Проведено вивчення клітинного та гуморального імунітету у новонароджених дітей із Rh- та AB0-гемолітичною хворобою. У дітей з Rh-ГХН відмічено зменшення кількості T- і B-лімфоцитів, а також зниження субпопуляції T-хелперів. Зміни гуморального імунітету представлені появою сироваточного IgA, підвищенням концентрації IgM і зниженням кількості IgG. Дослідження імунного статусу у новонароджених дозволяють розробити адекватні методи терапії дітей із гемолітичною хворобою.

Вивчено клітинний (КІ) і гуморальний імунітет у Rh- та AB0-ізоімунізованих вагітних жінок. У Rh-ізоімунізованих вагітних виявлено значні зміни КІ, які виражаються у підвищенні кількості T- і B-лімфоцитів, T-хелперів і суттєвому зниженні кількості T-клітин із супресорними функціями. Rh-конфліктна вагітність супроводжується розвитком дисімуноглобулінемії за рахунок суттєвого підвищення концентрації Ig G. У AB0-ізоімунізованих вагітних, у порівнянні з Rh-ізоімунізацією, зміни імунологічної реактивності є менш значимими.

Вивчено медико-соціальні чинники ризику, клінічний перебіг та особливості процесів пероксидації ліпідів, анаеробного гліколізу, кислотно-основного стану у недоношених дітей з внутрішньошлуночковими крововиливами. Доведено найбільш значущі чинники ризику і патогенетичні закономірності у разі внутрішньошлуночкових крововиливів у дітей з малою та дуже малою масою тіла при народженні.

Мета роботи - поліпшити результати терапії гемолітичної хвороби в новонароджених шляхом розробки показань та методики ентеросорбції ентеросгелем з урахуванням клініко-лабораторних особливостей захворювання. Обстежено 92 хворих на різні варіанти гемолітичної хвороби (основна група), які в комплексній терапії одержували ентеросгель. У 37 дітей захворювання обумовлене несумісністю крові матері та дитини за резус-фактором, у 55 - конфліктом за АВО-системою. Контрольна група складалася з 20 дітей з різноманітними ступенями тяжкості гемолітичної хвороби, в яких ентеросорбція в комплексному лікуванні не використовувалася (легкий перебіг - 10 новонароджених, середньої тяжкості - 6, тяжкий - 4). Ефективність застосування ентеросгелю оцінено за клінічними (тривалість жовтяничного періоду, час перебування у стаціонарі, динаміка неврологічних симптомів) і лабораторними показниками (гемоглобін), біохімічним дослідженням (білірубін, гепатоспецифічні ферменти - аланінамінотрансфераза, аспартатамінотрансфераза, лактатдегідрогеназа), показниками синдрому ендогенної інтоксикації (середньомолекулярні пептиди). Обробку одержаних даних проведено за допомогою методів математичної статистики з обчисленням середніх величин і середньоквадратичних відхилень, а також коефіцієнта Стьюдента. Встановлено, що введення ентеросгелю до комплексної терапії різних форм гемолітичної хвороби підвищує ефективність лікування ізоімунного конфлікту, що характеризується скороченням тривалості жовтяниці, поліпшенням функції печінки, зменшенням активності лактатдегідрогенази та гепатоспецифічних ферментів, ознак білірубінової та ендогенної інтоксикації, більш швидкою елімінацією білірубіну та середньомолекулярних пептидів. Позитивний ефект застосування ентеросгелю в комплексній терапії підтверджений зменшенням кількості замінного переливання крові та терміну перебування в стаціонарі. Висновки: ентеросорбція з використанням ентеросгелю не викликає побічних реакцій та ускладнень і, за даними катамнезу, не чинить негативного впливу на фізичний та психомоторний розвиток дітей. Включення методу ентеросорбції в комплекс постнатальної терапії гемолітичної хвороби плода і новонародженого надає змогу знизити рівень перинатальної смертності та тяжких уражень центральної нервової системи.