Визначено об'єкт хабарництва та механізм його порушення. Розкрито поняття хабара та його значення. Проаналізовано ознаки об'єктивної сторони хабарництва. Визначено й інтерпретовано ознаки службової особи та хабародавця. Виявлено зміст вини хабародавця та хабароодержувача, їх мотиви та цілі. Акцентовано увагу на кваліфікуючих і особливо кваліфікуючих ознаках хабара. Проаналізовано сутність вимагання хабара та його співвідношення з хабарництвом. Досліджено посередництво в хабарництві. Розроблено пропозиції щодо удосконалення законодавтва та практики його застосування.

Обгрунтовано необхідність використання інструментів соціально-психологічного впливу на емоційний стан і згуртованість колективу. Проаналізовано та розкрито сутність і зміст понять "соціально-психологічні методи управління" та "соціально-психологічний клімат" (СПК), визначено їх місце та роль в управлінні активністю персоналу виробничих організацій. Розроблено методичне забезпечення щодо створення та реалізації комплексної програми з формування сприятливого СПК у колективі та подолання синдрому "професійного вигоряння" у персоналу. Обгрунтовано методи та процедуру моніторингу емоційного забезпечення позитивного СПК у колективі.

Акцентовано увагу на необхідності забезпечення трудової активності працівників виробничих організацій з врахуванням їх емоційного стану. Доведено можливість реалізації діагностики такого стану за допомогою методики, спрямованої на вивчення особливостей розвитку синдрому "емоційного вигорання", обгрунтованої В. Бойко. Адаптовано алгоритм реалізації цієї методики для управлінського персоналу підприємства. Доведено, що вона створює підстави аналізу керівником колективу у підлеглих розвитку фаз і симптомів синдрому, а також визначення ним резервів попередження розвитку психічного навантаження за умов інтенсифікації змін трудової діяльності.

Показано важливість застосування порівняльного підходу у процесі оцінки ринкової вартості бізнесу (ОРВБ). В межах цього підходу розроблено модель ОРВБ та обгрунтовано необхідність застосування визначених коефіцієнтів.

Акцентовано увагу на проблемах необхідності забезпечення розвитку соціально-психологічної компетентності менеджерів активними методами навчання, використання яких сприяє посиленню ефективності впливу на поведінку персоналу. Визначено переваги активних методів навчання: зв'язок з практичною діяльністю конкретного підприємства, особистісний підхід до кожного учасника навчання, оперативність передачі знань, орієнтація на досягнення конкретних завдань, розвиток здатності членів колективу до подолання психічного напруження, можливість розвитку вміння розуміти поведінку членів колективу і самого себе, можливість самонавчання і творчого розвитку. Визначено, що оцінку результатів активних методів навчання доцільно виконувати через порівняння досягнення цілей навчання і результатів навчання.

Раскрыта сущность и содержание сложной сферы человеческой деятельности - науки, ее собственного понятийно-категориального обеспечения. Разъяснено содержание программы социально-экономического научного исследования. Рассмотрены примеры работы с элементами науки, составляющими методическое обеспечение обновления сущности и содержания ее концепции, понятий и категорий. Описаны закономерности предметной области науки, порядок создания новой системы принципов исследования, классификаций явлений и процессов, изучаемых научными работниками. Охарактеризованы современные методы и технологические приемы социально-экономических исследований. Объяснена сущность и содержание новизны результатов научных исследований, разница между решением задачи и новым научным решением задачи. Представлены формы и определения результатов исследований, признаваемые государственной аттестационной комиссией Украины как основание для присуждения научной степени. Изложены некоторые современные технологические приемы социально-экономических исследований.

Обгрунтовано теоретичні та практичні передумови розвитку, збагачення змісту та технології оцінювання професійної компетентності управлінського персоналу. Визначено та проаналізовано чинники, які впливають на її формування. Запропоновано технології розвитку нових актуальних компетенцій, їх ситуативного профілю. Обгрунтовано програми розвитку освітньо-фахового потенціалу та компетенції управлінського персоналу з використанням інтерактивних методів і діяльнісного навчання.

Досліджено застосовані в міжнародних антикорупційних актах сутнісний і нормативний критерії диференціації правового впливу на корупцію. Зазначено, що критерієм поділу корупції на дві сфери - публічну та приватну - є характер здійснюваної діяльності. Цей критерій об'єктивується в тому, що спеціальні суб'єкти корупційних правопорушень у публічному секторі управління наділені публічними (державними) функціями, а суб'єкти корупційних правопорушень у приватному секторі не є спеціальними та діють виключно у сфері підприємницької діяльності.

