Наведено результати дослідження різних видів насильства щодо жінок, які надають сексуальні послуги за плату. Висвітлено основні джерела цього насильства та фактори вразливості жінок до інфікування ВІЛ, а також інфекціями, що передаються статевим шляхом.

На підставі комплексного вивчення даних клінічної картини й інструментальних методів дослідження визначено групи пацієнтів з вадами розвитку та захворюваннями кишечника, яким необхідне проведення обширних резекцій ободової кишки, в залежності від віку та нозології. Розроблено програму етапності хірургічної корекції вад розвитку та захворювань кишечника у дітей, яким необхідне проведення обширної резекції ободової кишки. Беручи до уваги характер змін в кишечнику та вікові анатомічні особливості товстої кишки у дітей, розроблено показання та визначено об'єм резекції ободової кишки в залежності від характеру патології. Розроблено та вдосконалено раціональний комплекс реконструктивно-пластичних операцій з відновлення функціональної цілості кишкового тракту після субтотальної резекції ободової кишки, направлений на надійне формування анастомозу між залишеними куксами товстої та прямої кишок з урахуванням необхідної довжини брижі та достатнім кровопостачанням кишки, що зводиться. Вперше обгрунтовано та запропоновано диференційний підхід до вибору оптимального способу відновлення прохідності кишкового тракту з формуванням функціонально-вигідного резервуарного варіанту "неоректуму" у пацієнтів з колектомією. Вперше в світі розроблено, запропоновано, патогенетично обгрунтовано та впроваджено спосіб реконструкції кишкового тракту з формуванням функціонально-вигідного "неоректуму" із ілеотрансплантату з боковим анастомозом для відновлення недостатності клапанного механізму та забезпечення повноцінності резервуару після колектомії у дітей. Оцінено клінічну ефективність запропонованих методів лікування. Визначено чинники, що впливають на виживання дітей з вадами розвитку та захворюваннями кишечника, яким необхідне проведення обширної резекції ободової кишки та повинні враховуватись в прогностичному плані під час хірургічного лікування цієї патології.

Досліджено 185 дітей з аноректальними вадами розвитку (АРВР), які були обстежені та проліковані у відділеннях хірургії. Встановлено, що АРВР в 84,87 % проявляються норицевими формами. Для діагностування зовнішніх нориць (анальний стеноз, ректопромежинна та ректовестибулярна нориці) достатнім є об'єктивний огляд промежини із проведенням зондування норицевого ходу. При уточненні інших сполучень атрезованої прямої кишки із органами сечостатевої системи необхідним є виконання додаткових методів дослідження (колосто-, фістуло-, цистографія, екскреторна урографія, ультрасонографія, а за необхідності - КТ і МРТ). Наголошено, що своєчасне виявлення наявності нориць у дітей з АРВР має важливе значення для діагностики, що дозволяє краще прогнозувати характер корекції цих аномалій та їх функціональний прогноз.

Вивчено результати хірургічної корекції вад розвитку та захворювань кишечника у 105 дітей, яким необхідне проведення обширної резекції ободової кишки: 26 (24,76 %) дітей з тотальним агангліозом, 47 (44,76 %) пацієнтів із субтотальним агангліозом, 11 (10,48 %) - із ректо-сигмовидним агангліозом, 14 (13,33 %) - з атрезією товстої кишки, 4 (3,81 %) - з тотальним поліпозом товстої кишки та 3 (2,86 %) - з неспецифічним виразковим колітом. Завдяки раціональному комплексу реконструктивно-пластичних операцій після обширних резекцій ободової кишки у дітей вдалось уникнути летальності, забезпечити зниження післяопераційних ускладнень та покращити якість життя у віддаленому періоді. Високу ефективність цієї програми підтверджено добрими функціональними результатами у 88,57 % і задовільними - у 11,43 % пацієнтів.

