретичних і практичних питань, пов'язаних з визначенням та оформленням договорів валютного дилінгу в цивільному праві України. Розкрито зміст договору валютного дилінгу, досліджено співвідношення даних договірних зобов'язань з іншими подібними правовими конструкціями у цивільному праві. Наведено класифікацію договорів валютного дилінгу. Розкрито сутність поняття договору валютного дилінгу як єдиного договору змішаного типу (купівлі-продажу з елементами надання послуг) і сукупності двох самостійних за типовою належністю договорів (конверсійної купівлі-продажу іноземної валюти та надання послуг з її проведення). Розроблено рекомендації щодо застосування норм цивільного законодавства в процесі оформлення договорів валютного дилінгу. Обгрунтовано шляхи вирішення спірних питань кваліфікації договорів валютного форварда, дейтрейдингу та їх відмежування від інших правових конструкцій.

Уперше розроблено концепцію синтезу системи управління податкових органів з застосуванням системного підходу, виділено два рівні управління, що дає змогу підвищити ефективність їх роботи завдяки раціональному розподілу функцій і задач управління на кожному рівні. Запропоновано механізм перспективного планування податкових перевірок, що базується на принципах повноти, цілісності, гнучкості й обгрунтованості, що дає змогу формувати об'єктивні плани податкових надходжень на підставі своєчасного виявлення й обліку тенденції зміни макроекономічних показників та їх впливу на процеси оподаткування. Наведено механізм поточного планування податкових перевірок з використанням методів економіко-математичного моделювання з метою здійснення ефективної організації роботи податкових органів завдяки рівномірному завантаженню інспекторів і раціональному розподілу між ними завдань залежно від їх кваліфікації та спеціалізації, і, таким чином, скоротити витрати на проведення перевірок. Створено структуру комплексу інформаційної підтримки проведення перевірок з застосуванням інформаційних технологій, що дає змогу скоротити терміни податкових перевірок і підвищити їх ефективність на базі автоматизації рутинних операцій і розробки більш чітких планів перевірок.

Розглянуто питання еволюції та порівняльної характеристики договорів валютного дилінгу (ВД) за законодавством України й іноземних країн. Висвітлено правову природу та підстави виникнення зобов'язань ВД, особливості окремих видів його правочинів, зокрема, договорів валютного форварду, ф'ючерсу, опціону, дейтрейдингу.

Рассмотрены вопросы эволюции и сравнительной характеристики договоров валютного дилинга (ВД) по законодательству Украины и иностранных стран. Освещены правовая природа и основания возникновения обязательств ВД, особенности отдельных видов его сделок, в частности, договоров валютного форварда, фьючерса, опциона, дейтрейдинга.

Досліджено державну інноваційну політику і інноваційну діяльність (об'єкт господарсько-правового забезпечення). Розглянуто програмне регулювання як засіб державного впливу на інноваційний розвиток; склад, структуру та характеристику рівнів вищезазначеного забезпечення. Проаналізовано господарсько-правове забезпечення некомерційної та комерційної інноваційної діяльності. Висвітлено питання міжнародного трансферу технологій, господарсько-правового захисту "ноу-хау", господарсько-правового регулювання ліцензійних договорів та передачі прав інтелектуальної власності (франчайзинг, концесія) суб'єктами господарювання. Розглянуто договори, що випливають з ризиків управління інноваційною діяльністю - основні договори валютного дилінгу.

