Вперше в літературознавстві проведено системне дослідження романів Д. Лессінг в аспекті художнього психологізму, що дозволило висвітлити художню своєрідність її психологічного малюнку та розкрити значення її творів для розширення уявлень пересічного читача про глибинні шари внутрішнього світу людини. Проведено перший у вітчизняному літературознавстві аналіз повного циклу романів "Діти насильства", що охоплює не перекладені ані українською, ані російською мовами романи "Підходящий шлюб", "Брижі після шторму", "Оточені сушею" та "Місто при чотирьох вратах". Зрештою, вдосконалено вітчизняну літературознавчу концепцію художнього психологізму шляхом залучення до неї концептуальних положень глибинної психології та психоаналітичного літературознавства.

Мета дослідження - показати, як представники західних країн (дипломати та військовики) оцінювали перебіг польсько-більшовицької війни 1920 р. безпосередньо в момент подій та по їх завершенні, з'ясувати, чи вплинули на політику урядів країн Західної Європи щодо польської держави доповіді прямих спостерігачів, змалювати загальний образ Польщі й поляків цього періоду на основі аналізованих джерел, а також настрої польського суспільства, котрі швидко змінювалися від занепокоєння та байдужості до страху перед наступом червоних. Методологія базується на методах філологічного аналізу досліджуваних текстів, а також на порівняльному. Уперше проведено аналіз польсько-більшовицької війни 1920 р. на основі спогадів, особистих записок, доповідей, листів західних спостерігачів. Висновки: іноземні дипломати та військовики доволі критично оцінювали рішення, дії польської влади як у політичних, так й оборонних питаннях. Вони переважно звертали увагу на хаос, політичні суперечки, а також на помилки командування. Однак у більшості випадків вони очікували, що їх уряди нададуть Польщі набагато вагомішу підтримку. Перебуваючи у Варшаві, вони розуміли значення цього міста набагато краще, ніж політики в Лондоні чи Парижі. У рапортах і доповідях дипломатів, військовиків домінувала песимістична оцінка можливостей захисту столиці Польщі, висловлювалося переконання щодо її неминучої втрати, розглядалися можливості переїзду органів влади до інших міст. Водночас у доповідях наголошувалося на патріотичному піднесенні серед поляків, на їх упевненості у власних силах. Часто згадувався Ю. Пілсудський. З одного боку, підкреслювалася його велич у порівнянні з іншими польськими політиками, але, з іншого, не бракувало і критичних коментарів щодо рис характеру чи недостатності військових знань. Цікаві спостереження щодо складних відносин очільника держави з представниками західних країн. Автори аналізованих рапортів та доповідей звертали увагу на зниження його популярності у суспільстві воднораз із погіршенням ситуації на фронті.