Розглянуто питання, пов'язані з підприємством як з суб'єктом господарювання, зокрема, інвестиційної діяльності, управління якісними показниками продукції, охорони інтелектуальної власності, регулювання розвитку конкуренції та обмеження монополізму, оплати праці, прибутку, рентабельності та витрат виробництва, основних фондів і виробничої потужності. Запропоновано класифікацію підприємств, визначено типи виробничої структури. Викладено основні завдання планування діяльності підприємства, охарактеризовано план розвитку господарського портфеля.

Рассмотрены вопросы, связанные с предприятием как с субъектом хозяйствования, в частности, инвестиционной деятельности, управления качественными показателями продукции, охраны интеллектуальной собственности, регулирования развития конкуренции и ограничения монополизма, оплаты труда, прибыли, рентабельности и затрат производства, основных фондов и производственной мощности. Предложена классификация предприятий, определены типы производственной структуры. Изложены основные задачи планирования деятельности предприятия, охарактеризован план развития хозяйственного портфеля.

Розкрито основні проблеми в сфері соціально-трудових відносин. Викладено механізм функціонування сучасного ринку праці, питання зайнятості та безробіття, управління продуктивністю, організації, нормування та оплати праці, її державного регулювання, визначення вартості робочої сили та аналізу трудових показників.

Раскрыты основные проблемы в сфере социально-трудовых отношений. Изложены механизм функционирования современного рынка труда, вопросы занятости и безработицы, управления продуктивностью, организации, нормирования и оплаты труда, её государственного регулирования, определения стоимости рабочей силы и анализа трудовых показателей.

Висвітлено основні проблеми, що виникають в сфері соціально-трудових відносин. Описано механізм функціонування сучасного ринку праці, розглянуто питання зайнятості та безробіття, управління продуктивністю, вартості робочої сили, аналізу трудових показників, а також організації, нормування та оплати праці. Розкрито суть поняття соціального партнерства. Проаналізовано особливості законодавчого регулювання робочого часу та часу відпочинку.

Освещены основные проблемы, возникающие в сфере социально-трудовых отношений. Описан механизм функционирования современного рынка труда, рассмотрены вопросы занятости и безработицы, управления производительностью, стоимости рабочей силы, анализа трудовых отношений, а также организации, нормирования и оплаты труда. Раскрыто содержание понятия социального партнерства. Проанализированы особенности законодательного регулирования рабочего времени и времени отдыха.

Висвітлено основні проблеми, що виникають у сфері соціально-трудових відносин. Описано механізм функціонування сучасного ринку праці. Розглянуто питання зайнятості та безробіття, вартості робочої сили, управління продуктивністю, а також організації, нормування та оплати праці, її державного регулювання. Визначено фактори формування та оцінки соціально-трудових відносин.

Освещены основные проблемы, возникающие в сфере социально-трудовых отношений. Описан механизм функционирования современного рынка труда. Рассмотрены вопросы занятости и безработицы, стоимости рабочей силы, управления производительностью, а также организации, нормирования и оплаты труда, ее государственного регулирования. Определены факторы формирования и оценки социально-трудовых отношений.

Висвітлено питання, пов'язані з підприємством як з суб'єктом господарювання. Розглянуто ресурси, організацію діяльності, особливості планування роботи, структуру й облік основних фондів підприємства. Наведено відомості щодо кадрового потенціалу, нормування, тарифної та безтарифної систем оплати праці. Описано показники стану та використання оборотних коштів, проблеми авторського права, можливості регулювання банкрутства, дії органів влади щодо конкуренції.

Освещены вопросы, связанные с предприятием ка субъектом хозяйствования. Рассмотрены ресурсы, организация деятельности, особенности планирования работы, структура и учет основных фондов предприятия. Приведены данные о кадровом потенциале, нормировании, тарифной и безтарифной системах оплаты труда. Описаны показатели состояния и использования оборотных средств, проблемы авторского права, возможности регулирования банкротства, действия органов власти, касающиеся конкуренции.

Досліджено сучасні тенденції матеріального стимулювання зайнятих в аграрному секторі економіки. Розглянуто проблему низького рівня оплати праці найманих працівників в аграрних підприємствах, причини та наслідки цього для сільського населення. На базі проведеного аналізу динаміки і тенденцій заробітної плати окреслено напрями вдосконалення матеріального стимулювання.

