Формування ринку зерна круп'яних культур вимагає врахування не тільки природно-економічних факторів, а й відповідного рівня розвитку ринку певного регіону. Особливої актуальності набуває методологічне обгрунтування і практичне застосування економічних важелів формування ринку зерна круп'яних культур, виявлення закономірностей і тенденцій виробництва, вивчення перспектив та напрямів його ефективного функціонування.

Систематизовано теоретичні, методичні та практичні засади ефективності виробництва та збуту зернокруп'яних культур у регіоні. Обгрунтовано вплив комплексу факторів формування рівня економічної ефективності їх виробництва. Удосконалено засади формування рівня прибутковості підгалузі зернокруп'яного виробництва з урахуванням регіональних чинників виробництва, переробки та збуту зерна. Уточнено аналітичні підходи щодо кількісної оцінки факторів підвищення економічної ефективності зерновиробництва з широким залученням традиційних і сучасних методів статистики. Обгрунтовано чинники формування економічних взаємовідносин у системі виробництво - зберігання - переробка - реалізація. Уточнено визначення економічних передумов і регіональних чинників формування прибутковості підгалузі виробництва зернокруп'яних культур.

Формалізовано архітектуру та науково-прикладні засади функціонування механізму соціальної відповідальності суб'єктами вітчизняного аграрного бізнесу. Встановлено, що в сучасних умовах господарювання особливого значення набуває концепція соціальної відповідальності бізнесу, в рамках якого відбувається процес створення цінностей для самого аграрного підприємства, споживачів, бізнес-партнерів, держави в цілому. Тому застосування практики соціальної відповідальності та корпоративної соціальної відповідальності має стати невід'ємною частиною механізмів виробничо-економічної діяльності національних суб'єктів господарювання агросфери. Виявлено, що у механізмах соціальної відповідальності необхідно посилити інформаційно-рекламну та фінансово-економічну складові або блоки. Це забезпечить краще та ширше впровадження соціальної відповідальності суб'єктів господарювання агросфери, що, у свою чергу, може допомогти створити нові ринки збуту продовольства та сільськогосподарської продукції в Україні та за її межами, вирішити соціальні та екологічні проблеми, полегшити доступ бізнес-структур з українським капіталом до міжнародних ринків, підвищити їх капіталізацію та забезпечити сталий розвиток країни у цілому. Застосування системно-структурного та бізнес-процесного підходів для повної характеристики механізмів формування соціальної відповідальності дозволить визначити їх місце у загальній системі управління підприємствами та ідентифікувати властивості, притаманні тільки даним механізмам. Встановлено, що саме відокремлення заходів у сфері соціальної відповідальності від основної діяльності аграрних підприємств призводить до неможливості оцінки їх ефективності з позиції інтересів кожного конкретного суб'єкта господарювання.

Досліджено науково-теоретичні засади управління фінансами в публічній сфері в умовах децентралізації. Охарактеризовано механізми управління публічними фінансами в умовах децентралізації. Розглянуто окремі складові здійснення фінансової підтримки розвитку вітчизняного виробництва. Визначено пріоритети вдосконалення оподаткування та управління податковим боргом у системі заходів вирішення соціально-економічних проблем територій. Обгрунтовано поширення інституціонального підходу під час управління банківською та страховою діяльністю.

Висвітлено макроекономічні аспекти стратегічного управління випереджаючим інноваційним розвитком, зокрема, механізм формування та становлення інноваційної економіки. Проаналізовано фактори забезпечення стратегій випереджаючого інноваційного розвитку промислових підприємств. Обгрунтовано підходи до стратегічного управління випереджаючим інноваційним розвиткои промислових підприємств. Визначено роль інноваційних технологій у прискоренні глобальної трансформації аграрної сфери на принципах сталого розвитку. Розглянуто особливості стратегій інноваційного розвитку підприємств туристичного та готельно-ресторанного бізнесу.