Здійснено доктринальне тлумачення ст. 172-6 КУпАП та ст. 366-1 КК України у частині обрахунку у грошовому виразі величини розбіжності між завідомо недостовірними відомостями у антикорупційній декларації стосовно майна або іншого об'єкта декларування, що має вартість, і достовірними відомостями стосовно таких об'єктів. Одержано висновок, що зворотної дії закону у часі (норм, передбачених ч. 4 ст. 172-6 КУпАП та ч. 1 ст. 366-1 КК України) у зв'язку із прийняттям Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 та у зв'язку із зростанням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб згідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2017 рік" не виникає. Обговорено обгрунтовану необхідність у виробленні доктринальних основ кримінальної законотворчості для недопущення не планованих законодавцем змін у кримінально-правовому впливі на правовідносини.

Представлено феноменологічну концепцію збалансованості соціальної справедливості і економічної ефективності в регіональних соціально-економічних системах України. Доведено необхідність використання міждисциплінарного підходу. Розглянуто принципи соціоекономіки, направлені на гармонізацію економічного і соціального підходу. Визначено роль економічної теорії і філософії в дослідженні резервів в конструктивній збалансованості економічної ефективності і соціальної справедливості.

Йде мова про впровадження в Україні наступного етапу малої приватизації. Надано стислу характеристику нового законодавства. Вперше в Україні відбувається мала приватизація виключно через електронну систему аукціонів. Аналіз нового законодавства щодо малої приватизації виявив декілька проблемних моментів, а саме, можуть виникати труднощі з визначенням стартової ціни об'єкта приватизації. І другий момент, що електронний аукціон може бути необгрунтовано відмінений за рішенням органу приватизації на будь-якому етапі до дня його проведення.

Одним із важливих завдань соціальної політики є забезпечення соціальної безпеки (СБ) і розвитку держави. Захищеність особистості, суспільства та держави від внутрішніх і зовнішніх загроз забезпечується СБ. Соціальний розвиток знаходить своє відображення в ефективній реалізації соціальних програм для підвищення суспільного добробуту та добробуту громадян. Мета роботи - обгрунтування підходів до визначення соціальної політики як основи формування СБ держави. Розглянуто правові документи, які регулюють питання формування безпеки в соціальній сфері. Визначено складові СБ. Запропоновано підходи до визначення соціальної політики держави в контексті формування СБ. Проаналізовано типи та моделі ведення соціальних політик із позиції формування СБ держави. Соціальна політика України потребує трансформації, оскільки характеризується невисокою економічною ефективністю. Це призводить до її нездатності забезпечити високий рівень добробуту всіх своїх громадян. Для вітчизняної соціальної політики характерний низький рівень забезпеченості та обмеження соціальних благ для пересічних громадян, проте для еліти існує система соціальних пільг і привілеїв. Все це погрожує СБ держави. Ідеологія вітчизняної соціальної політики формує у громадян високу залежність від держави, не сприяє ініціативам громадян. Проте формування СБ є неможливим без поліпшення якості життя громадян і суспільного добробуту та без реформування та розвитку соціальної сфери, а це залежить від досягнення соціального консенсусу між різноспрямованими групами політико-економічних інтересів і державою.

Важливою функцією соціальноорієнтованої держави є формування її соціальної безпеки. Реалізація низки заходів, що гарантують захист інтересів у соціальній сфері як окремого громадянина, так і країни в цілому, є завданням соціальної безпеки. Мета роботи - розробка концептуального підходу до формування нової якості життя як складової соціальної безпеки. Сформульовано положення концептуального підходу до формування соціальних стандартів нової якості життя як складової соціальної безпеки в Україні. Одним із кроків у напрямі системної трансформації соціальної політики є розробка концептуальної схеми формування соціальних стандартів нової якості життя в Україні, що конкретизує та деталізує її складові: принципи, прийоми, напрями використання, джерела фінансування, форми фінансування, система забезпечення. Зазначено, що основою побудови концептуальної схеми формування соціальних стандартів нової якості життя в Україні є використання двох груп прийомів: перша група безпосередньо відображає забезпеченість громадян: визначення норм і нормативів якості життя населення, визначення нормативного рівня життя, визначення лімітів бюджету; друга - опосередковано, через тарифну політику у сфері соціального страхування та пільги впливає на добробут громадян. Також підкреслено, що при формуванні соціальної політики в частині визначення соціальних стандартів нової якості життя необхідно поєднувати та поступово переходити від адміністративно-субсидіарної до страхової системи забезпечення. Формування соціальних стандартів нової якості життя населення України в контексті забезпечення соціальної безпеки потребує від держави формування виваженої соціально-економічної політики, яка спрямована на здійснення структурних зрушень в економіці в контексті реалізації соціальних пріоритетів суспільства, на формування соціально справедливої та ефективної системи розподілу створених благ, забезпечення соціальної спрямованості видатків Державного бюджету України.