Злукова кишкова непрохідність (ЗКН) є однією з найбільш актуальних проблем в абдомінальній хірургії у дітей, що зумовлено її високою частотою, великою кількістю ускладнень, рецидивів і релапаротомій, до яких вона призводить. Мета дослідження - вивчити клінічну ефективність інтраопераційного застосування антиадгезивних препаратів у дітей для профілактики рецидиву ЗКН. Проведено обстеження та аналіз медичної документації 86-ти дітей, які лікувалися у клініці дитячої хірургії Івано-Франківського НМУ протягом останніх 5-ти років з приводу ЗКН. Було виділено 2 групи пацієнтів: група порівняння - 40 дітей, які одержували традиційне лікування; основна група - 14 дітей, яким інтраопераційно застосовували антиадгезивний гель (АГ). Оцінку ефективності лікування здійснювали за характером післяопераційного перебігу (час відновлення перистальтики кишечника та початку ентерального годування, тривалість лікування у стаціонарі, частота ранніх післяопераційних ускладнень) та віддаленими результатами лікування (вираженість симптомів злукової хвороби, наявність рецидивів ЗКН та релапаротомій, зумовлених нею). Під час порівняльної оцінки післяопераційного перебігу у 2-х групах хворих було звернуто увагу на більш сприятливий перебіг у дітей основної групи, що проявлялося більш швидким відновленням перистальтики, що аускультується, зменшенням тривалості шлункового стазу, більш швидкою появою самостійної дефекації та скороченням термінів стаціонарного лікування. У групі порівняння рецидиви ЗКН виникли у 8-ми хворих (20,0 %), в 6-ти з них (15,0 %) проведено релапаротомії. У основній групі хворих рецидив виник у однієї дитини (7,1 %), однак релапаротомія не проводилася. Висновки: інтраопераційне застосування антиадгезивного гелю є високоефективним і безпечним способом профілактики рецидиву злукової кишкової непрохідності у дітей.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р733.457.465.305.6

Рубрики:

Ілеус (непрохідність) кишечнику у дітей

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Одними з найпоширеніших вроджених вад, які супроводжуються обструкцією дистальних відділів травного тракту в дітей, є хвороба Гіршпрунга (ХГ) та аноректальні мальформації (АРМ). Хірургічне лікування цієї патології досить складне, у багатьох випадках багатоетапне, супроводжується великою кількістю ранніх і пізніх ускладнень. Незважаючи на розвиток малоінвазивної хірургії і удосконалення хірургічного лікування за останні десятиріччя, функціональні результати операцій не завжди вдовольняють хірургів. У 5 - 35 % хворих спостерігаються ускладнення, що потребують тривалого лікування, повторних реконструктивних операцій, призводять до зниження якості життя пацієнтів. Мета роботи - встановити причини ускладнень реконструктивних операцій при ХГ та АРМ у дітей; визначити оптимальну діагностичну і лікувальну тактику. Проведено обстеження та аналіз медичної документації 70 дітей віком від 1 доби до 14 років, оперованих у клініці дитячої хірургії Івано-Франківського національного медичного університету з приводу ХГ та АРМ протягом останніх 10 років. Серед них 43 дитини прооперовано з приводу ХГ (співвідношення дівчаток і хлопчиків - 1:5,1) і 27 дітей з приводу АРМ (співвідношення дівчаток і хлопчиків - 1:1). Серед дітей з ХГ найчастіше спостерігали ректосигмоїдну форму (22 дитини), у 10 хворих - ректальну, у 9 - субтотальну, у 2 - тотальну форму. Гострий перебіг хвороби був в 11 дітей, підгострий - у 12, хронічний - у 20 дітей. У 15 (34,9 %) дітей були серйозні доопераційні ускладнення, що потребували невідкладних хірургічних втручань: обтураційна кишкова непрохідність (11 дітей), перитоніт 2 дитини), Гіршпрунг-асоційований ентероколіт (ГАЕК) -у 2 хворих. Серед дітей з АРМ найчастіше спостерігали аноректальну атрезію (21 дитина), у 6 з них - надлеваторну атрезію, у 15 - інфра- або інтралеваторну. В 1 дитини аноректальна атрезія поєднувалася з рідкісною вадою - вродженим товстокишковим мішком, ще в 1 дитини був синдром Курраріно. У 16 хворих відмічалися норичні форми атрезії, у 5 - безноричні. У 4 дітей були вроджені ізольовані нориці без атрезії (ректовес-тибулярні та ректоперінеальні), у 2 новонароджених - аноректальний стеноз тяжкого ступеня. Висновки: вищу частоту післяопераційних ускладнень і незадовільних результатів лікування виявлено після хірургічного лікування ХГ. Установлено, що найбільш вагомими факторами ризику розвитку післяопераційних ускладнень при ХГ є наявність доопераційного ГАЕК, велика довжина агангліонарної зони, пізня діагностика і хірургічне втручання. Найбільша частота ускладнень у дітей з АРМ спостерігалася при високих формах атрезії та в дітей із супутніми вадами розвитку (особливо з вадами сечових шляхів). Найчастішим порушенням функції після операцій в обох групах дітей була анальна інконтиненція різного ступеню, проте за тяжкістю превалювали ускладнення, пов'язані з післяопераційною обструкцією товстої кишки. Більшість ускладнень зумовлювалися технічними та тактичними помилками під час первинного хірургічного втручання. Спектр ускладнень значною мірою залежав від способу хірургічної корекції.