Досліджено сутність інноваційного процесу, його господарсько-правове регулювання. Запропоновано головний критерій ефективності цього регулювання. Обгрунтовано теоретичне положення про сутність інноваційних правовідносин як господарських, що можуть бути предметом регулювання з боку такої підгалузі господарського права, як інноваційне право. Обгрунтовано, що невирішеність проблем правового забезпечення, на яких наголошується у багатьох наукових джерелах, пов'язана з браком ідей, ефективних організаційних моделей управління тим чи іншим процесом та іншими недоліками правового регулювання інноваційної діяльності. Наведено загальну характеристику договірних відносин у сфері інтелектуальної власності, досліджено господарсько-правове регулювання трансферу технологій, а також "ноу-хау" та передачу прав інтелектуальної власності суб'єктами господарювання. Обгрунтовано доцільність використання принципу зменшення ризику економічних втрат та/або одержання спекулятивної вигоди від послуг з придбання чужих ризиків, за яким діють договори валютного дилінгу, за умов укладання інноваційних договорів на розробку та впровадження науково-технічних, інноваційних, інвестиційних проектів і нових видів продукції, що також належать до вироблених на засадах господарського ризику.

Визначено теоретичні, методичні та практичні питання щодо забезпечення еколого-економічного формування землеволодінь і землекористувань. Розкрито сутність земельних відносин та еколого-економічні умови використання земельних ресурсів. Проаналізовано сучасний стан та визначено еколого-економічну ефективність формування землеволодінь і землекористувань України та досліджуваного регіону. Запропоновано методичні підходи до розробки стратегії ефективного та раціонального формування землеволодінь і землекористувань на базі комплексного поєднання оптимізаційних моделей на мікро- та мезорівнях функціонування сільськогосподарських підприємств, механізмів орендоутворення та врахування еколого-економічних умов розвитку земельних відносин.

Агропромисловий сектор має значний вплив на стан національної економіки, тому ключовим завданням державної політики є забезпечення його постійного розвитку. Мета наукового дослідження - оцінювання досвіду високорозвинених країн (на прикладі США) у сфері державного регулювання продуктивності використання ресурсного потенціалу аграрного сектору для визначення ключових напрямів розвитку вітчизняної аграрної політики. Встановлено можливість використання важелів "зеленої скриньки" у вітчизняній аграрній політиці, направлених на оптимізацію використання ресурсного потенціалу. Означено критерії приналежності державних заходів до "зеленої скриньки": їх вплив не повинен стосуватися цінової підтримки виробництв, фінансування здійснюється за рахунок урядових бюджетних програм, а не споживачів продукції сільськогосподарського виробництва. Виявлено невизначеність цілей і стратегії вітчизняної аграрної реформи. Окреслено головну причину недосконалої стратегії розвитку вітчизняної аграрної сфери - відсутність концепції та механізму державного регулювання продуктивності використання ресурсного потенціалу підприємств аграрного сектора. Обгрунтовано низький рівень уваги з боку державної влади до ресурсного потенціалу сільського господарства. Встановлено, що існуюча практика господарювання в рослинництві призводить до погіршення стану грунтово-кліматичних умов. Це обумовлює необхідність пошуку нових підходів до формування ресурсного потенціалу сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано незадовільний стан основних засобів, що використовуються у сільському господарстві, та їх вплив на урожайність сільськогосподарської продукції. Розглянуто хронологію трансформації системи державного регулювання продуктивності використання ресурсного потенціалу в аграрному секторі США. Встановлено наявність постійних цілей сільськогосподарської політики. Охарактеризовано основні типи сільськогосподарських підприємств в США: індивідуальні ферми, сімейні партнерства і сільськогосподарські корпорації. Встановлено спрямованість американської системи на посилення впливу державного регулювання з метою забезпечення умов ефективного використання ресурсного потенціалу. Визначено основні недоліки вітчизняної аграрної політики та запропоновано напрями її удосконалення. Висновки: на сьогодні не існує альтернативи активному державному регулюванню, направленому на формування, відновлення та використання ресурсного потенціалу вітчизняного аграрного сектора. У зв'язку з цим необхідно забезпечити оптимальну структуру ринкових і суспільних важелів впливу на ресурсний потенціал. Даний вплив має бути комплексним і безперервним для досягнення встановленої мети.

