Досліджено нове поняття в українському суспільствознавстві - "конфліктологія". Викладено історіографію використання терміну "конфліктологія", обставини поширення цього терміну на території колишнього СРСР. Розглянуто зміст поняття та напрямки вивчення конфлікту. Зазначено, що наукові пошуки повинні спрямовуватись на формування відповідної культури поведінки у конфлікті, яка повинна сприяти розвиткові "культури компромісу".

Індекс рубрикатора НБУВ: Ф088

Рубрики:

Етнополітика

Шифр НБУВ: Ж69635 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто дискусійні питання теоретичного і методологічного характеру в царині вивчення етнічного конфлікту, які досить часто лишаються непоміченими вітчизняними дослідниками.

Обгрунтовано думку, що зі зміною влади політичний режим в Україні залишається гібридним, перехідним. Зазначено, що гібридним вважається режим, який поєднує елементи авторитаризму з ознаками демократичного урядування.

Автор статті не погоджується з поширеним трактуванням подій листопада - грудня 2004 року в Україні як революції. Натомість пропонується їх альтернативне пояснення крізь призму транзитології, що дає, на думку автора, можливість більш коректно визначити суть цих подій через категорію переходу.

Здійснено теоретичний аналіз поняття "політична криза". Вихідна теза: криза - це умова, а не наслідок конфлікту. Обгрунтуванням цієї тези є модель політичного циклу, у якій криза розглядається у зв'язку з такими явищами як стабільність і розпад. Модель передбачає нелінійне та інваріантне пояснення політичного процесу.

Дослідження спрямоване на перевірку поширеної тези про те, що зі зміною влади в Україні була відновлена політична стабільність. Спираючись на сконструйований індекс політичної стабільності та порівнюючи його значення з оцінками міжнародних дослідницьких установ, показано, що політичний режим в Україні залишається нестабільним.

Пояснено, чому українські еліти виявились неефективними у реформуванні суспільства. Пояснення відштовхується від аналізу їх структури, успадкованої від СРСР. Домінування комуністичної номенклатури у законодавчій і виконавчій владі за часів президентства Л. Кравчука і Л. Кучми, а також поява і зміцнення рентоорієнтованих політико-економічних груп у цей же період, стали головною перепоною на шляху суспільних трансформацій. Фрагментована структура еліт залишилася такою й після "помаранчевої революції". Проте якщо в період президентства Л. Кучми "вимушений плюралізм" заважав авторитарній консолідації, то з приходом до влади В. Ющенка він не перетворився на природний плюралізм і тому став гальмом на шляху демократизації.

Запропоновано чотириетапну періодизацію українського транзиту, що виходить від тези про зигзагоподібну траєкторію трансформації політичного режиму в Україні. Уточнено зміст понять "транзит" і "трансформація", які досить довільно використовуються у вітчизняній науковій літературі. Надано перелік факторів, які, на думку автора, не дозволять новій владній команді відновити авторитарний режим в Україні.

Дослідження спрямоване на перевірку поширеної точки зору про імовірність відновлення авторитаризму в Україні. Здійснений аналіз дає підстави стверджувати, що, попри відчутний авторитарний тренд, повернення до авторитаризму в нашій країні ускладнюється низкою структурних чинників. Спроби команди Президента В. Януковича сформувати в Україні аналог російської "керованої демократії" призведуть щонайбільше до формування квазі-авторитарного режиму. Такий режим не має майбутнього, а тому Україна, принаймні до кінця президентських повноважень В. Януковича, залишатиметься з "гібридним" режимом.

Сформульовано теоретичні засади дослідження. У дискусії з наявними поясненнями визначено базові поняття (політичний режим, пастка гібридності, гібридизація), сформульовано головні тези та припущення, запропоновано "зигзагоподібне" пояснення траєкторії політичних змін та їх періодизація. Детально описано етапи гібридизації. Перша спроба формування нових правил "політичної гри", що припала на президентство Л. Кравчука, виявилася невдалою через збіг структурних, актороцентричних та інституційних чинників. Зроблено спробу інвентаризації найбільш впливових досліджень "Помаранчевої революції". Беручи до уваги акторів (еліти чи маси) та середовище виникнення (внутрішнє чи зовнішнє), виділено чотири напрями досліджень причин, динаміки та наслідків "Помаранчевої революції". Спираючись на виділені з літератури ознаки (розпад держави, насильницький характер, зміна соціального ладу та соціальної структури суспільства, радикальна зміна політичних інститутів) та відсутність інституційних змін зроблено висновок, що події 2004 р. не були революцією. Увагу зосереджено на обгрунтуванні тези про збереження визначальних правил політичної гри після зміни влади у 2004 р. та поясненні руйнівного впливу неформальних угод і клієнтелізму на поведінку політичних гравців у постпомаранчевий період. Увагу акцентовано на наслідках гібридизації режиму: низькій стабільності, руйнівному тиску ззовні й особистих помилках президента В. Януковича, що спочатку призвели до кризи, а потім до її переростання у революцію.

Акцентовано увагу на впливові неформальних інститутів, передусім клієнтелізму, непотизму та неформальних угод на поведінку політичних гравців. Неформальні інститути визначили особливості поведінки еліт - від "картельного пакту" на початку незалежності України до систематичного порушення принципу верховенства права, що врешті призвело до утвердження неефективної інституційної рівноваги - інституційної пастки. Напівмодернізований стан держави та гібридний тип політичного режиму є проявами системної інституційної пастки. Увагу приділено таким чинникам, як: операційний код політичної культури еліт, практика укладання неформальних угод, інволюція конституціоналізму, структурні обмеження та висока непевність, які разом вливають на поведінку еліт. Їх поєднання в динамічну модель дозволило простежити гібридизацію режиму, або процес псування формальних інститутів неформальними в Україні.