Вперше в Україні здійснено спеціальне комплексне наукове дослідження, в якому на основі поєднання висновків, накопичених у межах різних галузей знань щодо природи корупції та її «імунітету» від антикорупційного законодавства й уявлень щодо актуалізації' кримінально-правових інструментів протидії їй, вироблено систему наукових положень та обґрунтовано наукові результати в галузі кримінального права і кримінології, які спрямовані на розв’язання проблеми неефективності кримінально-правової протидії корупції в Україні. Визначено проблеми формування ефективної кримінально-правової політики України у сфері протидії корупції; розкрито поняття та результати диференціації правового регулювання протидії корупції в Україні. Виявлені дійсні критерії диференціації правового регулювання протидії корупції; розкрито передумови формування багаторубіжного механізму правової протидії корупції в Україні; встановлено структуру цього механізму; розкрито спеціальні правові норми завершального рубежу правової протидії корупції в контексті класифікації складів злочинів у теорії кримінального права; виявлено функції норми про незаконне збагачення в механізмі кримінально-правової протидії корупції; розкрито норму про незаконне збагачення як інструмент завершального рубежу правової протидії корупції. Визначено соціальну зумовленість обмеження принципу презумпції невинуватості нормою про незаконне збагачення в Україні; з’ясовано як генезис норми про незаконне збагачення деформував механізм кримінально-правової протидії корупції в Україні; розкрито соціальну зумовленість використання інститутами громадянського суспільства кримінально-правових засобів протидії корупції; надано характеристику кримінально-правовим аспектам приватного кримінального переслідування осіб, які вчинили корупційний злочин. Внесено науково обґрунтовані пропозиції щодо удосконалення КК України в частині кримінально-правової протидії корупційним злочинам.

Присвячено розробці теоретико-методичного забезпечення підвищення спроможності економіки України до стійкого функціонування в умовах глобальної нестабільності. Визначено сутність, зміст та особливості адаптаційного потенціалу реального сектора економіки країни. Розроблено методичний підхід до оцінки структурних дисбалансів реального сектора економіки України. Виявлено диспропорції та дисбаланси реального сектора, а також між сектором матеріального виробництва та сферою послуг в економіці України. Розроблено аналітичне забезпечення для визначення й оцінки впливу дисбалансів і диспропорцій реального сектора на його адаптаційний потенціал. Сформовано рекомендації підвищення адаптаційного потенціалу економіки України шляхом зменшення диспропорцій і досягнення збалансованої структури реального сектора.

Обгрунтовано діалектичні підстави актуалізації формування методологічного забезпечення розвитку професійної мобільності управлінського персоналу. Визначено практичні та теоретичні передумови розвитку професійної мобільності працівників системи управління виробничої організації з урахуванням їх особистісних ресурсів. Проаналізовано фактичний стан професійної мобільності управлінського персоналу підприємств і її зв'язку з якістю його трудового життя. Запропоновано варіанти методичного забезпечення прийняття рішень щодо управління професійною мобільністю управлінського персоналу з використанням оригінальних технологій - теорії "золотого перетину", соціоніки, спіральної динаміки свідомості.

Україні для досягнення позицій європейських країн необхідно зосередитися на: підвищенні соціальних стандартів якості життя, матеріальному добробуті громадян, залученні інвестицій та економічному зростанні держави. Забезпечення умов, що підвищують соціальні стандарти та посилюють зворотний вплив на макроекономічні відтворювальні процеси, є найважливішим положенням сучасної моделі економічного зростання. Так, модернізація економіки сприятиме якісному її оновленню, яке супроводжується поворотом економічної політики держави до громадянина. Мета роботи - формування теоретико-методичного забезпечення щодо визначення й оцінювання соціальних стандартів життя населення в умовах зміни економічних систем. Аналіз наукових поглядів різних часів і практичний досвід країн показав, що поліпшення соціальних стандартів якості життя населення можливе при накопиченні реального та людського капіталів і науково-технічного прогресу. Теорія та практика свідчать, що існують фактори, які здатні як сприяти поліпшенню, так і заважати процесам накопичення зазначених капіталів і науково-технічного прогресу. Досвід країн, які мають успіх щодо швидкого зростання економічних показників, доводить, що важливу роль відіграють умови, що сприяють зростанню доходів на душу населення. У наш час накопичено великий досвід щодо аналізу впливу соціальних стандартів на макроекономічні процеси, однак потребують поліпшення заходи, що спрямовані на сприяння реалізації розробленої Україною стратегії дій із подолання бідності та відтворення виробництв. Стратегія повинна передбачати здійснення певних кроків для формування нових стандартів якості життя населення, які забезпечені достатнім рівнем бюджетного фінансування. Це потребує розробки системи показників моделювання стандартів якості життя населення, а також узагальнюючого (інтегрального) показника. Розробка й апробація такої системи є складним завданням, оскільки повинна забезпечувати методологічну єдність усіх приватних показників системи й однозначну оцінку рівня та динаміки досліджуваного процесу.