Інвестиційно-інноваційні процеси в діяльності суб'єктів агробізнесу пов'язані з багатьма сферами їхньої діяльності. Використання нових комбінацій продуктивних сил аграрних підприємств є важливим завданням у розвитку агропромислового виробництва. Отримані ефективні результати позитивно впливають на всі сфери діяльності аграрного підприємства. Мета наукового дослідження - формування інвестиційних механізмів та інституційних умов розвитку техніко-технологічної складової ресурсного потенціалу аграрних підприємств. Встановлено наявність дефіциту власних оборотних ресурсів виробництва у діяльності аграрних підприємств. Обгрунтовано важливість технологічного циклу як фактору агропромислового виробництва. Відзначено нестабільний характер результатів приросту валової продукції в агропромисловому виробництві від залучення коштів. Охарактеризовано причини невідповідності аграрного сектору існуючому споживчому попиту переробних сфер. Окреслено сутність і визначено причини взаємозв'язку між розвитком агропромислового виробництва й розширенням інвестиційних можливостей сільськогосподарських підприємств. Визначено тенденцію щодо збільшення кількості сільськогосподарських підприємств і скорочення чисельності працівників у даній сфері. Встановлено збитковий характер діяльності підприємств сільськогосподарської галузі. Обгрунтовано доцільність державної підтримки аграрних підприємств. Визначено й охарактеризовано спонукальні мотиви для розвитку інвестиційно-інноваційної діяльності підприємств агропромислового виробництва. Запропоновано рекомендації щодо імплементації світового досвіду стосовно державної підтримку інноваційної діяльності сільськогосподарських підприємств. Охарактеризовано принципи державної аграрної політики. Відзначено низький рівень адаптивності існуючого законодавчо-нормативного регулювання діяльності агропромислових підприємств. Запропоновано заходи для реалізації курсу модернізації сільськогосподарських підприємств.

Розроблення інноваційної стратегії здійснюється в рамках стратегічного управління підприємством. Інноваційна стратегія має довгостроковий характер та формується відповідно до цілей підприємства для оптимального перерозподілу ресурсів в рамках інвестиційної діяльності. Мета наукового дослідження - узагальнення теоретичних та практичних аспектів планування, впровадження та оцінювання стратегій управління ресурсним потенціалом підприємств для розроблення рекомендацій у сфері сільського господарства. Визначено умови впровадження та зміст стратегічного управління. Обгрунтовано аспекти, які впливають на вибір інноваційної стратегії підприємства. Відзначено важливість узгодження напрямів інноваційної діяльності в рамках підприємства. Обгрунтовано доцільність формування концепції соціально-економічної адаптації аграрного підприємства до інноваційної моделі технологічного розвитку. Надано визначення поняття "економічна адаптація". Охарактеризовано обмеження, які перешкоджають впровадженню у діяльності українських аграрних підприємств інноваційної моделі технологічного розвитку. Відзначено роль якості взаємодії персоналу в процесі інноваційного розвитку підприємства. Визначено заходи для усунення негативного впливу інноваційної моделі технологічного розвитку на підприємства аграрного сектору. Запропоновано застосування методології узгодження інтересів у процесі розроблення проектів технічного переозброєння на аграрному підприємстві. Охарактеризовано концептуальний зміст та принципи соціально-економічної адаптації аграрного підприємства до інноваційної моделі технологічного розвитку. Запропоновано визначати конкурентоспроможність підприємства як результат його соціально-економічної адаптації. Охарактеризовано основні показники для оцінювання результату такої адаптації. Відзначено роль узгодженості інтересів суб'єктів підприємства у процесі соціально-економічної адаптації.

Розглянуто сучасні теоретичні та практичні аспекти формування інноваційних платформ управління економічними процесами в умовах цифровізації економіки. Висвітлено проблеми управління розвитком суб'єктів господарювання в турбулентних умовах. Охарактеризовано моделі та методи інноваційного управління економікою. Розкрито питання адаптації суб'єктів господарювання до інтеграційних змін. Увагу приділено управлінню інноваційним розвитком регіонального ринку житлової нерухомості, ефективності розвитку інноваційного потенціалу промислових енергетичних підприємств, економічним передумовам розвитку підприємств на засадах циклової економіки.