В дисертації досліджені теоретичні і методичні аспекти використання трудових ресурсів у тваринництві на прикладі аграрних підприємств Донецької області. Показана кількісна і якісна оцінка трудових ресурсів галузі, визначений рівень забезпечення аграрних підприємств суспільного сектора ресурсами живої праці, розроблений прогноз забезпеченості аграрних підприємств області працівниками тваринництва. Окреслені основні напрями поліпшення використання трудових ресурсів, зайнятих у тваринництві.

Досліджено особливості формування та розвитку сучасного ринку праці в аграрному секторі України. Висвітлено проблему дисбалансу ринку, його трудонадлишкової кон'юнктури. Запропоновано заходи з оптимізації аграрного ринку праці.

Запропоновано методику визначення рівня життя сільського населення на основі індексів регіонального людського розвитку. За цією методикою здійснено регіональну оцінку рівня життя сільського населення у 2005 - 2009 рр. Виявлено лідерів та аутсайдерів серед областей України за рівнем життя сільських мешканців.

Безпрецедентне скорочення кількості робочих місць у громадському секторі сільського господарства, яке відбулося внаслідок реформування аграрного сектора, зумовило масові вивільнення сільськогосподарських працівників і значне зростання безробіття у сільській місцевості. За цих умов відбулося переливання вивільнених аграріїв у неформальний сектор сільської економіки, в якому нині зосереджено більше 3 млн осіб зайнятого сільського населення. Особливістю неформальної сільської зайнятості є її зосередження у сільськогосподарському виробництві, яке здійснюється у ОСГ. Зайнятість несільськогосподарськими видами діяльності у неформальному секторі на селі, поки що, залишається незначною. Якісний склад зайнятих у неформальному секторі характеризується переважанням серед них соціально вразливих категорій працівників, нездатних на рівні конкурувати на аграрному ринку праці (сільська молодь, люди похилого віку, особи з низьким рівнем освіти тощо). Нині неформальна сільська зайнятість є об'єктивною необхідністю функціонування сучасного аграрного ринку праці, оскільки певною мірою амортизує негативні наслідки аграрного реформування. В існуючому стані вона неефективна і нераціональна. Забезпечення продуктивної зайнятості селян у неформальному секторі, підвищення її ефективності потребує продуманого державного регулювання зайнятості сільського населення в контексті створення на селі інституціональних, правових, організаційних, економічних і багатьох інших умов розвитку малого і середнього агробізнесу.

Деяке підвищення ефективності сільськогосподарського виробництва, що спостерігається протягом останніх років, поки що не привело до покращення ситуації на аграрному ринку праці. Найбільш гостро на ринку праці у сільській місцевості постають сьогодні проблеми зайнятості і безробіття населення. Аналіз сучасного стану та структури зайнятості сільського населення, попри деякі позитивні зрушення у цій сфері, показав в цілому несприятливу картину скорочення зайнятості працездатних селян у формальному секторі економіки, поширення самозайнятості селян, нераціональні вікову, освітню та професійну структури зайнятості сільського населення. Розв'язання проблем зайнятості на селі пропонується на основі застосування програмно цільового підходу. Зокрема, удосконалення і реалізації існуючих державних цільових програм розвитку села та сільських територій.

Угода про асоціацію між Європейським Союзом та Україною надала поштовх до активізації інноваційної діяльності українських товаровиробників та до збільшення обсягу капітальних інвестицій. Спостерігається розширення міжнародного ринку сільськогосподарської продукції. Співпраця з країнами Європейського Союзу має стати стимулом для розбудови всіх галузей економіки, однак не повинна заважати розвитку національних інтересів України та перешкоджати всебічному розвитку держави.

Побудовано економетричну модель взаємозв'язку зайнятості сільського населення України з рівнем його життя та вивчення можливостей використання моделі для обгрунтування заходів щодо їх підвищення. Для моделювання зазначеного взаємозв'язку за результативний показник обрано чисельність зайнятого сільського населення працездатного віку. На основі кореляційного аналізу структурних зв'язків визначено фактори, що істотно впливають на зайнятість. Доведено, що суттєво впливовими змінними є: кількість денних загальноосвітніх закладів, кількість дітей у дитячих дошкільних закладах, кількість бібліотек і клубних закладів. Виконана перевірка показала адекватність моделі та статистичну значущість факторних ознак. Обгрунтовано, що розвиток об'єктів сільської соціальної інфраструктури сприятиме підвищенню зайнятості та рівня життя на селі.

