Науково обгрунтовано економічну сутність освіти, встановлено її взаємозв'язок з соціально-економічним розвитком, розроблено пропозиції щодо посилення функціональної ролі освіти як фактора розвитку суспільства. Запропоновано розглядати освіту як сукупність економічних відносин, що виникають з приводу виробництва, розподілу, обміну та споживання результатів освітньої діяльності. Удосконалено систему оцінювання результатів соціально-економічного розвитку суспільства шляхом уведення в традиційний індекс людського розвитку показника розширення прав і можливостей людей, що відображає їх свободу вибору через рівень досягнутих політичних, економічних і громадянських свобод. Розкрито сутність соціально-економічних функцій освіти та виокремлено самостійну функцію модернізації суспільства, що полягає в мотивуванні економічних суб'єктів на здійснення суспільних перетворень та соціально-економічний розвиток через формування складових культурного та соціального капіталу. Проаналізовано зарубіжний досвід організації систем освіти та обгрунтовано рекомендації щодо вдосконалення системи освіти в Україні.

Проаналізовано ключові аспекти та чинники соціально-економічного розвитку суспільства. На основі дослідження теоретичних підходів з'ясовано сутність поняття "економічний розвиток". Визначено найважливіші складові нової якості зростання. Обгрунтовано необхідність і можливість доповнення індикатора успіхів країни в соціально-економічному розвитку (ІЛР), який щорічно розраховується ПРООН і відображає взаємозв'язок між оцінкою довголіття в країні, рівнем грамотності й освіченості населення та рівнем його життя, показниками розширення прав, економічних свобод і можливостей. На основі кореляційного аналізу показників індексу розвитку людського потенціалу, з одного боку, та індексу розвитку людського потенціалу з урахуванням показників розширення прав, економічних свобод і можливостей, а також індексу задоволеності життям, політичної та економічної свободи, з іншого боку, доведено, що між цими індикаторами існує прямий сильний зв'язок. Це засвідчує факт прямого впливу міри задоволеності життям, економічної незалежності та політичної участі на соціально-економічний розвиток суспільства. Порівняння складу отриманих кластерів із рейтингом країн за рівнем людського розвитку в рамках традиційного ІЛР засвідчив наявність певних розбіжностей. Так, найбільша кількість країн з дуже високим рівнем людського розвитку при застосуванні індикаторів розширення прав і можливостей втратили свій статус. Аналогічні результати спостерігаються і для багатьох інших країн, які за рейтингом ІЛР з урахуванням розширення прав і можливостей опинилися в більш низькій за рівнем людського розвитку групі країн. Дослідження показало, що жодна з країн не перемістилися в рейтингу в більш високу групу. Отримані результати підтвердили гіпотезу про наявність досить сильного зв'язку між рівнями загального задоволення життям, демократії й економічної свободи та соціально-економічним розвитком.

Визначено сутність поняття "інвестиції" та особливості формування інвестиційної привабливості. Проаналізовано поняття "інвестиційна привабливість". Зазначено, що на формування інвестиційної привабливості країни впливає безліч факторів. До уваги беруться такі фактори: політичні, географічні, історичні, культурні, правові, соціально-економічні, організаційні, фінансові, динаміка макроекономічних показників, наявність чи відсутність природних ресурсів, демографічна ситуація, рівень розвитку законодавчої бази, фіскальна політика, прозорість і стабільність економічної системи. Виявлено ряд фінансово-економічних передумов, які детермінують можливість та ефективність інвестування. Обгрунтовано, що хоча в Україні постійно здійснюються заходи щодо покращення інвестиційного клімату, негативні оцінки експертів та науковців вказують на недосконалість існуючої системи, що і спричиняє дефіцит інвестиційних активів. Зазначено, що однією з найголовніших умов економічного зростання країни є процес залучення інвестицій, який потребує наявності сприятливого інвестиційного клімату в державі. Негативна тенденція інвестиційних надходжень до країни зумовлена недостатньою розвиненістю факторів, які формують інвестиційний клімат. Досліджено основні принципи державного стимулювання інвестиційної привабливості країни. Зазначено, що на даному етапі розвитку економіки для України актуальним залишається питання підвищення ефективності інвестиційного процесу в державі. На жаль, на даний момент існує дуже багато причин недостатньої інвестиційної привабливості нашої країни. Зазначено, що політика українського уряду має бути спрямована на створення чіткої та реальної стратегії соціально-економічного розвитку країни, побудованої на аналізі реального економічного стану країни та наявних у ній ресурсів.