На основі статистичного матеріалу узагальнено основні напрями і шляхи трансформації економіки України за роки незалежності (1991-1997 роки) - від командно-планового устрою до ринкових відносин. Поряд із статистичним аналізом наведено узагальнення, оцінки, порівняння, розкрито шляхи формування в Україні інститутів ринкової інфраструктури, форм і методів роботи з подолання кризи, її головного чинника - інфляції, трансформації економіки, формування її основної засади - приватної власності, зупинення спаду виробництва, зниження рівня життя населення та соціального занепаду.

Досліджено стан і перспективи інтеграції України до транспортної системи "Європа - Азія", проаналізовано основні тенденції розвитку транспортних систем країн ЄС та Азії, дана оцінка можливості перетворення окремих із них на потенційні загрози для економічної безпеки України. Визначено пріоритети державної політики України щодо розвитку міжнародного співробітництва у сфері розбудови транспортної інфраструктури та активізації інтеграційного процесу з Євро-Азійською транспортною системою.

Охарактеризовано сучасний стан та визначено основні причини системної кризи функціонування та розвитку транспортно-дорожнього комплексу (ТДК) України. Розглянуто ринкові перетворення у процесі реформування транспортних галузей як основу ефективного використання та розвитку потенціалу ТДК України. Приділено увагу інтеграції національної транспортної системи "Європа - Азія" як механізму забезпечення ефективного використання та розвитку транспортного потенціалу України. Визначено пріоритетні напрями подолання кризового стану та механізми забезпечення ефективного використання та розвитку потенціалу ТДК України.

Проаналізовано сучасні тенденції та основні фактори розвитку торговельного мореплавства у світі і Україні. Розроблено рекомендації щодо формування і реалізації послідовної державної морської політики, орієнтованої на розвиток торговельного мореплавства як чинника забезпечення національних інтересів України.

Проаналізовано стратегії розвитку транспортних систем провідних країн світу, на основі яких запропоновано стратегічну мету розвитку транспортного сектору України на найближчі 15 років. Визначено пріоритети державної політики, реалізація яких забезпечить швидкий вихід транспортної галузі із кризи та надасть необхідний імпульс для подальшого її розвитку.

Досліджено сучасні проблеми функціонування морських торговельних портів України, висвітлено актуальні питання державного регулювання портової діяльності, визначено пріоритетні напрями реформування та розвитку портової галузі з метою забезпечення національних інтересів України. За результатами аналізу показників роботи портової галузі в Україні та реалізації державної політики її реформування зроблено висновок, що портова галузь України нині перебуває в процесі стагнації, а життєво необхідні структурні реформи просуваються досить повільно і не завжди мають однозначно позитивні наслідки для галузі. Cформульовано основний напрям розвитку портової галузі України як високотехнологічного, ефективно працюючого, комерційного сектору у складі транспортно-дорожнього комплексу України, максимально адаптованого до роботи за умов жорсткої конкуренції на світовому ринку портових послуг та орієнтованого на потреби економіки країни, основою роботи якого мають бути європейські правила і принципи ведення бізнесу. Визначено комплексні заходи підтримки для провадження ефективної портової діяльності в Україні.

Досліджено ефективність реалізації державної політики реформування транспортного сектору економіки України як важливого чинника забезпечення економічної безпеки держави, виділено перші вагомі результати структурних реформ та основні проблеми на шляху їх практичної реалізації. Мета роботи - визначення пріоритетних напрямів та завдань реформування транспортного сектору економіки з позиції забезпечення економічної безпеки держави та відновлення економічного зростання. Запропоновані заходи щодо подальшого реформування транспортного сектору спрямовуватимуться на підвищення ефективності роботи транспортних підприємств, залучення інвестицій для здійснення технічного і технологічного оновлення транспортної інфраструктури та рухомого складу, забезпечення стандартів якості та безпеки транспортних послуг, зміцнення конкурентоспроможності національної транспортної системи, прискорення її інтеграції до європейської транспортної системи та забезпечення участі в обслуговуванні міжнародних вантажопотоків.