Проведено дослідження проблем формування потенціалу макрорегіонів та їх вплив на національну безпеку. Війна, світова економічна криза, існуючі складності суспільства та цифровізація виробництва, а також невідновлювані природні ресурси в цілому оголюють глобальні проблеми безпеки, політичні, економічні, соціальні, екологічні проблеми людства. Накопичення проблем зумовлює кардинальну зміну життя людей, трансформацію існуючих процесів і механізмів управління на рівні країни, регіонів та суб'єктів господарювання. За таких умов формування антикризового потенціалу регіонів для розвитку суспільства має бути стратегічно орієнтовано на зміну соціальної й економічної парадигм, перегляд підходів до поліпшення безпеки на всіх рівнях та перехід до Індустрії 4.0. У зв'язку з цим змінюються структура, значущість і пріоритетність складових частин потенціалу. Умови сьогодення змушують науковців і практиків переглянути сутність і зміст поняття "потенціал", а також більш детально розглянути особливості формування потенціалу розвитку регіонів у період криз. Визначено, що потенціал макрорегіону включає сумарний потенціал усіх підприємств, а також потенціал: домогосподарств, місцевого самоуправління, природно-ресурсний, інфраструктурний, інвестиційний, ринку праці. Потенціал макрорегіонів є складовою частиною потенціалу країни, що також включає: потенціал апарату державного управління, потенціал освітньо-науковий, інтеграційний потенціал, фінансовий потенціал. Встановлено, що потенціал регіону є комплексним явищем, ефективність якого залежить від кількісних та якісних характеристик його складових, а також від ефективності управління їх розвитком і поєднання. Наявний потенціал макрорегіонів є складовою як регіонального, так і державного управління. При формуванні положень національної безпеки країни необхідно враховувати можливості потенціалу макрорегіонів.

Присвячено розробці теоретико-методичного забезпечення узгодження соціальної та економічної політики у процесі впровадження нових соціальних стандартів. Розроблено методичне забезпечення оцінки макроекономічних ризиків зміни соціальної політики та побудовано їх когнітивну карту; виявлено дисбаланси у системі соціальних стандартів порівняно з динамікою показників макроекономічної стабільності. Розроблено імітаційну модель оцінки макроекономічних наслідків переходу до нових соціальних стандартів; обґрунтовано рекомендації щодо розробки та вибору найбільш доцільного сценарію переходу до стандартів нової якості життя у сучасних умовах, а також необхідні заходи запобігання негативному впливу на макроекономічні процеси в Україні. Запропоновано дорожню карту впровадження нових соціальних стандартів в умовах антикризової економічної політики з урахуванням вимог макроекономічної стабільності та досягнення нової якості життя.

Внаслідок військової агресії з боку Росії прямі збитки України складають понад 108 млрд дол. Забезпечення економічного зростання нашої держави в умовах повоєнного часу при обмеженні основних факторів виробництва приводить до актуалізації питань використання інноваційного потенціалу кожного регіону. Такий вектор розвитку дозволить посилити існуючі позиції кожного регіону за рахунок залучення інвестицій для відновлення економіки та реалізації інноваційних проєктів, що забезпечить регіональну привабливість. Особливого значення при цьому набувають результати інвестиційно-інноваційної діяльності як місцевих суб'єктів господарювання, так і іноземних компаній, ефективність реформування місцевого самоврядування, територіальна організація влади. Мета роботи - дослідження теоретичних аспектів формування механізму інноваційного розвитку регіонів України. Визначено передумови й особливості побудови такого механізму, розроблено схему взаємодії його основних елементів: держава, регіони, бізнес, фінанси, освітній і науковий сектори. Розглянуто структуру механізму інноваційного розвитку регіонів України, виділено основні принципи та методи його формування. Характеристика таких основних складових механізму, як організаційно-управлінська, інституційна, економічна, фінансова, наукова, техніко-технологічна, показала важливість і значущість кожної, а також необхідність їх гармонійного спільного прояву для ефективного інноваційного розвитку. Визначено основні умови розвитку інновацій у регіонах і встановлено їх взаємозвіязок зі складовими інноваційного розвитку регіонів. Доведено важливість формування механізму інноваційного розвитку регіонів як дієвого напрямку забезпечення конкурентоспроможності та економічного зростання регіонів та країни в цілому.