Розглянуто особливості погляду і способи візуальної рецензії, притаманні епосі бароко. Це спроба описати культурну складову зорових досвідів і визначити координати топосів, всередині яких відбувається взаємовплив смислів з візуальними образами.

Досліджено смислову конструкцію, що зближує світло, зір і пізнання, імпліцитно властиву як побутовому слововживанню, так і філософській риториці Європи. Показано, як світло-зорова метафора пізнання включається до концепції Сковороди про дві природи та три світи, а також до його ідеї розвитку пізнання в трьох напрямах: пізнання через світ речей і символічний світ - Біблію, через людину (самопізнання).

Розглянуто використання образів емблематичних книг у текстах Г. С. Сковороди. Емблематичні книги як особливий жанр утворили своєрідний словник образів, які використовувалися як в образотворчому мистецтві, так і в літературі. Оскільки звернення до цього словника великою мірою було контекстуальним і заснованим на ерудиції, показано генеалогію сенсів одного з таких образів - емблеми "Актеон" від першої емблематичної книги до діалогу Г. С. Сковороди "Алфавіт, або Буквар світу".