Індекс рубрикатора НБУВ: Р418.120.161

Рубрики:

Інфекційні неспецифічні (ревматоїдні) артрити і поліартрити

Шифр НБУВ: Ж22938 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено ефективність та переносимість основних небіологічних базисних препаратів (БП), метотрексат (МТ), лефлуномід (ЛФ), сульфасалазин (СС) та комбінована базисна терапія (КБТ) у хворих з дуже раннім (?3міс.) ревматоїдним артритом (РА) і встановлено, що в середньому клінічна ефективність та вплив на рентгенологічне прогресування РА всіх варіантів базисної терапії (БТ) у даної категорії хворих є співставними, однак за II - ІІІ ступені активності хвороби за наявності в крові рематоїдного фактору (РФ) та анти-циклічного цитрулінованого пептиду (ЦЦП) СС поступається всім іншим варіантам БТ, а за одночасного підвищення рівнів анти-ЦЦП і С-реактивного білка (СРБ) КБТ має переваги перед монотерапією. Проаналізовано, що переносимість КБТ за дуже раннього РА є гіршою порівняно з монотерапією щодо частоти розвитку побічних ефектів (ПЕ) в цілому та поступається ЛФ стосовно частоти ПЕ, що потребували відміни БТ. Доведено, що наявність анти-ЦЦП асоціюється з частішою появою системних проявів РА, насамперед загальнотрофічного синдрому та лімфаденопатії. Вперше з використанням множинного лінійного регресійного аналізу визначено прогностичне значення основних клінічних, лабораторних і рентгенологічних показників стосовно динаміки клінічної активності та рентгенологічного прогресування РА за тривалого спостереження (2 роки) та доведено високу незалежну прогностичну значущість анти-ЦЦП, а також вихідних рентгенологічних змін і показників активності хвороби за різної тривалості РА. Встановлено, що на підставі визначення незалежних детермінант відповіді на лікування та комплексної оцінки ефективності БТ розроблено алгоритм диференційованого призначення основних небіологічних БП хворим з дуже раннім, раннім і пізнім РА. Доведено доцільність першочергового застосування ЛФ та, у разі неефективності монотерапії, КБТ у хворих з раннім і пізнім РА за наявності анти-ЦЦП.

Тривалий, зазвичай протягом усього життя, прийом базисних препаратів (БП) хворими на ревматоїдний артрит (РА), нерідко супроводжується розвитком побічних ефектів (ПЕ). Мета роботи - вивчити переносимість різних БП та їх комбінації у разі раннього, дуже раннього та пізнього РА. Проведено дослідження переносимості лікування метотрексатом (МТ), лефлуномідом (ЛФ), сульфасалазином (СС) та комбінованою базисною терапією (КБТ) у 402-х хворих на РА з різною тривалістю захворювання. Згідно з одержаними даними, ПЕ у разі пізньому РА виникали в 1,5 рази частіше у порівнянні з ранніми стадіями хвороби. У разі пізнього РА серед ПЕ частіше спостерігалися кишкова диспепсія, гематологічні ПЕ (переважно лейкопенія, тромбоцитопенія та еозинофілія), бронхообструктивний синдром і неврологічні ускладнення. У разі дуже раннього та раннього РА ПЕ на фоні КБТ виникали в 1,4 - 3,3 рази частіше у порівнянні з монотерапією, тоді як за пізнього РА кількість хворих з ПЕ терапії МТ, СС чи КБТ достовірно не відрізнялась і становила 86,0 - 92,7 %. Суттєво кращою була переносимість терапії ЛФ: частота розвитку ПЕ була приблизно втричі меншою, ніж у разі застосування МТ, СС чи КБТ за будь-якої тривалості захворювання. Висновки: частота ПЕ зростає зі збільшенням тривалості РА. У разі пізнього РА підвищується, насамперед, ймовірність розвитку кишкової диспепсії, гематологічних ПЕ, бронхообструктивного синдрому та неврологічних ускладнень. У разі дуже раннього та раннього РА переносимість КБТ є гіршою у порівнянні з монотерапією, тоді як у випадку пізнього РА кількість хворих з ПЕ терапії МТ, СС чи КБТ є співставною. Переносимість терапії ЛФ є кращою, ніж МТ, СС чи КБТ за будь-якої тривалості РА.

У дослідженні вивчено ефективність небіологічної базисної терапії (БТ) у хворих із серонегативним варіантом ревматоїдного артриту (РА) порівняно із серопозитивними (за ревматоїдним фактором (РФ) чи/та антитілами до циклічного цитрулінованого пептиду (аЦЦП)) варіантами хвороби. Встановлено, що клінічна відповідь на БТ у серонегативних хворих більше ніж у 2 рази краща порівняно із серопозитивними пацієнтами, рентгенологічне прогресування відбувається значно повільніше, комплексний клініко-рентгенологічний контроль та клініко-рентгенологічна ремісія досягаються значно частіше у серонегативних хворих порівняно із пацієнтами, позитивними одночасно за обома серологічними маркерами або лише за аЦЦП. Клінічні та рентгенологічні результати лікування РФ-позитивних хворих за відсутності аЦЦП зіставні з відповіддю на БТ серонегативних хворих і вірогідно кращі порівняно з такими в аЦЦП-позитивних хворих (незалежно від супутньої наявності чи відсутності РФ), що наближає цю підгрупу до серонегативного варіанта РА.