Викладено матеріали досліджень проблем управління конкурентним розвитком аграрних підприємств. Вивчено генезис понятійно-категоріального апарату управління конкурентним розвитком аграрних підприємств. Визначено характеристики й особливості побудови конкурентних структур цільових ринків збуту та конкурентного потенціалу аграрних підприємств. Обґрунтовано шляхи імплементації інноваційно-інвестиційної моделі розвитку в менеджменті аграрних підприємств. Здійснено ідентифікацію конкурентного потенціалу у структурі економічного потенціалу аграрного підприємства. Окреслено сутність функціональних, інструментальних і процесних концепцій управління розвитком конкурентного потенціалу. Обґрунтовано архітектоніку систем формування конкурентних переваг аграрних підприємств. Виконано оцінку рівня економічної ефективності та конкурентоспроможності вітчизняних аграрних підприємств. Окреслено тенденції інноваційно-інвестиційної діяльності вітчизняних аграрних підприємств і їх об'єктну спрямованість. Ідентифіковано конкурентний потенціал у системі стратегічного управління інноваційно-інвестиційною діяльністю аграрних підприємств. Обґрунтовано архітектуру й архітектоніку механізмів стратегічного управління інноваційно-інвестиційною діяльністю та конкурентоспроможністю аграрних підприємств. Розглянуто питання інтеграції інструментарію стратегічного управління конкурентним розвитком у систему менеджменту аграрних підприємств. Установлено стратегічні напрями розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств. Визначено джерела й інструменти інвестування інноваційних проєктів розвитку аграрних підприємств. Обґрунтовано типологію стратегій та виконано прикладну ідентифікацію стратегічних альтернатив розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств. Розглянуто процедурні аспекти генерування й імплементації стратегій розвитку конкурентного потенціалу аграрних підприємств.

Наведено результати досліджень науковців і практиків на основі міжсекторального підходу щодо соціально-економічних і управлінських аспектів розвитку, правового регулювання, провайдингу екоінновацій та енергоефективних технологій в умовах глобалізації в аграрній і суміжних сферах. Висвітлено питання розвитку соціально-економічних систем і міжнародних економічних відносин під впливом глобалізації, глокалізації та пандемії COVID-19. Розглянуто підходи щодо управління, стратегії, правового регулювання та потенціалу соціально-економічного розвитку аграрної сфери, а також напрями формування конкурентних переваг суб'єктів господарювання в умовах глобалізації, конкурентні позиції підприємства та фактори впливу на них, напрями забезпечення продовольчої безпеки на основі провайдингу екоінновацій. Приділено увагу особливостям використання енергоефективних технологій в аграрній та суміжних сферах і забезпечення енергонезалежності сільських територій, а також перспективи розвитку освітнього простору в системі соціально-економічних відносин під впливом глобалізації.

Формування методології розвитку системи управління конкурентоспроможністю підприємств зернового напряму виробництва вимагає врахування особливостей економічних відносин в агропромисловій сфері, а аналіз конкурентного середовища цільових агарних ринків потребує індивідуального підходу щодо систематизації умов забезпечення конкурентоспроможності підприємств, представлених на них. Системне застосування основних положень представлених підходів дозволить створити умови для повного переходу сільськогосподарських підприємств на інноваційну основу, що сприятиме досягненню передового рівня їх конкурентоспроможності. Особливостями зернового напряму виробництва є, зокрема, природна унікальність властивостей кінцевого продукту - зерна (адже підвищення урожайності зернових культур шляхом застосування інноваційних технологій можливе до певної міри) та більший, порівняно з галузями промисловості, перелік засобів виробництва, задіяних в процесі господарської діяльності. При цьому обсяги необхідних ресурсів та засобів виробництва визначаються, передусім, розмірами сільськогосподарських угідь.

Успішна діяльність сільськогосподарських підприємств за умов економічної кризи багато в чому залежить від ефективності стратегічного управління їх системою економічної безпеки. Ефективне забезпечення економічної безпеки підприємства можливе лише при комплексному та системному підході, що дає змогу забезпечити стратегічний розвиток підприємства, розробити тактичні та оперативні заходи для мінімізації негативних наслідків внутрішніх та зовнішніх загроз. На основі проведеного дослідження розглянуто сутнісну характеристику економічної безпеки сільськогосподарських підприємств та оцінку визначення її рівня. Досліджено формування забезпечення економічної безпеки. Структуровано стратегію економічної безпеки підприємства як об'єкту управління. Розглянуто переваги стратегічного підходу в управлінні економічною безпекою підприємства. Обгрунтовано необхідність формування стратегії забезпечення економічної безпеки з метою створення стійких умов динамічної конкурентоспроможності і фінансово-економічної сталості сільськогосподарських підприємств у довгостроковій перспективі.

Розвиток глобальної політичної системи має низку наслідків у різних сферах суспільної діяльності, оскільки усі складові взаємопов'язані та взаємообумовлені. Об'єктивним наслідком глобалізації є посилення зв'язків між окремими елементами світ-системи, що робить надзвичайно актуальним вивчення основних тенденцій розвитку явищ та процесів в окремих сферах. Висвітлено актуальні тенденції суспільно-політичних зрушень на глобальному та локальному рівнях, соціально-економічні, культурні, освітні трансформаційні процеси. Розглянуто питання модернізації політичної системи та політичних інститутів, національної безпеки України в умовах євроінтеграції.