Встановлено ефективність розробленого методу санації черевної порожнини у комбінації з імунокорекцією в комплексній післяопераційній терапії шляхом оцінювання клінічного перебігу, показників клітинного та гуморального імунітету, цитокінової мережі й ендогенної інтоксикації у хворих на гострий абдомінальний сепсис (ГАС). Досліджено видовий склад мікрофлори ексудату черевної порожнини у хворих з перитонітом та її чутливість до антибіотиків, проведено визначення мікробної чистоти крові. Встановлено, що у хворих з ГАС включення в комплексне післяопераційне лікування розробленого методу санації черевної порожнини й імунотерапії супроводжується вираженим клінічним ефектом без явищ імуносупресії, сприяє покращенню клінічного перебігу захворювання, меншими відхиленнями від норми показників клітинного та гуморального імунітету й ендогенної інтоксикації. Доведено, що застосування розробленого методу санації черевної порожнини й імунотерапії покращує ефективність лікування та перебіг післяопераційного періоду у хворих на ГАС.

Наведено результати обстеження 134 хворих на гострий абдомінальний сепсис. Вивчено зміни цитокінового профілю в динаміці лікування. Виявлено позитивний вплив імунокорегувальної терапії на перебіг гострого абдомінального сепсису у різні терміни післяопераційного періоду.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.520.43-7 + Р413.520.43-7

Рубрики:

Хірургічне лікування жовчнокам'яної хвороби (холелітіазу)

Жовчнокам'яна хвороба

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

При жовчнокам'яній хворобі, ускладненій біліодигестивною норицею, за наявності кількох конкрементів у жовчному міхурі можливий рецидив БНТК. За наявності великого конкремента у жовчному міхурі та неможливості виконання холецистектомії та усунення нориці, що надзвичайно небезпечне, крім усунення БНТК, показане виконання холецистолітотомії з холецистостомією з метою попередження рецидиву непрохідності. При БНТК обов'язкова ревізія тонкої кишки для виявлення додаткових жовчних каменів. Найбільш інформативним методом доопераційної діагностики БНТК є КТ.

На сучасному рівні викладено загальні питання щодо організації надання хірургічної допомоги, асептики й антисептики, гемостазу, трансфузіології, анестезіології та травматології, гнійно-септичної хірургії, онкології, трансплантологи. Це має велике значення для формування професійних знань у студентів, а також створює необхідну базу для подальшого вивчення хірургічних дисциплін. Сучасна хірургія щодо свого розвитку завдячує основоположним розділам, які є предметом загальної хірурги. Сюди ж входять елементи хірургічної пропедевтики, оскільки освоєння методику обстеження хірургічного хворого, і практика в установленні правильного діагнозу та обранні відповідної тактику лікування пацієнта з написанням навчальної історії хвороби. Зібрані матеріали розраховані на формування у студентів чіткої системи хірургічних знань, яка буде поєднувати в собі класичні догми загальної хірургії та сучасні підходи до діагностики та патогенетичного лікування різних хвороб, вирішальне значення серед яких має хірургія. Сучасну теоретичну наукову інформацію представлено так, як вона необхідна для вирішення конкретних діагностичних і лікувальних завдань.

Висвітлено методи обстеження хірургічного хворого за органами та системами, включаючи клінічні, інструментальні та інші. Акцентовано увагу на методах та прийомах фізикального обстеження пацієнта в хірургічній клініці. Це дозволяє вірно встановити діагноз та визначити показання до оперативного лікування. Кожен розділ доповнено клінічною картиною хірургічної патології, що найчастіше зустрічається з боку відповідного органа або системи, яку досліджують. Окремо подано методики обстеження при грижах черевної стінки, "гострому животі", при тяжкій травмі та невідкладних хірургічних станах. Визнано, що основи діагностики (пропедевтика) є першим предметом, який ознайомлює студентів із клінічною медициною. Зазначено, що на курсі пропедевтики хірургічних захворювань вивчають методику обстеження хірургічного хворого, симптоми і синдроми якої дозволяють діагностувати хірургічну паталогію та визначитися з подальшою тактикою лікування, з урахуванням необхідності виконання оперативного втручання та оцінки операбельності пацієнта.