Проаналізовано стан та динаміку ринку авіаційних перевезень в Україні, досліджено правові основи та практичне застосування механізмів державного регулювання в галузі цивільної авіації, визначено загрози для перспективного розвитку національного ринку авіаційних перевезень, які виникають на завершальному етапі підготовки до підписання Угоди між Україною та ЄС про Спільний авіаційний простір та надано пропозиції щодо удосконалення механізмів державного регулювання в галузі авіації.

Визначено системні причини, що обумовлюють сучасний кризовий стан транспортно-дорожнього комплексу України, унеможливлюють ефективний розвиток транспортного сектору в перспективі та перешкоджають повноцінній інтеграції національної транспортної системи в європейську. Обгрунтовано й запропоновано комплекс першочергових заходів державної політики, спрямованих на подолання кризового стану в транспортно-дорожньому комплексі України та створення умов для організації його функціонування на принципах, наближених до європейських.

Проаналізовано стан залізничної галузі й досліджено внутрішньогалузеві проблеми, які унеможливлюють динамічний розвиток залізничного транспорту та створюють загрози для економічної безпеки країни. Доведено неможливість подальшого відтермінування трансформації галузі на ринкових засадах. Запропоновано механізми її подальшого розвитку та реформування.

Протягом останніх років наша держава стрімко втрачає статус країни-транзитера і стає неконкурентоспроможною на міжнародному ринку транспортних послуг. Доведено, що основними причинами скорочення транзиту в Україні на сьогодні є складні економічні й політичні відносини з Росією, внаслідок яких реалізується цілеспрямована політика РФ щодо виключення України з глобальних транзитних вантажопотоків; недостатність темпів та обсягів розбудови національної транспортної інфраструктури, техніко-технологічне відставання якої суттєво здорожує процес доставки товару і призводить до переорієнтації транспортних потоків в обхід території України; відсутність належного сервісу та уваги до потреб клієнтів з боку державних транспортних монополій і державних контролюючих органів та служб, що негативно позначається на швидкості перевезень, обумовлює високий рівень транспортних тарифів і відсутність гарантій збереження вантажів. Запропоновано напрями й заходи державної політики, реалізація яких сприятиме відновленню транзитного потенціалу України. Насамперед необхідно зосередити увагу на розбудові інфраструктури шляхів згідно з перспективними напрямами транзитних вантажопотоків; реалізації масштабних інвестиційних проектів, спрямованих на розвиток транзитних перевезень, зокрема щодо розвитку портової інфраструктури, ліквідації "вузьких місць" залізничної інфраструктури, підвищенні експлуатаційної надійності й технічних характеристик автомобільних доріг, розбудові відповідно до сучасних європейських стандартів пунктів перетину кордону. Важливими кроками в цьому процесі мають стати спрощення правил перевезення вантажів територією України, формування ефективної тарифної політики, здатної зацікавити експедиторів і вантажовласників до співпраці з транспортними підприємствами України, подальший розвиток сучасних логістичних технологій, мультимодальних перевезень, а також активний пошук вантажної бази у спосіб формування вигідних пропозицій та умов для здійснення транспортування територією України.

Проаналізовано стан та ефективність реалізації державної політики реформування транспортно-дорожнього комплексу України, виділено практичні результати реформ та існуючі проблеми розвитку транспортної галузі, обгрунтовано першочергові напрями державної політики щодо активізації реформ на різних видах транспорту.

Зазначено, що наукове дослідження морегосподарського комплексу виконано в контексті оновлення морської доктрини України та спрямовано на визначення оптимального вектору розвитку країни як морської держави, забезпечення її економічних інтересів на морі та підвищення рівня економічної безпеки держави з урахуванням змін, що відбуваються на зовнішньополітичній арені. Проаналізовано основні тенденції та стримуючі фактори розвитку торговельного мореплавства в Україні. Висвітлено сучасні проблеми функціонування морських торговельних портів і актуальні питання державного регулювання портової діяльності. Запропоновано комплексний підхід до вирішення проблем відновлення українського торговельного флоту з відновленням використання потенціалу вітчизняного суднобудування та судноремонту. Наведено рекомендації стосовно формування та реалізації послідовної державної морської політики, орієнтованої на збільшення економічної присутності України у просторі світового океану та розвиток торговельного мореплавства як чинника забезпечення національних інтересів України.