На підставі результатів опрацювання широкого кола джерел і матеріалів досліджено проблему трансформації протестного соціально-політичного руху в масову антисистемну політичну партію нового типу на прикладі Націонал-соціалістичної німецької робітничої партії (NSDP) і Національної фашистської партії Італії (PNF) у період 1919 - 1925 рр. та 1919 - 1922 рр. На базі методів структурної конфліктології та системи якісних індикаторів інституціалізації запропоновано робочу модель транзиту диверегентних політичних феноменів, якими є рухи та партії. Визначено основні характеристики ідеологічної бази та соціального складу націонал-соціалістичного та фашистського рухів, тенденції до зміни цих параметрів та їх впливу на конституювання NSDAP і PNF як антисистемних партій-рухів.

Розглянуто історію виникнення та розвитку Інтегралістської партії Бразилії, її соціально-класову основу та ідеологію, роль і місце в політичному процесі Бразилії в середині 1930-х років. Характеристика суспільно-політичного життя країни у перехідний період від республіканської форми правління до авторитарної диктатури дозволяє проаналізувати специфіку взаємодії ультранаціоналістичних і консервативних політичних сил.

Розглянуто формування та еволюції програмно-ідеологічних засад Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (NSDAP) і Національної фашистської партії Італії (PNF) у 1919 - 1921 рр. та формування специфічних рис ідеологічної платформи фашизму та націонал-соціалізму. Проаналізовано зміст програмних документів відповідних партій; охарактеризовано зміст інновацій окремих ідеологічних позицій, що вирізняли NSDAP і PNF з-поміж інших політичних сил.

Мета дослідження: вивчити динаміку клініко-лабораторних показників під впливом фітопрепарату солідагорен у хворих з первинними і вторинними нефропатіями та інфекціями сечовивідних шляхів. У відкритому рандомізованому дослідженні з одночасним контролем взяли участь 52 пацієнта (чоловіків - 24, жінок - 28) з хронічною хворобою нирок (ХХН): хронічний тубуло-інтерстиціальний нефрит (ТІН), пієлонефрит (П) у стадії загострення. До основної групи (A) увійшли 37 хворих, до контрольної (B) - 15. Середній вік обстежених склав 38,9 +- 8,6 року. У 31 хворого діагностували ХХН I стадії, у 21 - II стадії. Вплив препарату солідагорен вивчали у 2 етапи: стаціонарний (10 - 14 днів) та амбулаторний (6 тиж). Включення препарату солідагорен до комплексного лікування хворих на ХХН I - II стадій надає змогу швидше, ніж у контрольній групі досягти бажаного терапевтичного ефекту. У пацієнтів, які одержували препарат солідагорен, відбулося вірогідне зменшення показника ШОЕ, рівня протеїнурії, еритроцитурії та тенденція до зниження рівня сечовини крові, підвищення рівня гемоглобіну у пацієнтів зі зниженим рівнем на початку лікування, спостерігалося підвищення швидкості клубочкової фільтрації. Після проведеного курсу лікування прихильність до лікування препаратом солідагорен висловили понад 84 % опитаних. Заключення: рослинний препарат солідагорен, який має широкий спектр дії, може успішно використовуватися для лікування і вторинної профілактики багатьох захворювань системи сечовиділення.