Скачати повний текст

Системні глюкокортикостероїди (ГКС) до теперішнього часу залишаються основними препаратами в лікуванні саркоїдозу. У випадках резистентності, наявності протипоказань або серйозних побічних ефектів ГКС-терапії призначаються препарати другої лінії, основне місце серед яких займають імуносупресанти - метотрексат, азатіоприн і лефлуномід. Мета роботи - провести порівняльне вивчення ефективності застосування метотрексату у хворих із протипоказаннями до застосування ГКС і у пацієнтів із резистентністю до ГКС-терапії. Обстежено 12 хворих на саркоїдоз органів дихання II стадії з протипоказаннями до застосування або побічними ефектами ГКС і 8 пацієнтів із резистентністю до ГКС-терапії. Метотрексат застосовували в дозі 10 мг 1 раз на тиждень у поєднанні з фолієвою кислотою по 5 мг на тиждень. У хворих із протипоказаннями чи серйозними побічними ефектами ГКС-терапії застосування метотрексату надало змогу досягти регресії процесу в 10-ти з 12- випадків. У пацієнтів із саркоїдозом, резистентним до ГКС, монотерапія метотрексатом у більшості випадків (у 7-ми з 8-ми хворих) була неефективною. Висновки: у хворих з наявністю протипоказань до лікування ГКС або з серйозними побічними діями ГКС-терапії лікування метотрексатом у дозі 10 мг/тиждень, як правило, надає змогу досягти регресії патологічного процесу в легенях. У хворих на саркоїдоз, що резистентний до ГКС, монотерапія метотрексатом в більшості випадків неефективна, що зумовлює необхідність вивчення можливостей комбінованого лікування метотрексатом з іншими препаратами першої лінії.

Вивчено ефективність та переносимість метотрексату у хворих з протипоказаннями до призначення або вираженим побічним ефектом глюкокортикостероїдів. Застосування метотрексату в дозі 10 мг/тиж було ефективним (досягнення клінічного вилікування або регресії процесу) у 16 (84,2 %) з 19 обстежених. Виражені побічні дії метотрексату, які зумовили відміну препарату, спостерігали у 2 хворих (медикаментозно-індукований пневмоніт та підвищення рівня АлАТ в крові в 4 рази). Загалом імуносупресивну терапію з використанням метотрексату в дозі 10 мг/тиж хворі на саркоїдоз органів дихання переносили задовільно.

Розглянуто актуальну проблему підвищення ефективності лікування хворих на саркоїдоз легень (СЛ). Наведено визначення, епідеміологію та патогенез СЛ. Розкрито загальні принципи глюкокортикостероїдної терапії (ГКС-терапії). Подано інформацію про показання для призначення системних ГКС. Описано можливості ГКС у лікуванні хворих на СЛ. Увагу приділено імуносупресивній терапії хворих із протипоказаннями до призначення або серйозними побічними ефектами ГКС. Представлено алгоритм персоніфікованої терапії хворих на СЛ, що грунтується на врахуванні протипоказань, переносимості та резистентності до ГКС-терапії, а також характеру відповіді на лікування в кожному окремому випадку. Окремо розглянуто комп'ютерну томографічну денситометрію легень в алгоритмі лікування хворих на СЛ.

Розроблено алгоритм персоніфікованої терапії хворих на саркоїдоз легень на основі результатів вивчення ефективності та переносимості цитотоксичних засобів і визначення оптимального препарату імуносупресивної терапії з урахуванням протипоказань, серйозних побічних дій та випадків резистентності до глюкокортикостероїдів (ГКС). Застовано наступні методи дослідження: загально-клінічні, комп'ютерна томографія органів грудної порожнини, спірометрія, бодіплетизмографія, визначення дифузійної здатності легень, статистичні. Визначено, що застосування імуносупресантів показано у 32,4 % пацієнтів на саркоїдоз легень. Вивчено ефективність і переносимість азатіоприну, лефлуноміду та метотрексату. Встановлено, що метотрексат є препаратом вибору у хворих на саркоїдоз легень з протипоказаннями та серйозними побічними ефектами ГКС-терапії як за рівнем ефективності, так і за профілем безпеки. Визначено, що у пацієнтів із саркоїдозом, резистентним до ГКС, монотерапія метотрексатом у 71,4 % хворих є неефективною. Встановлено, що комбінована терапія метилпреднізолоном та метотрексатом у хворих із ГКС-резистентним саркоїдозом є ефективною в середньому в 77 %. Розроблено алгоритм лікування хворих на саркоїдоз легень з урахуванням протипоказань до призначення, серйозних побічних ефектів ГКС і резистентності до ГКС-терапії. Визначено достовірно більшу частоту рецидивів у хворих на саркоїдоз після терапії ГКС, ніж у хворих із спонтанною регресією захворювання та після проведення терапії метотрексатом.