Розглянуто питання функціонально-категорійної аспектуальності граматичного роду іменника в системній організації української мови. Проаналізовано іменники, в яких граматична форма неадекватно відбиває граматичне значення роду, а також вияви варіантності родових форм іменника. Вперше узагальнено мовний матеріал, який ілюструє асиметричні зв'язки граматичного значення роду іменника з родовою граматичною формою, подано його класифікацію, охарактеризовано варіанти родових іменникових форм і граматичних синонімів, деталізовано відповідні ознаки категорії роду з позицій синхронії та діахронії.

Рассмотрены вопросы функционально-категорийной аспектуальности грамматического рода существительного в системной организации украинского языка. Проанализированы существительные, в которых грамматическая форма неадекватно отражает грамматическое значение рода, а также проявления вариантности родовых форм существительного. Впервые обобщен языковой материал, который иллюстрирует асимметрические связи грамматического значения рода существительного с родовой грамматической формой, представлена его классификация, охарактеризованы варианты родовых форм существительного и грамматических синонимов, детализированы соответствующие признаки категории рода с позиций синхронии и диахронии.

Проаналізовано взаємодію граматичного значення й граматичної форми, а також явища асиметрії та варіантності у вираженні лексико-граматичної категорії роду іменника в українській мові, яка має вияв через невідповідність граматичного значення граматичній родовій формі в іменників - назв осіб за професією, посадою, званням, прізвищах іменникового типу через граматичну полісемію іменників спільного роду, варіантність родових форм та граматичну синонімію іменників-неістот.

Розглянуто явище експлікації граматичних форм числа в іменниках - власних назвах у сучасній українській мові. Проаналізовано причини та шляхи виникнення такої експлікації, семантико-граматичні явища як її наслідки. Надано рубрикацію відповідних власних назв, наведено приклади їх функціонування в мовленні.

Висвітлено філологічний, психолого- та соціально-педагогічний аналіз творів художньої літератури великого історичного періоду, героями яких є діти, що так чи інакше обділені долею. Увагу приділено реалізації принципу соціальності в художній літературі про знедолених дітей. Досліджено витоки молодіжного сленгу (на матеріалі повісті Г. Бєлих, Л. Пантелеева "Республіка Шкід"). Розглянуто опис важкого дитинства в повісті М. Пом'яловського "Нариси бурси". Подано твори А. Гайдара в контектсі теорій виховання та девіантності поведінки дитячої особистості.