Проаналізовано процес становлення націоналістичного руху, діяльність осередків Організації Українських Націоналістів (ОУН), провідних лідерів, вплив "радянізації" 1939 - 1941 рр. на майбутнє розгортання боротьби національно-визвольних сил із більшовизмом. Досліджено хід опору ОУН, Української Повстанської Армії (УПА) окупантам краю та радянській тоталітарній системі. Оцінено тактику та стратегію ОУН, УПА, а також визначено їх історичну роль у боротьбі за незалежність України.

На підставі аналізу архівних джерел, друкованих матеріалів, мемуарної й історичної літератури вперше визначено загальні закономірності розгортання національно-визвольної боротьби УПА-"Захід" на територіях західноукраїнських областей, які зазнали репресій від тоталітарних режимів. Охарактеризовано процес формування військових підрозділів УПА-"Захід" і допоміжних структур, що визначило збройне протистояння з німецькими окупаційними військами, каральними силами й іншими агресивними утвореннями. Досліджено причини й історичні обставини переходу УПА-"Захід" від активних бойових дій методами збройного підпілля ОУН за умов зростаючих репресій радянської влади у післявоєнний період XX ст. Проаналізовано тактику боротьби УПА-"Захід" та збройного підпілля ОУН у 1942 - 1960 рр., яка корелювалася конфліктом ідей і політикою тоталітарних режимів. Запропоновано підрахунок порівняльних втрат УПА-"Захід", збройного підпілля ОУН і жертв серед мирного населення та тоталітарного режиму. Визначено взаємозв'язок позитивних і негативних сторін визвольної боротьби УПА-"Захід" і збройного підпілля ОУН.

Наведено результати дослідження визвольної боротьби українського народу у лавах УПА-"Захід" і збройного підпілля ОУН за свободу та незалежність України у 1942 - 1960 рр. Висвітлено стан наукової розробки проблеми та проведено аналіз джерельної бази. Охарактеризовано ідеологічні й історичні передумови визвольної боротьби ОУН, УПА у зазначений період. Розглянуто особливості створення та діяльності визвольних сил на території Івано-Франківщини, Тернопільщини, Львівщини, Чернігівщини, а також Хмельницької та Закарпатської областей та Закерзонського краю (Польща) проти окупаційних тоталітарних режимів, які посягали на волю та честь України. Проаналізовано форми та методи боротьби повстанців за волю України, їх чисельні втрати та місце у світовому визвольному процесі.

Наведено ключові поняття та категорії нормативних і вибіркових навчальних дисциплін спеціальності "Релігієзнавство". Подано близько 2 400 слів, що тематично пов'язані з історією релігії та церкви, відображають специфіку релігійних пошуків людства. Охарактеризовано поняттєво-категоріальний апарат релігієзнавства, який сформувався у процесі становлення й розвитку світової та вітчизняної релігієзнавчої думки.

Досліджено двохсотлітню історію розвитку Української греко-католицької церкви на Буковині й у Чернівцях зокрема. Висвітлено її участь у плеканні християнських і національних ідей українського народу. Витлумачено роль провідних подвижників УГКЦ у катехізації краян і духовно-культурному просвітництві буковинців. Переосмислено славний і водночас драматичний період існування церкви в умовах Першої та Другої світових воєн, румунського, радянського окупаційних режимів, львівського "псевдособору" 1946 р., специфіки її функціонування у катакомбну добу й основні етапи відродження святині у незалежній Україні.

Викладено результати дослідження понад двохсотлітньої історії розвитку греко-католицької спільноти на Буковині в межах сучасної України - Чернівецької єпархії УГКЦ та Румунії - Буковинського деканату Українського генерального вікаріату Румунської ГКЦ. Висвітлено процес поступової розбудови мережі греко-католицьких парафій і його значення для збереження національної ідентичності буковинських українців, а також подвижницьке служіння греко-католицького священства за австрійської, румунської та радянської влади. Особливу цінність становлять біограми близько трьохсот душпастирів, які трудились або нині трудяться у краї, сприючи розвиткові греко-католицької спільноти.