Представлено результати анкетування сільського населення щодо його задоволеності трудовою зайнятістю. Актуальність даного дослідження зумовлена різким скороченням робочих місць в агросекторі та потребою пошуку нестандартних, інноваційних форм сільської зайнятості для забезпечення селян роботою за місцем проживання. Мета роботи - оприлюднення результатів опитування мешканців сіл щодо їх сприйняття дистанційної зайнятості (ДЗ) та обгрунтування пропозицій стосовно її розвитку на сільських територіях. Анкетуванням було охоплено 622 сільських мешканця з 22 областей України. У ході опитування виявлено, що лише третина жителів мають постійну роботу в своєму селі, з них майже 40 % зайняті в сільському господарстві. Переважна більшість опитаних незадоволені своєю зайнятістю, серед причин майже половина респондентів назвали низький рівень заробітної плати. Більше третини селян поскаржилися на важкі умови праці. Щодо напрямів покращення своєї зайнятості, то понад чверть опитаних сільських мешканців виявили бажання виїхати на заробітки за кордон, кожний четвертий селянин вбачає покращення своєї зайнятості в пошуку роботи в місті. Також виявлено, що третина селян зацікавлені дистанційною формою зайнятості й готові опановувати інформаційні технології. На основі проведеного опитування визначено передумови розвитку ДЗ на сільських територіях, а саме: розвиток сільської інформаційно-комунікаційної інфраструктури; популяризація ДЗ серед селян; організація та проведення в селах курсів з підвищення комп'ютерної грамотності тощо. Розвиток ДЗ сприятиме підвищенню рівня доходів сільського населення.

Досліджено теоретичні та методологічні аспекти вимірювання рівня людського розвитку сільського населення. Визначено особливості його обчислення для аналізу рівня життя сільського населення в розрізі областей. На основі систематизації наукових джерел, узагальнення теоретико-методичних розробок щодо аналізу та оцінки рівня людського розвитку запропоновано методологічний підхід до вимірювання рівня людського розвитку сільського населення в розрізі областей. За даним підходом як узагальнюючий індикатор людського розвитку селян розроблено інтегральний індекс регіонального людського розвитку сільського населення. Інтегральний індекс розраховано як середньоарифметичну величину п'яти узагальнюючих індексів, що відображають найважливіші аспекти людського життя: демографічний розвиток, ринок праці, майновий стан, соціальне середовище та умови проживання. За запропонованим підходом здійснено оцінку рівня людського розвитку сільського населення України протягом 2014 - 2017 рр. у регіональному розрізі. За інтегральним індексом людського розвитку всі області згруповано в чотири групи: області з високим, середнім, низьким і дуже низьким рівнем розвитку. Виявлено лідерів та аутсайдерів серед областей України за рівнем життя сільських мешканців. Серед лідерів за розрахованим інтегральним індексом людського розвитку - Полтавська, Миколаївська та Чернігівська області. Найнижчі рівні людського розвитку зафіксовано в Донецькій, Тернопільській та Івано-Франківській областях. Результати дослідження свідчать про тотально низький рівень життя українського селянства та нерівномірність його людського розвитку в розрізі регіонів. Зазначене зумовлює необхідність розробки та обгрунтування управлінських рішень щодо вжиття дієвих заходів, спрямованих на усунення виявлених диспропорцій людського розвитку для кожного регіону України.

Узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання сприяння зайнятості сільського населення та підвищення якості його життя шляхом розвитку соціальної інфраструктури. Основною метою проведеного дослідження є оцінка впливу рівня розвитку соціально-культурної інфраструктури на кількість зайнятого населення та визначення перспектив підвищення зайнятості селян. Систематизація літературних джерел та підходів до вирішення проблеми забезпечення зайнятості сільського населення засвідчила, що в аналізі проблем зайнятості ефективним є застосування методів економіко-математичного моделювання. Актуальність вирішення проблеми сільської зайнятості полягає в тому, що в сільській місцевості вона стоїть гостріше, ніж у містах, і проявляється у вищому рівні безробіття. Дослідження впливу факторів розвитку соціальної інфраструктури на сільську зайнятість у статті здійснено в такій логічній послідовності: проаналізовано наявну статистичну базу показників соціальної, освітньої, культурної, побутової інфраструктури; визначено найвпливовіші показники розвитку соціальної сфери; побудовано економетричну модель впливу зазначених факторів на обсяги зайнятості. На основі побудованої моделі запропоновано заходи щодо розвитку сільської соціальної інфраструктури. Методичним інструментарієм проведеного дослідження стали методи економіко-математичного моделювання. Об'єктом дослідження обрано Україну в розрізі 24 областей, оскільки це дало змогу сформувати репрезентативний масив даних для побудови адекватної моделі. Наведено результати моделювання взаємозв'язків зайнятості з факторними індикаторами, які засвідчили, що найвпливовішими факторами розвитку сільської зайнятості в позааграрній сфері є кількість шкіл, дошкільних і клубних закладів, організацій торгівлі й абонентів Інтернету. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для обгрунтування управлінських рішень щодо забезпечення зайнятості сільського населення та підвищення рівня та якості його життя.

Узагальнено аргументи та контраргументи в межах наукової дискусії з питання підвищення рівня зайнятості молоді України шляхом підвищення вмотивованості студентів до працевлаштування та розвитку в них затребуваних ринком професійних та соціальних навичок. Основною метою проведеного дослідження є оцінка сучасного стану молодіжного сегмента ринку праці та визначення напрямів активізації політики зайнятості молоді в умовах сучасних викликів. Систематизація літературних джерел і підходів до вирішення проблеми молодіжної зайнятості засвідчила, що в аналізі проблем зайнятості ефективним є застосування методів соціологічного опитування. Актуальність вирішення проблеми зайнятості молоді полягає в тому, що дана категорія населення належить до вразливих, що проявляється у вищому рівні її безробіття. Дослідження проблеми зайнятості молоді в статті здійснено в такій логічній послідовності: проаналізовано наявну статистичну базу показників робочої сили, зайнятості, безробіття молоді, вивчено результати соціологічного опитування працюючої студентської молоді, виявлено основні риси портрета сучасного працюючого студента та визначено причини низької мотивації певного прошарку студентства до зайнятості. На основі проведеного аналізу запропоновано заходи щодо сприяння зайнятості молоді. Об'єктом дослідження обрано працездатне населення України віком 15 - 35 років, зокрема вікові групи 15 - 24 років і 25 - 30 років. У статті наведено актуальні заходи щодо активізації зайнятості молоді в умовах сучасних викликів, зокрема запропоновано більш широке залучення роботодавців до підвищення якості підготовки робочої сили, підвищення мотивації студентів до зайнятості, розвиток у молодих фахівців соціальних компетентностей для забезпечення їх конкурентоспроможності тощо. Результати проведеного дослідження можуть бути корисними для обірунтування управлінських рішень щодо підвищення якості підготовки молодих фахівців і сприяння підвищенню рівня зайнятості молоді.

Присвячено обґрунтуванню теоретико-методологічних засад та розробці науково-прикладних основ забезпечення зайнятості та підвищення рівня життя сільського населення в сучасних умовах реформування агросектору. Запропоновано методологічний підхід до оцінювання рівня життя сільського населення у регіональному розрізі на основі інтегрального індексу регіонального людського розвитку. Здійснено групування регіонів України за рівнем життя, що визначений на основі інтегрального індексу. За результатами соціологічного дослідження аргументовано необхідність поширення інноваційних форм зайнятості, зокрема обґрунтовано заходи, спрямовані на розвиток дистанційної зайнятості у сільській місцевості. Розроблено організаційно-економічний механізм забезпечення зайнятості сільського населення. Визначено напрями розвитку інституціонального середовища формування політики зайнятості та рівня життя сільського населення в Україні. Запропоновано інноваційні інструменти забезпечення зайнятості та підвищення рівня життя сільських мешканців і визначено перспективні напрями диверсифікації сільської економіки в контексті підвищення зайнятості та доходів.